Відрядна форма оплати праці: сутність та види

Як уже зазначалося, сутність відрядної форми заробітної пла­ти полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на ос­нові попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці. Правильно організована відрядна оплата праці створює у ро­бітників заінтересованість у збільшенні випуску продукції уста­новленої якості, підвищенні кваліфікації, застосуванні передових методів і прийомів праці.

Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за певних умов:

· наявності кількісних показників виро­бітку, з допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці;

· у разі можливості й необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці;

· за­безпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи, чіткого контролю за якістю продукції.

Основою відрядної оплати праці є норма виробітку (часу) і та­рифна ставка.

Пряма відрядна система оплати праці. За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати прямо зале­жить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція або виконана ним робота оплачується за індивідуальними розцінками.

Індивідуальна відрядна розцінка визначається двояко:

· для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу застосо­вуються норми виробітку, – діленням погодинної або денної та­рифної ставки, яка відповідає певному розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробітку;

· там, де застосову­ються норми часу, – множенням погодинної тарифної ставки на норму часу.

Для розрахунку відрядної розцінки застосовується тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи, а не розряду, присвоє­ному робітникові.

Можуть бути випадки, коли норма часу на певну операцію або на виготовлення якогось виробу однакова, а розряд робіт на їх виконання різний, тоді розцінка буде тим вищою, чим вищий розряд роботи. Отже, на підприємстві має бути правильна, нау­ково обґрунтована тарифікація робіт.

Між нормою виробітку (часу) і розцінкою виробітку (часу) іс­нує пряма залежність. Якщо норма виробітку (часу) неточна, за­нижена або завищена, тоді й відрядна розцінка, установлена на її основі, також буде завищеною або заниженою.

Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці матеріа­льно заінтересовує кожного робітника в підвищенні виробітку, проте при цьому вона не заінтересовує робітника в поліпшенні інших показників – економії сировини, матеріалів, пального, енергії, підвищенні якості продукції; досягненні найкращих за­гальних кількісних і якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому.

Відрядно-преміальна система оплати праці. Сутність її по­лягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відряд­ними розцінками. Конкретні показники й умови преміювання, а також розміри премій установлюються керівником підприємства за згодою ко­мітету профспілки.

Відрядно-прогресивна система. За цієї системи оплати пращ виробіток робітників у межах завдання виплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання – за підви­щеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресив­но зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдан­ня. Вихідною базою, тобто межею виконання норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється вже за підви­щеними розцінками, є фактичне виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від чинних норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається спе­ціальною шкалою. Шкали підвищення розцінок можуть бути од­но- й двоступінчасті:

· за одноступінчастої шкали у разі перевико­нання вихідної бази відрядна розцінка може підвищуватися на 50 %, тобто коефіцієнт збільшення дорівнює 0,5;

· за двохступінчастої шкали за перевиконання вихідної бази від 1 до 10% кое­фіцієнт збільшення – 0,5, за перевиконання понад 10 % – 1.

Необхідно враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується такою самою мірою (а в деяких випадках і більшою), якою збільшується виробіток. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих ділянках вироб­ництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва).

Непряма-відрядна система заробітної плати. її застосовують для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуван­ням основних робітників-відрядників. При цьому заробіток допо­міжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників. яких вони обслуговують. Ця система заінтересовує до­поміжних робітників у поліпшенні обслуговування верстатів, агре­гатів автоматичних ліній для безперебійної і ритмічної їх роботи. За цією системою у промисловості можуть оплачуватися слюсарі-ремонтники. електрики, наладчики устаткування, кранівники тощо.

Загальний заробіток може визначатися двома способами:

1) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне вико­нання завдання за робочими об'єктами обслуговування.

2) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на се­редній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період.

Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників. Її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи із чинних норм часу і розцінок. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробіт­ної плати за нарядом залежно від виконання завдання. Ця система заінтересовує робітників у скороченні строків роботи проти установлених норм. Вона застосовується, наприклад, у галу­зях промисловості з тривалим робочим циклом (суднобудування, важке машинобудування), а також дія оплати праці робітникові у разі виконання ним робіт у стислі строки (наприклад, під час ремон­ту великих агрегатів – мартенівських або цементних печей тощо). Найбільшого поширення ця система набула на будівництві у зв'язку зі специфікою будівельних робіт і найчастіше застосову­ється разом з преміюванням робітників за якісне виконання за­вдань у строк або достроково. За акордної системи найбільше виявляється зв'язок оплати праці з кінцевими результатами.

Дата добавления: 2014-01-07