Акумуляційна діяльність підземних вод

Підземні води поряд з розчиненням і перенесенням окремих твердих частинок в сприятливих умовах утворюють відклади. Цей процес може проходити як на поверхні Землі біля виходу джерел, так і в порожнинах порід водоносних горизонтів. Утворення відкладів є однією з найважливіших форм геологічної діяльності підземних вод.

Розрізняють два типи відкладів, які утворились в результаті діяльності підземних вод – це відклади, що утворилися підземними водами на поверхні Землі або в порожнинах гірських порід.

Серед відкладів, що утворились підземними водами на поверхні Землі в першу чергу слід назвати вапнякові й кременисті туфи, кухонну сіль, залізні й марганцеві руди.

У поверхневих і підземних карстових формах рельєфу України виявлені елювій, колювій, делювій, пролювій, озерні, льодовикові, льодові біогенні відклади джерел, натічні, кольматаційні й гідротермальні утворення. Дослідження карстових відкладів дає можливість встановити умови та час утворення карстових форм, вирішувати інші спеціальні питання. З карстовими колекторами пов’я-зані боксит, каолін, марганець, з гідротермокарстом – ісландський шпат.

Серед форм геологічної діяльності підземних вод грязьовий вулканізм займає особливе місце. Грязьові вулкани – це різноманітні за формою геологічні утворення, які постійно або періодично викидають на поверхню Землі грязьові маси у вигляді сопочної брекчії, представленої гострокутними уламками гірської породи різного віку в глинистій масі, та гази, які переважно представлені метаном, важкими гомологами метану, в меншій кількості CO₂, N₂, H₂S. Вся ця маса поступає на поверхню Землі разом з водою.

Грязьові маси переважно накопичуються біля вивідного каналу, утворюючи сопковий конус. Зустрічаються вони здебільшого в нафтогазоносних областях. Вони відомі в Туркменії, Азербайджані, Росії, Україні, Румунії, Італії, Мексиці, Бірмі, Китаї.

На поверхні Землі вони являють собою великі пагорби плоско-конічної форми, які цілком або повністю з поверхні складаються із сопкових відкладів, схили яких порізані ярами. На вершині грязьового вулкану знаходиться воронкоподібний кратер, а в глибину занурюється вивідний канал. Канал виходить на вершині сопки, утворюючи кратер. Викинутий при виверженні бруд повільно стікає по схилах сопки, сприяючи її ростові.

Якщо серед продуктів грязьового вулканізму переважають гази і вода, то на поверхні утворюється сальза – басейн, заповнений брудом, який періодично викидає у вигляді гри-фону гази і воду. У випадку переважання серед продуктів викиду бруду твердих уламків порід на місці сальзи поступово виростає пологий горб – грязьова сопка, яка переважно складена сопковою брекчією.

Форма грязьової сопки залежить від густини виділеного бруду. При дуже рідкому сопочному бруді конус може й не утворюватись, оскільки бруд розтікається по поверхні Землі. В сопочних водах і в бруді містяться J, Br, B. Склад газу переважно неоднаковий в сопках і перебуває в прямій залежності від складу і віку гірських порід.

Розміри грязьових вулканів змінюються від невеликих височин до невеликих пагорбів. Висота найбільш високих грязьових вулканів досягає 300-500 м при діаметрі основи 5-6 км.

Крім грязьових сопок, в нафтоносних регіонах зустрічаються ще так звані нафтові сопки. Це переважно кіровий пагорб конічної або караваєподібної форми, заповнений нафтою. Переважно із нього разом з нафтою виділяється газ і в більшій або меншій кількості рідкий бруд, який разом з нафтою утворює кір. Генетично нафтова сопка пов’язана з безперервним рядом перехідних форм грязьового вулканізму.

На території України грязьові вулкани є в Криму, здебільшого на Керченському півострові. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району.

Грязьові вулкани пов’язані з антиклінальними складками, в ядрах яких залягають пластичні глини. Гази, що вириваються з глибин 5-7 км по розривних порушеннях, викидають на поверхню перем’яту глинисту масу з уламками порід (сопкову брекчію), яка утворює сопкові поля.

Грязьові вулкани розташовані на одинці або групами зі спільним глибинним осередком. Найбільша активність грязьових вулканів Керченського півострова припадає на минулі геологічні епохи здебільшого на неоген. Грязьові вулкани поділяють на самостійнодіючі, періодичнодіючі та згаслі (викопні).

З грязьовими структурами пов’язані родовища залізних руд (Новоселівське, Баксинське та ін.), сопкові глини, які використовують для виробництва керамзиту, вапняків. Наявність йоду і брому у водах грязьового вулканізму і сірководню надає грязям лікувальних властивостей. Сопкова грязь Булганацької групи вулканів є лікувальною.

Походження грязьових вулканів до кінця не вияснено, але їх вивчення показало, що сопки і сальзи завжди розташовуються групами, витягуючись вздовж зон, ускладнених на глибині розломами.

Дата добавления: 2014-01-07