Усунення подвійного оподаткування. Звільнення від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України

Поняття «подвійне оподаткування» означає обкладання одного податкового об’єкта або окремого платника тим самим (чи аналогічними) податком за один податковий період. Відповідно до статті 13 ПКУ доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі. При визначенні об'єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, визначених податковим законодавством України. Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, яка регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дало змогу чітко визначити підстави, які дають право на одержання переваг, установлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені в зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України тощо.

Станом на 12.01.2013 р. чинними є міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 66 країнами. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами.

Набрали також чинності міжнародні двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування з такими країнами (в дужках зазначено дату набрання чинності): Австрією (20.05.99 р.), Азербайджаном(03.07.2000 р.), Алжиром (01.07.2004 р.), Бельгією(25.02.99 р.), Білорусією (30.01.95 р.), Болгарією(03.10.97 р.), Бразилією (26.04.2006 р.), Великою Британією(11.08.93 р.), Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагирія (21.02.2012), В'єтнамом (19.11.96 р.), Вірменією (19.11.96 р.),Грецією (26.09.2003 р.), Грузією (01.04.99 р.), Данією(21.08.96 р.), Естонією (24.12.96 р.), Єгиптом(27.02.2002 р.), Ізраїлем (20.04.2006 р.),Індією (31.10.2001 р.), Індонезією (09.11.98 р.), Іраном (21.07.2001 р.),Ісландією (09.10.2008 р.), Італією (25.02.2003 р.), Йорданією(23.10.2008 р.), Казахстаном (14.04.97 р.), Канадою(22.08.96 р.), Киргизстаном (01.05.99 р.), Китаєм (18.10.96 р.), Королівства Саудівська Аравія (11.01.2013), Республікою Корея (19.03.2002 р.), Кувейтом (22.02.2004 р.), Латвією(21.11.96 р.), Литвою (25.12.97 р.), Ліваном (06.09.2003 р.),Лівією (31.01.2010 р.), Македонією (23.11.98 р.), Марокко(30.03.2009 р.), Молдовою (27.05.96 р.), Монголією(03.11.2006 р.), Нідерландами (02.11.96 р.), Норвегією(18.09.96 р.), Об'єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004 р.),Пакистаном (30.06.2011 р.), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004 р.), Польщею (11.03.94 р.), Португалією(11.03.2002 р.), Російською Федерацією (03.08.99 р.), Румунією (17.11.97 р.),Сирією (04.05.2004 р.), Сінгапуром (18.12.2009 р.), Словаччиною(22.11.96 р.), Словенією (25.04.2007 р.), США (05.06.2000 р.),Таджикистаном (01.06.2003 р.), Таїландом (24.11.2004 р.), Туреччиною(29.04.98 р.), Туркменістаном (21.10.99 р.), Угорщиною (24.06.96 р.), Узбекистаном (25.07.95 р.), Фінляндією(14.02.98 р.), Францією (01.11.99 р.), ФРН (04.10.96 р.),Хорватією (01.06.99 р.), Чехією (20.04.99 р.), Швейцарією(26.02.2002 р.), Швецією (04.06.96 р.).

Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи і капітал, яка набрала чинності29.11.2001 р., застосовується також у відносинах України з Республікою Сербія та Республікою Чорногорія.

Крім того, згідно зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування,що діють до набрання чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром,Малайзією, Японією.

Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з іноземними країнами, застосовуються до осіб, які є резидентами України та резидентами відповідної країни. Відповідно до положень ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами цієї статті.

Аналогічно в іноземній країні, з якою Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, від резидента України, який претендує на застосування положень договору, вимагатиметься довідка, яка підтверджує, що зазначена особа є резидентом України.

Отже, Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. Відповідно до наказу № 173 зазначену довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи(місцем проживання фізичної особи).Така довідка видається на бланку державної податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) протягом 10 робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.

Подвійне оподаткування не обов’язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, воно можливе й за часткового накладення одного об’єкта на інший, причому це може відбуватися як у межах однієї держави, так і у різних податкових системах. Важливо зазначити, що подвійне оподаткування стосується суперечностей, що складаються в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих чи у межах непрямих податків), але не при оподаткуванні об’єктів різних за типом податків (прямих і непрямих).

Виділяють кілька видів подвійного оподаткування, серед яких найбільш поширені:

1. Внутрішнє — подвійне оподаткування в країнах, де той самий податок стягується на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць. Воно може бути

— вертикальне — сплата однакового податку на місцевому і державному рівнях (у Швеції, наприклад, сплачують місцевий і державний прибутковий податки);

— горизонтальне — оподаткування на одному адміністративному рівні за рахунок розбіжностей у визначенні об’єкта оподаткування (у США при сплаті прибуткового податку в деяких штатах вважаються доходом тільки доходи громадян, отримані в межах цього штату; в інших — тільки доходи, отримані за межами штату; у третіх — усі види доходів2).

2. Зовнішнє (міжнародне) — оподаткування, за якого зіштовхуються національні законодавства у визначенні об’єкта оподаткування чи платника, розглядаючи його як зобов’язану особу за аналогією з законодавством іншої держави.

Подвійне оподаткування можна усунути двома шляхами:

— односторонньо — зміною національного податкового законодавства;

— двосторонньо (багатосторонньо) — на основі міжнародних угод, шляхом приведення у певну відповідність національних податкових законодавств.

Для усунення подвійного оподаткування використовують кілька методів.

1. Відрахування — обидві договірні країни обкладають доход податком, але за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром податку.

2. Звільнення — означає право на оподаткування певного виду доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховують доходи, оподатковувані в одній країні та звільнені від обкладання в іншій.

3. Кредит (зовнішній податковий кредит) — залік сплачених податків за кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.

4. Знижка — розглядають податок, сплачений за кордоном, як витрати, на які зменшується сума доходів, що підлягають оподаткуванню.

Кредит і знижка дуже схожі, хоча між ними існує принципова різниця: кредит зменшує розмір податку, що підлягає сплаті, а знижка зменшує об’єкт оподаткування.

Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів.

— які мають більшу юридичну силу порівняно з національними податковими законами. Наприклад, в Україні, Російській Федерації, де міжнародні договори мають більшу юридичну силу, ніж національні закони(Ст. 3 ПКУ закріплює положення що якщо, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору)

— які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія). Така ситуація породжує багато суперечностей, в основі яких лежить зіткнення окремих положень рівних за силою національних і міжнародних норм, хоча після затвердження міжнародний договір стає актом, рівним національному, і за особливостями використання мало чим відрізняється від знов прийнятого національного закону.

Міжнародні угоди, що регулюють податкові відносини, можна об’єднати в три групи.

1. Умовно податкові — угоди, в яких питання оподаткування регулюються поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права.

2. Загальноподаткові — угоди, присвячені загальним, основним проблемам оподаткування між договірними країнами (угоди про усунення подвійного оподаткування).

3. Обмежено_податкові — угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об’єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації) реалізуються при розгляді чотирьох груп проблем:

а) сфери застосування договору;

б) закріплення конкретних видів податків за державами;

в) усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує;

г) поведінка договірних сторін.

Дата добавления: 2014-01-07