Еритроцити

ДИХАЛЬНА ФУНКЦІЯ КРОВІ

У крові чоловіків міститься 4,5-5,0-10^12/л еритроцитів, у жінок - приблизно на 0,5-10І2/л менше. Зниження концентрації еритроцитів нижче від норми називається еритроцитопеніею (анемією), а збільшення - поліцитемією. Еритроцит - яскравий представник вузько спеціалізованої клітини - диск двоввігнутої форми, без'ядерна клітина діаметром у середньому близько 7,5 мкм. Завдяки такій формі (порівняно з кулею) площа його поверхні збільшується, а відстань від мембрани до самої віддаленої точки перебування гемоглобіну різко зменшується (максимум 1,2-1,5 мкм). Це забезпечує хороші умови для газообміну. Відсутність ядра в еритроцита і наявність еластичної мембрани дозволяє йому легко скручуватися та проходити через капіляри, що мають діаметр інколи майже у 2 рази менший, ніж сама клітина.

Велике значення для забезпечення життєздатності і виконання функцій еритроцитів належить їх еластичній мембрані (товщина близько 10 нм). Вона приблизно в мільйон разів більш проникна для аніонів, ніж для катіонів. Одним з найважливіших периферійних білків мембрани еритроцита є спектрин. Разом з іншими периферійними білками спектрин утворює цитоскелет еритроцита, що, з одного боку, забезпечує збереження форми, а з іншого - додає еластичності плазматичній мембрані. Він складає близько 75 % від усіх білків цитоскелета еритроцита.

Деякі речовини здатні вступати у зворотний зв'язок із вбудованими в мембрану еритроцита молекулами і проходити через неї усередину або транспортуватися на ній. За рахунок останнього типу зв'язку еритроцит виконує транспортну функцію.

Найбільш важливою функцією еритроцита є транспорт газів (кисню і вуглекислого газу), що зв'язуються з білком гемоглобіном, який знаходиться усередині еритроцита. Розміщення гемоглобіну всередині спеціалізованої клітини є істотним еволюційним надбанням. Якби гемоглобін знаходився у крові у вільному стані, це призвело б до низки істотних порушень: по-перше, велика кількість вільного гемоглобіну зумовлює токсичний вплив на різні тканини (нейрони, нирки), по-друге - у руслі крові гемоглобін швидко окиснюється до метгемоглобіну, а в еритроциті є системи, що перешкоджають цьому; по-третє - такий рівень гемоглобіну, що необхідний для транспорту достатньої кількості О₂, спричинив би різке підвищення в’язкості крові і затруднив би роботу серця щодо просування її судинним руслом.

Життєвий цикл еритроцитів. Еритроцит у кровоносному руслі здатний циркулювати протягом 100-120 днів, після цього він гине. Таким чином, за добу оновлюється близько 1% еритроцитів, про що свідчить вміст у крові молодих еритроцитів - ретикулоцитів (від лат. retе - мережа, основою якої є залишки іРНК). Після виходу з кісткового мозку в кровоносному руслі вони зберігаються у вигляді ретикулоцитів не більше доби. Тому їх концентрація у крові складає близько 0,8-1% від всіх еритроцитів. Активація еритропоезу супроводжується збільшенням кількості ретикулоцитів у крові. Істотних запасів (депо) еритроцитів в організмі людини практично немає, тому ліквідація анемії (після крововтрати) відбувається лише за рахунок посилення еритропоезу. Але необхідно враховувати, що значне збільшення утворення еритроцитів у кістковому мозку починається лише через 3-5 днів, а в периферійній крові - ще пізніше. У результаті після крововтрати чи гемолізу для відновлення нормального рівня еритроцитів потрібно досить багато часу (не менше ніж 2-3 тиж).

Руйнування еритроцитів. Життєвий цикл еритроцитів закінчується їх руйнуванням (гемолізом). У кровоносному руслі активність гемолізу еритроцитів невелика, старі клітини гинуть переважно у макрофагальній системі (в основному в селезінці). Ці процеси залежать як від зміни властивостей самого еритроцита, так і від властивостей плазми крові. Під час старіння еритроцитів у них знижується активність метаболічних процесів. У результаті мембрана клітин поступово втрачає еластичність, тому під час проходження деяких найбільш вузьких ділянок судинного русла еритроцит у них може застрягати. Однією з таких ділянок є селезінка, де відстань між трабекулами складає близько 3 мкм. Тут еритроцити руйнуються, а гемоглобін фагоцитується макрофагами. Частина еритроцитів може руйнуватися у судинах. У такому разі гемоглобін, що вийшов у плазму, надійшовши в печінку, перетворюється у білірубін. Якщо вміст гемоглобіну в плазмі високий, частина його фільтрується у ниркових канальцах. Тут він може виводитися із сечею, руйнуватися або повертатися у кровотік, звідки потім знову надходить до печінки.

Дата добавления: 2014-01-07