Сучасна карнавальна культура світу базується на потребі людей у яскравих, феєричних розвагах

У кожному місті карнавал розвивався за певним сценарієм, що склався за багато років. На чолі карнавалу зазвичай стояли міські купецькі корпорації. Наприклад, улаштовувачем масляничного карнавалу в Нюрнберзі традиційно була корпорація м'ясників, а у Франції - винарів. Блискучий опис карнавалу є в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» - матеріал з «ВІКІПЕДІЇ».

Найголовніша частина будь-якого карнавалу - хід по головних вулицях міста. Його провідний мотив - достаток, що походить від якнайдавніших свят урожаю. Він може бути виражений у величезних купах сільськогосподарських продуктів, кольорів, страв, якими годують всіх тих, хто бажає. Все, що відбувається під час ходи, носить підкреслено ігровий характер. Основна фігура на карнавалі - блазень. Він задає тон і ході, і дійству, яке потім розгортається на центральному майдані міста.

Народно-святкові форми, зазвичай, складали другу, неофіційну половину свята, тоді як перша була пов'язана з виконанням певних церковних ритуалів. Лише у XVIII і XIX ст. вони розділилися, і карнавал почав існувати як один з видів масових розваг.

Карнавал з'явився в IX-X ст. До цього часу відносяться найбільш ранні згадки про періодичні міські свята в різних містах Західної Європи. Перші карнавали з'явилися в Італії, де раніше всього з'явилися великі незалежні міста. Потім - у Франції, найпізніше - в Німеччині: Майнц, Дюсельдорф і Кельне.

Карнавал (від лат. carne vale - «прощай, м'ясо» або лат. car val - «корабель блазнів») - свято, пов'язане з переодяганнями і барвистою ходою. Поширений в католицьких країнах і походить від язичних звичаїв Римської імперії. За часом, зазвичай, передує Великому посту, звідки і відбувається назва. Супроводжується масовими народними гуляннями з вуличною ходою і уявленнями, що театралізуються.

Карнавал як складова туристичної анімації

Форми туристичної анімації

Лекція 7 - 8

План:

1. Карнавал як складова туристичної анімації

2. Особливості садово-паркової анімації

3. Азартна гра як основа туристично-ігрової анімації

4. Анімація як складова екскурсії

5. Особливості етнічної анімації

Література:

1. Килимистий С.М. Анімація в туризмі: Навчальний посібник. – К.: Вид-во ФПУ, 2007. – 188 с.

2. Ковтун В. Соціально-педагогічний аналіз діяльності парків культури і відпочинку в Україні. – К.: УЦДК.2001. – 52 с.

3. Лихачев Д. Поэзия садов: К семантике садово-парковых стилей: Сад как текст. - М.: Согласие, 1998. - 365 с.

4. Некоторые направления и формы работы с посетителями в парках США // Культура и искусство за рубежом / Серия "Культ.-просвет. работа". - М.: Гос. б-ка СССР им. Ленина, 1987.- Вып. 5. - С. 8-12.

5. Павлкжова Т. Бизнес казино. Крупье. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 256 с.

6. Парки развлечений http://www.tourbus.ru

7. Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 408 с.

8. http://www.tours.ruhttp://www.tours.ru

9. Килимистий С.М. Карнавал як складова туристичної анімації// Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наукових статей. – Вип. 6. – К.: Вид-во ФПУ, 2005.- 473 с.

Однією з основних функцій туризму є гедоністична функція. Вона передбачає створення позитивної, життєрадісної, святкової атмосфери подорожі чи відпочинку, яка дозволяє туристу відчути себе щасливим хоча б на час мандрівки. Важко знайти подію, яка більше ніж карнавал відповідала б цій функції.

Карнавал – це святкове дійство, спрямоване на отримання насолоди від неформального спілкування в умовах гри, театралізації, більшої, ніж у повсякденному житті, свободи дій. Бажання отримати насолоду обумовлено одним з основних безумовних рефлексів людини. Якщо людина хоч раз відчула справжню насолоду від фізіологічного чи психологічного (духовного) процесу чи дії, то вона обов’язково намагатиметься повернути ці відчуття ще і ще.

Ці знання психофізіологічної сутності індивіда використовують організатори дозвілля в шоу-бізнесі, індустрії розваг, ресторанному та туристичному бізнесі. Практика показує, що саме професійно організовані розважально-видовищні заходи приносять їх організаторам найвищі прибутки, оскільки вони приваблюють велику кількість глядачів або учасників. Число учасників великих шоу інколи сягає кількох мільйонів. Це можуть бути спортивні, митецькі, фольклорні акції, технічні шоу.

Наймасовішими розважальними заходами у світі є карнавали. Сотні мільйонів туристів щорічно мандрують по світу з метою взяти участь в одному з таких карнавалів, що відбуваються на всіх (крім Антарктиди) континентах.

В Європі найбільше туристів збирають карнавали Лондона (до 2 млн.), Кьольна (1,5 млн.), Берліна (Карнавал культур світу – 1,5 млн.), Ніцци (1 млн.) та ін.

Найбільшими карнавалами Північної Америки є "Вест-індійський карнавал" у Нью-Йорку (3 млн.), "Карібана-карнавал" у Торонто (1,5 млн.), зимовий карнавал у Сент-Полі (США).

Найпопулярнішим Південноамериканським карнавалом є карнавал в Ріо-де-Жанейро, де лише репетиції шкіл самбо перед початком карнавалу відвідує близько 150 тис. туристів, а трибуни спеціально збудованого самбодрому вміщують 850 тис. глядачів.

У Латинській Америці кожне місто намагається організувати свій карнавал. Відомі карнавали на Кубі (Гавана), в Аргентині (Буенос-Айрес), на Ямайці (Кінгстоун) та багато ін.

Є великі карнавали в Африці (ПАР, Ангола), Південно-Східній Азії, Австралії.

Переважна більшість карнавалів входить у програми перебування туристів у тій чи іншій країні-організаторі цього дійства.

Україна поки що не належить до числа країн, що приваблюють туристів на свій ринок за рахунок організації карнавалів.

Щоб осягнути феномен популярності карнавалу у світі, треба звернутися до його витоків.

Карнавал (сarnevale, від лат. сarno – м’ясо, vale – вітаю) народився в Європі. Більшість дослідників сходиться на думці, що прообразом карнавалу стало давньоримське свято Сатурналії. Це свято було своєрідною реставрацією золотого Сатурнового віку, коли всі люди були щасливими і рівними між собою. На час свята рабам давали "вільну", вони могли відпочивати, веселитись, обмінюватись подарунками. Пригощали рабів, дарували їм подарунки і їх господарі. Раби могли кепкувати з господарів, але щоб уникнути небажаних наслідків, вони ховали своє обличчя під маскою. Крім того у програмі свята була весела хода до храму Сатурна.

Щоправда і раніше – у Стародавній Греції були подібні процесії, хоча б під час Великих, або Міських Діонісій.

У Середні віки, борючись з утисками з боку інквізиції, анімаційно-карнавальні форми розваг виявлялися у народно-сміхових святах "Віслюка", "Дурня", "свята Невинних", "свята Короля бобів" і навіть у храмових святах чи релігійних на кшталт "свята Тіла Господня".

Перші згадки про карнавали зустрічаються на межі ІХ-Х ст. Але найвищого розквіту вони досягають у XIV-XV ст., в епоху Ренесансу, коли церковно-королівська влада зрозуміла, що боротися з масовими проявами карнавального життя вона вже не в змозі. Інколи карнавали тривали упродовж трьох місяців на рік.

Причин популярності карнавалів було декілька.

По-перше, будь-яке святкове дійство – це ефективний відпочинок людини, і люди користувалися можливістю відпочити після важких трудових буднів.

По-друге, карнавал пізнього середньовіччя і епохи Ренесансу був своєрідним протестом проти церковно-королівської влади та її офіційної культури.

По-третє, карнавал – це свято вседозволеності, коли людина відходила від обмежень і заборон повсякденного життя і могла задовольнити більшість своїх фізіологічних і духовних потреб.

По-четверте, карнавал – це свято проводів Зими і зустрічі Весни, свято оновлення і надій.

У період проведення карнавалу діяв "принцип колеса": ієрархічна драбина переверталась, усі ставали рівними, ролі змінювались, багатство і бідність ховалися під масками.

Російський дослідник М. М. Бахтін запропонував концепцію народно-сміхової культури Середньовіччя, срижнем якої був саме карнавал. Науковий світ не лише її сприйняв, а й перетворив на базу подальших досліджень цього культурного феномену. Так, при міністерстві культури Бразилії був створений відділ з вивчення творчого надбання Бахтіна.

Основними постулатами цієї теорії були:

1. Чіткий розподіл дозвіллєвої культури на офіційну – церковно-феодальну і неофіційну – народно-сміхову її складові.

2. Класифікація форм народно-сміхової культури, за якою вона поділялася на три групи:

- обрядово-видовищні форми (свята карнавального типу, вистави, ярмаркові веселощі);

- словесні сміхові та пародійні твори різного типу (усні та письмові, рідною та латинською мовами);

- різні форми і жанри фамільярно-площової мови (лайки, божіння, перекази).

Ці три групи форм при всій своїй різнорідності тісно взаємопов'язані і переплітаються одна з одною під час карнавальних святковостей.

3. Проникнення карнавально-сміхового начала у всі церковні і державні свята.

До церковних і державних свят додавались місцеві ярмарки з їх системою народно-майданних веселощів; бенкети супроводжувались об'їданням, пияцтвом, сміхом; вільні сміх і жарти лунали навіть у церкві: під час карнавально-видовищних заходів обирали на жарт аббата, архієпископа, папу – вони служили святкову месу і народ раптово починав співати і танцювати у храмах, імітуючи церковну службу. Ці божевільні танці мали місце у більшості європейських країн. У Німеччині вони отримали назву "танець св. Вітта", в Італії – тарантела, в Іспанії – сарабанда.

Усі ці види веселощів були цеглинками того великого народно-сміхового храму, що мав назву – Карнавал.

Карнавал був основною обрядово-видовищною формою народної культури Середньовіччя. Саме в процесі зародження і розвитку карнавалів були сформовані основні види і форми анімаційної діяльності.

Приблизно до XV ст. в Європі створилася цілісна структура карнавалу, сформувалися його зміст і засоби виразності.

Основними характеристиками середньовічного карнавалу були такі:

- відміна ієрархічних відносин на час святковостей;

- амбівалентність карнавальних дійств (одночасове заперечення і ствердження, смерть і народження, висміювання і возвеличення);

- розподіл людського тіла на дві його складові (все, що вище шлунку – то від бога, що нижче – від чорта);

- спрямованість карнавалу у майбутнє (одним з найпопулярніших його героїв був хлопчик, що грає, на ім'я Геракліт).

Найбільшими карнавалами Європи були Венеціанський, Римський, Валенсійський, Авіньйонський, Ліонський, карнавали Кьольна і Нюрнберга.

Відомості про існування українські карнавалів відсутні, але традиційні дохристиянські й релігійні святковості – Різдво, Масляна, Великдень, Купала – мали багато спільних з карнавалом рис. Це і перевтілення у тварин, духів, інших людей; і орієнтація на майбутнє, на весну, на нове життя; і нестримні веселощі просто неба з іграми, танцями, піснями.

В Російську імперію європейські карнавали були "завезені" Петром І.

Багаточисельні костюмовані ходи по вулицях столиць, першотравневі карнавали і вибори блазневого Папи, весілля ліліпутів і велетнів – всі ці елементи європейського карнавалу були присутні і в програмах російських карнавалів. Сам Петро І складав реєстри, писав сценарії, слідкував за підготовкою до заходу. Але карнавал для Петра був швидше одним із засобів досягнення політичних цілей. У цей період він активно впроваджував серед підлеглих йому слов'ян європейську культуру, натомість гноблячи свою автентичну, в тому числі і культурно-дозвіллєву традицію. Цар розумів, що розлучатися зі старим краще весело, під сміх і жарти. Пізніше і Катерина ІІ услід за Петром любила повторювати: "Народ, що співає й танцює, зла не думає”.

Перший російський карнавал для простолюдинів Петро влаштував у 1721 р. на честь перемоги в Північній війні. Головною вулицею Петербургу рухалась грандіозна карнавальна процесія, очолювана самим Петром, одягненим у форму морського барабанщика. Його дружина вбралася в костюм голландської селянки, а придворні – у німф і арапів, пастушок і сатирів, середньовічних рицарів і давньоримських легіонерів... Продовжувалося це свято вже в Москві.

Поступово сформувалась ціла бюрократична структура "карнавального виробництва" і вже у другій половині XVIII ст. карнавальні святковості у Російській імперії досягли величезних масштабів і пишноти. Наприклад, у 1781 р. відбувався один з найбільших карнавалів в імперії, присвячений перемозі Росії над Туреччиною. За ідеєю Катерини, архітектор Баженов створив на великому полі вакаційну зону – об'ємну "карту", на якій були розташовані макети Азова, Керчі і Кривого Рогу з вежами, бійницями, мінаретами і мечетями, а на штучному морі стояли на рейді кораблі. Протягом декількох днів для сотень тисяч глядачів розігрувалися театралізовані вистави – реконструкції військових баталій.

Оскільки європеїзовані російські карнавали фінансувалися виключно верховною владою і носили дещо штучний характер, перспектива їх подальшого розвитку була примарною. Європейські, американські, східноазіатські карнавали орієнтувалися на традиційні форми святкової культури народів і тому живуть і досі.

У російських карнавалах народна культура не була представлена. Саме тому карнавальна традиція у Російській імперії не склалася у більш-менш закінчені форми.

Європейська культурно-дозвіллєва традиція стала відправною точкою формування сучасного карнавального руху у світі.

Як з'ясувалося, з плином часу бажання поринути у світ карнавалу у людини не зменшилося, а в деяких народів навіть збільшилося.

Багато людей готові витрачати великі кошти, свій вільний час на те, щоб добре розважатись. Їх вже не задовольняють повсякденні, одноманітні розваги у "компанії" з телевізором, комп'ютером чи з пляшкою вина. Люди, що багато й напружено працюють, постійно відчуваючи на собі психологічний, технологічний тиск міста, тяжіють до таких форм відпочинку, які б за короткий термін часу з максимальною ефективністю знімали втому і відновлювали психофізичні функції організму.

Сучасний мешканець цивілізованої країни має розгалужені духовно-рекреаційні потреби. Хтось задовольняє їх у процесі спілкування з природою, хтось – з творами мистецтва. Переважна більшість людей задовольняє глибинні рекреаційні потреби через неформальне спілкування у постійних чи ситуативних комунікативних спільностях.

Найефективнішу ситуативну спільність створює ситуація карнавалу. Крім основної потреби у неформальному спілкуванні тут задовольняються візуально-естетичні потреби (радісні люди, красиві костюми, фейєрверки, шоу), духовно-мистецькі (танець, музика, фольклор, театр), потреба у творчій самореалізації (участь у карнавальних дійствах), потреба у грі (участь у конкурсно-ігрових заходах), гедоністичні потреби (постійне відчуття радості і насолоди від життя).

Задоволення цих та інших потреб, що відбувається під час участі у карнавалах, призводить до прискорення відновлюючих процесів в організмі людини і досягнення нею рекреаційного ефекту. Звідси і популярність карнавалу.

Здатність карнавалів збирати величезну аудиторію призвела до того, що тепер вони стали не лише культурними, але й комерційними заходами.

Найбільший зиск від карнавалів має сфера туризму. Під час проведення великих святковостей карнавального типу навіть такі мегаполіси як Лондон, Париж, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк відчувають проблему вільних місць у готелях. Туристи під час карнавалу не схильні заощаджувати на розвагах, тому прибутки барів, ресторанів, магазинів, атракціонів різко збільшуються. Це притому, що ціна на готельні послуги на час карнавалу суттєво підвищується.

Вартість "карнавальних турів" дещо, а інколи значно вища, ніж вартість звичайних, хоча останні мають більш подовжену і різноманітну програму.

Так, українська фірма "САМ" пропонує карнавальні тури в Бразилію за ціною від 1572 до 3110 у. о. У більш заможних країнах діапазон цін значно ширший.

Значущість карнавального руху для світової культури й економіки призвела до ідеї об'єднання зусиль різних міст, країн у справі підвищення його ефективності.

З'являються численні карнавальні асоціації, об'єднання і товариства. З одного боку, ці асоціації переймаються накопиченням коштів для організації конкретного карнавалу чи низки святковостей карнавального типу. З іншого – створюють умови для обміну досвідом, забезпечення безпеки під час карнавалу, накопичення необхідної інформації. Натепер існують національні, регіональні, міжнародні карнавальні асоціації.

Однією з найвпливовіших організацій Північної Америки є Вест-Індійська карнавальна асоціація (WIACA). Але наймасовішою у світі стала Асоціація Європейських Карнавальних Міст (FECС – Foundation European Carnival Cities). Вона об'єднує 100 міст з 52 країн світу. Цікаво, що членами FECС є не лише європейські країни, а й країни інших частин світу. Україна поки що не є членом FECС. Росія увійшла до асоціації у 1992 р. Крім Росії членами FECС є інші слов'янські держави – Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Польща, Словенія, Хорватія. До асоціації увійшли такі маленькі країни як Люксембург, Мальта і навіть бідна Албанія. До Європейської карнавальної спільноти належать також країни Карибського регіону, Південної і Північної Америки, Африки.

Викликає інтерес членство в асоціації таких крихітних острівних держав як Аруба, Бонейр, Сант-Люсія поряд з лідерами карнавального руху Італією, Іспанією, Францією, Бразилією, США.

Процес розширення FECС продовжується. Кожен рік список членів цієї організації поповнюється за рахунок нових міст і країн.

Настав час і українським містам подумати про членство в цій організації. Наприклад, Одеса, маючи 3 карнавали (під час Гуморини, карнавал Боді-арта, Джаз-карнавал) могла б уже тепер подавати документи у FECС.

Театральний фестиваль-карнавал "Золотий Лев" у Львові дає підстави львів'янам розраховувати на вступ у світову карнавальну спільноту.

Звичайно, більшість карнавалів мають свою багаторічну, а то й багатовікову традицію. Але є приклади втілення новітніх технологій організації карнавалів з використанням світового досвіду.

Так, Московська маркетингова компанія “Олімп" запропонувала концепцію щорічного міжнародного московського карнавалу "Тисячоліття очами блазнів".

За цією концепцією, карнавал проходить на території Всеросійського виставкового центру в останній уік-енд серпня.

Цілями карнавалу є:

- створення принципово нового, незаполітизованого свята, яке б активізувало культурно-дозвіллєву діяльність не лише москвичів і росіян, але й гостей з інших країн;

- повноцінне входження у світовий карнавальний рух;

- реклама національного виробника.

Лозунг заходу "Карнавали не живуть у тоталітарній державі".

Основна ідея карнавалу така ж, як у давньоримського свята Сатурналій – повернення у "золотий вік", у царство гармонії і краси.

Прибуваючи на карнавал, регіональні карнавальні групи презентують Посольства своїх карнавальних територій з дарами Московському карнавалу і бажаннями увійти до складу Московської карнавальної держави.

Іноземні делегації підносять дари з метою встановлення офіційних дипломатичних відносин між карнавальними державами світу.

Головними дійовими особами цього дійства є Цар Карнавалу, його Принцеса, щасливий народ (ряджені): ведучий виступає в образі Головного посла Карнавалу. Менеджмент уособлює Карнавальний уряд з відповідними події посадами.

Подієвий ряд заходу складається з карнавальної процесії, відкриття Карнавалу, виборів блазневої Принцеси Карнавалу, конкурсів Білої Суботи і Золотої Неділі, Великого карнавального хороводу.

Крім того проводяться конкурси на кращий карнавальний костюм, на “карнавальну милість”, різноманітні ігри і ритуали, концерти і показові виступи.

Ігрові і сценічні майданчики мають відповідну назву: Карнавальна Застава, Карнавальний Подіум, Площа Великого Барабану, Місто Зелених Зайців, Місто Великого Пуза, Намет Дорогих гостей.

Наведений приклад доводить можливість упровадження нових технологій карнавалу, що поряд з традиційними створюють сучасне обличчя свята.

Наприкінці 2007 року «The Forbes» опублікував рейтинг найбільш колоритних та яскравих свят світу. Його перша десятка виглядала таким чином (http://www.4post.com.ua/travel):

1. Карнавал у Ріо-де-Жанейро, Бразилія – 02 – 05 лютого;

2. «Марді Гра», США, Луїзіана – 02 – 05 лютого;

3. «Октоберфест», Німеччина, Мюнхен – вересень-жовтень;

4. Свято переддня Нового року США, Лас-Вегасі, – 31 січня;

5. Забіг биків, Іспанія, Памплона – 6 – 14 липня;

6. «Людина, яка горить», США, Невада, Блек Рок Сіті – серпень-вересень;

7. «День взяття Бастилії», Франція – 14 липня;

8. «Гей-парад», США, Каліфорнія, Сан-Франциско – 28-29 липня;

9. «Парад любові», Німеччина (Берлін – 2006, Ессен – 2007, Дортмунд - 2008) – початок липня;

10. Венеціанський карнавал, Італія – напередодні християнського Великого посту.

Одним з найяскравіших є Карнавал у Ріо-де-Жанейро. Він складається з двох частин:

- народний карнавал, що стихійно проходить на вулицях і площах Ріо;

- офіційний, що відбувається на спеціально збудованому самбодромі.

Далеко не всі бажаючі можуть потрапити на самбодром: декому не вистачає коштів на квиток, багатьом – самого квитка, а дехто (таких достатньо) просто не бажає бути споглядальником карнавального шоу на самбодромі. Останні сповідують стрижневий принцип Карнавалу – "Нема споглядальників, усі учасники". Саме тому масовість народного карнавалу не можна порівняти з масовістю офіційного. Хоча підрахунки вести дуже важко, оскільки туристи, що приїхали не за путівками, знімають приватні квартири, кімнати, кутки, а багато з них взагалі не наймають житло.

Програма народного свята складається з виступів шкіл самби, що не потрапили на офіційний карнавал, стихійних театралізацій, масових танців, ігор, конкурсів.

На відміну від народного, офіційний карнавал має чітку програму, сценарій, команду професійних режисерів, техніків, художників.

Традиційно відкриває карнавал церемонія передачі мером Ріо-де-Жанейро ключів від міста карнавальному королю Момо. Цей ритуал дає сигнал до початку карнавалу, головною подією якого є наймасовіше і найяскравіше шоу в світі – святкова хода авенідою Маркіза Сапукаї (нині Алеєю Самбодрому) найкращих шкіл самби.

Школа самби – це великий карнавальний клуб, головними об'єднуючими чинниками якого є запальний народний танець самба і бажання перемогти в карнавальному агоні.

Перша з таких шкіл була відкрита в Мангейрі у 1928 р. За нею з'явилися інші, але тоді вони не мали відношення до карнавалу. Це були танцювальні клуби для заможних бразильців. Мешканці бідних кварталів танцювали самбу майже підпільно, оскільки поліція забороняла стихійні свята.

І все ж таки самба поволі стала найяскравішою формою самовираження чорного населення Бразилії, що пережило три з половиною століття рабства.

У 1935 р. влада Ріо-де-Жанейро офіційно дозволила проводити карнавал у його традиційній народній формі. Школам самби почали видавати державні субсидії. Вони отримали статус, власні приміщення, створили комітети управління, які збирали членські внески. Виникла федерація шкіл самби. Віднині у ходах могли брати участь лише її члени. Ця "бюрократизація" набувала ширших масштабів у міру збільшення інтересу до карнавалу з боку держави, місцевої публіки, а також людей, що приїжджали в Ріо з інших міст і навіть з-за кордону в пошуках незабутніх видовищ.

Починаючи з 1970-х рр. школи перетворюються на справжні "фабрики карнавалу". Саме завдячуючи школам самби, Бразильський карнавал має ті унікальні форму і зміст, які приваблюють до Бразилії мільйони туристів.

Школи працюють цілий рік, маючи всю необхідну інфраструктуру. Фантасмагорія карнавальної ходи – це результат річної роботи, про яку глядач не підозрює. Пройшли ті часи, коли школи самби підключались до карнавалу в останній тиждень перед його початком. Тепер процес підготовки до карнавалу йде круглий рік. Бали і репетиції, на які за певну платню допускається публіка, комерціалізація культурної продукції, створення професійних танцювальних груп, допомога банків у проведенні "бічо" (різновиду лотереї) приносять значно більше прибутку, ніж щомісячні внески членів асоціації самби.

Карнавал у Ріо будується за принципом змагальності між найкращими школами самби. Вони проходять регіональні відбори, щоб потрапити на самбодром.

Карнавальні дійства відбуваються протягом чотирьох діб, але кульмінація настає в останні дні – у суботу й неділю, коли по самбодрому проходять найкращі школи. Кількість представників від школи на карнавалі коливається від 3 до 6 тис. Кожен з них одягнений у спеціально пошитий, а часто і змонтований, зібраний, костюм. Костюми можуть мати вагу 10-15 кг, а вага чоловічих карнавальних "збруй" інколи доходить до 80 кг.

Кожна школа будує свою платформу, що рухається, оформлення якої відповідає обраній школою темі.

Звичайно, все це потребує суттєвих матеріальних витрат. Школам допомагають спонсори, меценати. Багато туристичних фірм беруть участь у фінансуванні карнавалу.

Так, державне туристичне агентство "Ріотур" вклало в карнавальну програму 2003 р. 10 млн. дол. А загальний прибуток від карнавалу перевищує півмільярда доларів.

Отже, за своєю наочно-художньою формою Бразильський карнавал є танцювально-костюмованим шоу. Подібне шоу можливе лише в тих країнах і містах, де є подібна бразильській система танцювальних шкіл.

За рівнем атрактивності Бразильський карнавал є найпривабливішою анімаційною подією у світі.

Венеціанський карнавал кардинально відрізняється від Бразильського як за змістом, так і за формою. Карнавал у Венеції – один з найстаріших у світі: він зародився в часи Середньовіччя. Перші дані про Венеціанський карнавал датовані 1094 роком. Духовними батьками цього заходу вважають венеціанських аристократів, які придумали його для того, щоб виправдати своє бажання покрасуватись один перед одним у пишних строях.

За законами середньовічного карнавалу, на час його проведення відмінялись усі соціальні умовності: кожен міг робити все, що йому заманеться. Але, щоб уникнути осудження його дій з боку інших людей, венеціанець ховав своє обличчя під маскою.

З того часу маска стала основним символом Венеціанського карнавалу, а сам карнавал перетворився на маскарад. Костюм і маска тепер є основними засобами виразності цього "Свята перевтілення".

Офіційно карнавал відбувається протягом 10 діб у кінці лютого – на початку березня. Але насправді туристи з'їжджаються до Венеції задовго до офіційного відкриття свята, а залишають його далеко не відразу після його закриття. Тому карнавальні дійства відбуваються приблизно протягом місяця.

Якщо врахувати, що зима – це туристичне міжсезоння, то стає зрозумілим, наскільки важливим економічним чинником для міста є карнавал. Сотні тисяч туристів заповнюють місто з метою взяти участь в історичній виставі з унікальними середньовічними декораціями, в ролі яких виступають храми, палаци, мости і канали Венеції. Ролі вони обирають собі різноманітні – від традиційних Арлекінів, Коломбін, Пульчинел, П'єретт до не дуже зрозумілих еклектичних образів.

Костюми і маски, що представлені на карнавалі, відрізняються не лише приналежністю певному герою, але й ціною. Заможні туристи дозволяють собі костюми у декілька тисяч євро. Але на кожному кроці можна придбати і порівняно дешеві маски і костюми. Крім того поширеною карнавальною послугою є прокат карнавальної атрибутики.

Вулично-площова програма безкоштовна і складається з офіційних відкриття і закриття карнавалу на площі Сан-Марко; вистав Комедії-дель-Арте; виступів жонглерів, музикантів, танцюристів; площових бал-маскарадів і конкурсів на кращий карнавальний костюм.

Щоправда, справжню карнавальну феєрію, стилізовану під XVII-XVIII ст., турист відчує, відвідавши один з багаточисельних бал-маскарадів у Palazzo. Організатори цих заходів дбають про "стилістичну чистоту" заходу. Обов'язковим для гостя є карнавальний костюм і вхідний квиток, ціна якого може сягати 400 євро.

Теми балів говорять про настрій, що панує у палацових залах: "Бал Казанови", "Тіні кохання", "Золота ніч", "Романтична Венеція". Якщо турист не може собі дозволити палацові розваги, він віддає перевагу вулично-площовим, головною з яких є дефілювання назустріч один одному за принципом "себе показати й на інших подивитись".

Незважаючи на порівняно низьку видовищність святкових заходів, прохолодну погоду кінця зими, обмежену площу карнавальних дійств, влада Венеції вкупі з бізнесовими структурами, що вкладають кошти у карнавал, щорічно досягає двоєдиної мети – підтримує місцеву культурну традицію і заповнює туристичну нішу міжсезоння, що дуже позитивно впливає на міський бюджет.

Ноттінг Хілл Карнавал (Notting Hill Carnival) у Лондоні – один з наймасовіших карнавалів у Європі. Ноттінг Хілл – це район Лондона, в якому мешкають емігранти, переважно з Вест-Індії. У традиції цього району Лондона було святкування побутових народних свят просто неба, на вулицях і площах. Ця традиція призвела до того, що в 70-ті рр. ХХ ст. мешканці району почали влаштовувати святкові процесії по вулицях району в яскравих народних костюмах у супроводі "металевих барабанів" (каструль і баків). Це було проявом ностальгії емігрантів за сонцем, теплом, яскравими кольорами колишніх Вест-індійських колоній Англії на фоні сірого дощового Лондона.

З часом до карибських емігрантів почали приєднуватись вихідці з Африки, які живуть не лише в Британії, а й в інших європейських державах – Швейцарії, Бельгії, Голландії. До них додалися представники неформальних об'єднань (клуби, реггі, оркестри "сталевих барабанщиків", хіппі) і, звичайно, туристи, яких з кожним роком стає все більше. Уже натепер загальна кількість учасників сягнула 2 млн.

Усі вони можуть брати участь у карнавальній ході, довжина якої доходить до 4,5 миль.

Карнавал починається у неділю. Цей день належить дітям, які створюють своє, дитяче свято. А в понеділок починається свято дорослих.

Карнавальну ходу розпочинають джазові і реггі оркестри ("стара школа"). За ними йдуть чи їдуть на відкритих вантажівках команди, що виконують сучасну музику у стилях реп, фанк, соул, сальс, джангл, хаус тощо.

За оркестром йде процесія під назвою Mas (скорочено від "маскарад"). Mas, що прийшов з островів Трінідад і Тобаго, складається з п'яти елементів-образів: король, королева, дві зірки (чоловік і жінка) і почет. Всі вони одягнені в яскраві, кольорів Карибського моря костюми. Процесія рухається у танці, вбираючи в себе все нових учасників з числа туристів.

Як і в більшості світових карнавалів карнавальна хода – це лише частина свята. Оскільки подія відбувається влітку (29-30 серпня) багато заходів організовано просто неба: вечірки в стилі "Ямайка", рейв-party, ігри і конкурси.

Форма Hoттiнг Хілл Карнавалу – музично-танцювальна театралізація. У ній поєднується традиційна культура народів з сучасними її проявами.

На Британських островах є ще декілька цікавих карнавалів. У м. Стенфорд проходить суто дитячий карнавал, в Еллінгтоні – Пожежний карнавал, у Веймоусі – благодійний карнавал.

Ну а 17 травня вся Британія і багато інших країн світу широко відмічають День Святого Патріка – національне ірландське свято. Основною формою святкувань є карнавал. На вулиці виходять люди, одягнені в національні ірландські костюми. Вони йдуть у супроводі народних оркестрів, топ-інструментом яких є волинка.

Дуже популярне це свято й у США.

Наймасовіші паради на честь свята проходять не в Дубліні чи Лондоні, а в Нью-Йорку.

Поряд з Вест-Індійським карнавалом, що теж відбувається у Нью-Йорку, парад на честь Дня Святого Патріка є найбільшою процесією у світі.

Шанують карнавали і в Німеччині, де кожен населений пункт влаштовує свято весни з традиційною костюмованою ходою головною вулицею.

Найбільшим з німецьких карнавалів є Карнавал у Кьольні, що бере свій початок з часів Середньовіччя.

Майже тиждень мешканці Кьольна разом з десятками тисяч туристів віддаються веселощам. Родзинками цього свята є "жіночий четвер" і "шалений понеділок".

У "жіночий четвер" королевами карнавалу є всі жінки на території міста. У цей день чоловіки не мають права відмовляти жінці у будь-якій забаганці. Якщо жінці щось не сподобається в чоловікові, вона може відрізати йому шматок краватки і причепити його собі на сукню.

У п'ятницю чоловіки можуть поквитатися з жінками за допомогою губної помади і фарби для волосся.

Кульмінацією карнавалу є поява карнавальної трійці – Принца, Діви і Селянина, які очолюють ходу офіційно зареєстрованих товариств. Багато чоловіків бажають бути карнавальним Принцем. Але це бажання далеко не всім "по-кишені". Претендент на цю посаду повинен був зробити внесок в карнавальний фонд у розмірі 80 тис. марок.

Одна з традицій карнавалу – розкидання солодощів. Саме тому багато людей ходять з парасольками. Якщо розкрити його ручкою до верху, можна впіймати багато цукерок.

Серед французьких карнавалів виділяється карнавал у курортному місті Ніцца. Він має назву "Король Європи" і відбувається в лютому протягом 15 діб. Перші згадки про карнавал у Ніцці датується кінцем XIII ст.

Головними подіями сучасного карнавалу стали "Парад світла", "Парад квітів", "Битва квітів" на центральній курортній Променад-алеї.

У перший день Його Величність Карнавал відкриває свято, а потім зі своїм почетом очолює парад, в якому беруть участь 20 карнавальних платформ і 600 велетенських великоголових ляльок. Вуличні аніматори залучають людей до дійства.

Наступного дня ввечері починається Парад світла – світлове театралізоване шоу на площі Массена.

На Масляну відбувається фінальний хід – Парад квітів. У ньому беруть участь квіткові команди, які представляють свої уквітчані живими квітами платформи довжиною 7 м, шириною 2 м, висотою 6 м. На уквітчення однієї платформи потрібно від 4 до 5 тис. квітів.

Завершує програму фестивалю ритуал спалення Карнавалу (його опудала) на пляжі і грандіозний фейєрверк.

Популярні у світі карнавали мають не лише великі туристичні центри, але й провінційні маленькі містечка. Прикладом організації цікавого карнавалу може слугувати бельгійське містечко Бінч.

Карнавал у Бінчі має своїх героїв – "Жиллі" – велетенських фігур у жовтих костюмах. Вони можуть бути "живими", а можуть бути у вигляді солом'яних опудал, які потім спалюються.

У перший день карнавалу влаштовується парад костюмів. Другий віддано молоді, яка реалізує на площах і вулицях міста свої карнавальні фантазії. У третій день по місту розгортаються апельсинові бої, основними дійовими особами яких є Жиллі.

Незважаючи на периферійність, карнавал у Бінчі став однією з найпомітніших культурно-розважальних і туристичних подій Європи.

Крім згаданих існує багато інших, вартих на увагу широкого кола туристів, карнавалів, парадів та феєричних заходів карнавального типу.

Джазовий фестиваль, Барбадос гарантує розслаблене проведення часу на пляжі під кращу в світі джазову музику, що наповнює гаряче тропічне повітря. Щороку подібне задоволення пропонує Джазовий фестиваль на Барбадосі (14-20 січня).

Фестиваль танго, Буенос-Айрес. Дух Буенос-Айреса найкраще відображений в пристрасному танці танго. Щорічний фестиваль у 2008 році проходив з 22-го лютого по 3 березня. Він виплескує атмосферу танцю із залів на вулиці, по яких пройдуть десятки іменитих і професійних танцюристів. Будь-хто охочий в ці дні може відвідати безкоштовні класи і навчитися основам цього танцю.

Лас Фальяс, Валенсія. Цей карнавал проводиться в іспанській Валенсії і відрізняється особливо вибуховим характером. Щороку (у 2008 15-19 березня) тут висаджують сотні петард і вистрілюють тисячі хлопавок. Увечері в останній день фестивалю гасять все вуличне освітлення для проведення салюту. Ляльки, що зображають місцевих політиків і просто відомих людей, набивають феєрверками і розставляють на вулицях, щоб урочисто висадити.

Фестиваль полярних ведмедів, Аляска. Участь в цьому чудовому заході – відмінний спосіб зігрітися у січні на Алясці. Найвідважніші здійснюють заплив в крижаній воді, інші веселяться на суші. Головна розвага свята – «рибний турнір», в ході якого команди учасників перекидають один одному слизького лосося. Крім того, можна проїхатися на собачих упряжках і позмагатися в поїданні устриць на швидкість.

Зимова Країна чудес, Канада. Посеред Оттави кожного року в лютому споруджується величезний майданчик для ігор просто неба – «Королівство сніжинки». Діти і дорослі поводяться як рівні: ліплять сніговиків, катаються на ковзанах по каналу Рідо. Найталановитіші беруть участь в конкурсі крижаних скульптур.

Фестиваль електронної музики, Майамі. Щозими тут проходить музичний фестиваль, на який з'їжджаються діджеї і любителі електронної музики зі всього світу. Завершується він заходом під назвою «Ультра М’юзік» – найбільш великомасштабним з музичних конкурсів в США. У нім одночасно беруть участь до 200 діджеїв.

Навіть декілька наведених прикладів говорить про різноманітність і різнобарвність карнавальної культури. Її корені йдуть в глибини історії, підживлюються народним духом, фольклором, музикою, співом, танцями, грою. Щоправда, є небезпека надмірної комерціалізації карнавалу, що може негативно вплинути на його культурну значимість для народів світу. Натепер карнавал є об'єктом культурно-розважального туризму. Динаміка туристичних потоків на карнавали позитивна, що говорить про популярність карнавалів нині та їх перспективність у майбутньому.

Дата добавления: 2014-01-07