КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Відтворення трудових ресурсів та їх оцінкаВикористання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту. Сучасний стан та розвиток економіки країни залежить від чисельності та структури населення, що пов’язані з процесами відтворення населення. Відтворення населення – це процес постійного поповнення населення через зміну поколінь у результаті народжуваності і смерті. Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази, а саме: · фаза формування (характеризується: природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку; відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв’язок тощо); одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації); · фаза розподілу й перерозподілу (характеризується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розподіл трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров’я. Великого значення в умовах ринку набуває структура трудових ресурсів за віком, оскільки успіх економічних перетворень вирішальною мірою залежить від молодого покоління. Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці); · фаза використання (полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах і в економіці загалом. Основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників). Велике значення має формування і використання трудових ресурсів по території країни з урахуванням регіональних особливостей, що пов’язані з впливом демографічних і соціально-економічних факторів. Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності (чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси), а також від міграційних процесів (співвідношення кількості приїжджаючих і від’їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси). Вплив демографічних факторів на використання трудових ресурсів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв’язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини. На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особливості структури виробництва, а також економічної кон’юнктури (зростання, стабілізація або спад виробництва). Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, професіями, професійною підготовкою робочої сили. Виділяють певні типи відтворення населення: · екстенсивний тип відтворення – означає зміну чисельності людських ресурсів без будь-яких якісних змін; · інтенсивний тип відтворення – пов’язаний із зміною якості людських ресурсів (зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я, розумових здібностей), що означає нарощування трудового потенціалу; · традиційний тип відтворення – при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності (цей тип був властивий раннім етапам розвитку людського суспільства); · сучасний тип відтворення – характеризується зменшенням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя. Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення, що пов’язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також від величини дитячої смертності. Розрізняється три режими відтворення: · розширене відтворення – характеризується переважанням народжуваності над смертністю, тобто природним приростом населення; · просте відтворення – характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності; · звужене відтворення – характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні. Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція зменшення чисельності населення України, його економічно активної частини. Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці. Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної ( розподіл трудових ресурсів). Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів. До системи балансів трудових ресурсів належать: · зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий); · баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення; · балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників; · балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання; · балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці; · баланс робочого часу. Система балансів і балансових розрахунків розробляється на різних рівнях (державному, регіональному, рівні підприємства). При цьому необхідно враховувати таке: · кон’юнктуру ринку праці; · динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді; · зміну демографічної структури населення; · напрямки та масштаби міграційних процесів; · динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; · ефективність використання трудових ресурсів; · джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури кадрів; · темпи підвищення продуктивності праці тощо. На процес відтворення впливає рух населення, який характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни. Виділяють такі види руху населення: · природний – результат народження і смерті людей; · механічний – просторове переміщення населення; · соціальний –зміна освітньої, професійної та інших структур; · економічний – зміна трудової активності населення. Особливе місце у характеристиці населення займає природний та механічний рух населення. Показники природного руху населення поділяють на абсолютні та відносні. До абсолютних показників природного руху населення належать: · кількість народжених (виділяють три групи регіонів за рівнем і тенденціям народжуваності: перша група – низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5–17,5 народжених на 1000 осіб населення); друга група – середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9–26,5 народжених на 1000 осіб населення); третя група – високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності дорівнює більше 26,5 народжених на 1000 осіб населення)); · кількість померлих; · середня тривалість життя; · кількість зареєстрованих шлюбів; · кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу. До відносних показників природного руху населення належать: · коефіцієнт народжуваності, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт смертності, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт шлюбності, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт розлучень, який визначається як відношення кількості розлучень на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 осіб населення. Механічний рух населення характеризується просторовим переміщенням населення, тобто міграцією. Виділяють такі види міграції: · постійна – населення переміщується на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто; · тимчасова – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців; · сезонна – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців; · маятникова – працівник мешкає в одній місцевості, а працює в іншій; · зовнішня – переміщення населення через державний кордон; · внутрішня – переміщення населення у межах однієї країни між адміністративними районами чи населеними пунктами; · суспільно організована – здійснюється за участю державних або громадських організацій та за їх економічної допомоги; · неорганізована – здійснюється силами і засобами самих мешканців, без матеріальної допомоги з боку будь-яких установ. Міграційні потоки впливають на демографічну ситуацію і трудові ресурси даної території. Вони сприяють обміну трудовими навичками, досвідом, знаннями, активізують розвиток особистості, впливають на сімейний склад та статево-вікову структуру населення. У процесі міграції населення складається більш раціональне розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили. Головними причинами міграції є: · економічні (пошук бажаної роботи, більш високих доходів); · соціальні (бажання змінити спосіб життя); · політичні (переслідування – політичні, релігійні, расові); · військові (депортація, евакуація, військова служба); · екологічні (несприятлива екологічна ситуація); · з метою навчання. Показники механічного руху населення поділяються на абсолютні і відносні. До абсолютних показників механічного руху населення відносять такі: · число прибулих на дану територію за рік; · число вибулих з даної території за рік; · сальдо міграції (механічний приріст), який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих; · міграційний оборот (валова міграція), яка визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік. До відносних показників міграції належать коефіцієнти: · коефіцієнт прибуття – відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт вибуття – визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт механічного приросту – визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення; · коефіцієнт механічного обороту – визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території у розрахунку на 1000 осіб населення. Загалом міграція населення, це позитивне явище, оскільки сприяє обміну трудовими навичками і виробничим досвідом, сприяє розвитку особистості, веде до оновлення кадрів. Крім того існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1387; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |