Азартна гра як основа туристично-ігрової анімації

Ігрова діяльність у туристичній анімації – це не лише конкурсні та рольові ігри, що застосовуються аніматорами в рекреаційних центрах як розваги. Нині гра стала складовою індустрії розваг. Процес ігрової комерції отримав назву гральний бізнес. Далеко не кожна гра може використовуватись у гральному бізнесі. Основною умовою, за якої гра може бути використана менеджерами грального бізнесу, стає наявність у ній матеріальної зацікавленості гравців, замішаній на сильному бажанні виграти.

Основою грального бізнесу є азартна гра. Азартна гра - гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки.

Азартна гра – це особливий вид гри, пов’язаний з матеріальною зацікавленістю, що викликає сильний захват і повне занурення у його процес.

Аза́ртні і́гри - рід ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі і в набагато меншому ступені - від уміння гравця. Як правило, змістом виграшу чи програшу є гроші.

Слово «азарт» це переклад французького слова hazard, що означає «випадок». Тому азартні ігри – це ігри, побудовані на випадку. У європейських мовах азартні ігри так і називаються: ігри випадку.

Підпільні азартні ігри є одною із складових елементів доходу організованоі злочинності багатьох країн. Часто програвшому позичаються гроші в борг, які він повинен віддати із значним процентом (може сягати декількох відсотків у день)

Азартні ігри з'явилися на зорі людства. Їхня історія починається із гральних костей. Винахід цієї розваги, джерела радостей і нещасть, приписується й індійцям, і єгиптянам, і грекам в особі Паламеда.

При розкопках у Єгипті знаходили гральні кості різної форми - чотиригранні, дванадцятигранні й навіть двадцятигранні. Але оперування, скажімо, із двадцятигранниками вимагало вже деяких розумових напруг для проведення арифметичних дій. Тому кістки іншої форми, чим куби, застосовувалися в основному для пророкування долі.

Популярність гри в кості в Древній Греції, у Древньому Римі й у Європі в середні століття була винятково велика, в основному, звичайно, серед вищих верств населення й духівництва.

Захоплення грою в кості слугами церкви було настільки значно, що єпископ кембрезійський Вітольд, що не зумів її заборонити, замінив грою в «чесноти». У цій грі замість цифр на гранях костей були зображені символи чеснот. Правила гри були складними, нелегким був і підсумок: той хто виграв повинен був направити на шлях істинний (відносно програної чесноти) того ченця, що зазнав поразки. Навряд чи ця підміна радувала служителів культу, тому що, незважаючи на те, що державні й церковні діячі неодноразово забороняли ченцям грати в азартні ігри, ті продовжували «тішити біса».

Ще сутужніше було боротися із цією пристрастю в придворних, лицарів, дворян і іншої знаті. Захоплення було наскільки сильно, що існували не тільки ремісники, що виготовляли кістки, але й школи по вивченню премудростей гри.

Грали двома костями, а більше - трьома. Їх струшували в кубку або в руці й кидали на дошку. Ігор існувало безліч. Але, імовірно, найбільше поширення мала гра - хто викине більшу суму очок.

Гравець струшує кубок рукою й викидає з нього кістки. Нагору дивляться якісь цифри. Які? Будь-які. Пророчити їх неможливо, тому що тут панує «його величність випадок». Результат події випадковий, тому що залежить від великої кількості неконтрольованих дріб'язків: і як кістки лягли в кубку, і яка була сила й напрямок помітний, і як кожна з костей зустрілася з дошкою, на яку кидали кості. Досить малюсінького зсуву на початку досліду, щоб повністю змінився кінцевий результат. Таким чином, величезне число факторів робить зовсім непередбаченим результат викиду костей, виготовлених без шахрайства.

Якщо тисячі й мільйони дослідів, поставлених у тих самих умовах, завжди приводять до певної події (випущене з руки яблуко падає на землю), то подія називається достовірним. А коли мільйони дослідів показують, що деякий їхній результат ніколи не спостерігається (монета, кинута на стіл, ніколи не зупиняється на ребрі), то такі події називаються неможливими.

Випадкові події лежать між цими двома крайностями. Вони іноді відбуваються, а іноді ні, хоча практично умови, при яких ми їх спостерігаємо, не міняються. Випадання кістки – класичний приклад випадкової події.

Не секрет, що нині гральний бізнес активно розвивається, у тому числі, і за рахунок туристів. У багатьох країнах існують центри ігрових розваг. Найбільші з них – у США (Лас-Вегас, Атлантік-Сіті); найстарші – в Європі (Монте-Карло, Баден-Баден).

Гральний бізнес став найприбутковішою сферою дозвілля в готелях. Найпопулярнішим закладом азартної гри є казино.

Щоб пересвідчитись в економічних можливостях казино, варто проаналізувати наступні цифри: у період розквіту грального бізнесу в Атлантік-Сіті у 1991 р., казино цього міста принесли їх власникам 3,4 млрд. дол. чистих прибутків. Міський бюджет через податки отримав 570 млн. дол. Крім того, в казино Атлантік-Сіті було працевлаштовано 49 тис. мешканців міста.

Корпорація Hilton Hotels, що є тепер однією з провідних готельних компаній світу, отримує дві третини свого прибутку від казино, серед яких Flamingo Hilton і Las Vegas у Логліні, два готелі в Рено, два плавучих казино на Середньому Заході. Через свої відділення корпорація управляє казино в Австралії, Туреччині, Індонезії, Єгипті, Греції, Великобританії, Уругваї (загалом у 20 країнах).

Готелі-казино, що стали найприбутковішими у світі – це великі розважальні центри. Так, у MGM Hotel Kasino 5005 номерів, загальна площа гральних закладів 175000 кв. футів (1 фут – 30,48 см). Розважальний комплекс готелю складається з восьми тематичних ресторанів, театру на 1700 місць, залів казино, залу з різноманітними атракціонами площею в 15475 кв. футів, залу для особливих масових заходів (концертів, спортивних змагань, виставок, зборів на 14050 місць, дискотек, барів, рекреаційних зон тощо).

Багато готелів-казино пропонують порівняно нову послугу – безкоштовне розміщення VIP-клієнтів у найкращих номерах, щоправда з однією умовою – клієнт щодобово певний час повинен проводити за гральним столом.

З цього можна зробити висновок, що переважна більшість гравців залишають свої кошти в казино і лише одиниці, що змогли вчасно вийти з гри після крупного виграшу, досягають своєї мети.

Менеджери грального бізнесу грають на особливостях психології гравця.

По-перше, азартний гравець – це людина, в житті якої гроші займають провідне місце.

По-друге, гравець, занурившись у процес гри (особливо після першого виграшу) забуває про всі інші принади життя. Недаремно зали казино не мають вікон і годинників на стінах.

По-третє, переважна більшість гравців хоч і сподівається на виграш, все ж внутрішньо готова до втрати певної кількості грошей.

По-четверте, багато азартних гравців мають таку рису характеру як жадібність. Укупі зі станом азарту вона спонукає людину грати до останнього.

Крім того гра – це суттєвий рекреаційний засіб. Під час гри людина “перемикається” на інше світосприйняття. Вона ніби переходить в іншу життєву іпостась, на іншу площину існування. У цьому стані можна заперечувати всі “абстрактні” поняття: право, красу, істину, добро, дух, Бога. Можна заперечувати серйозність життя. Не заперечується лише гра. Дозований термін такого світосприйняття прискорює рекреаційний ефект.

Азартна гра дозволяє вгамувати адреналінову залежність – сильну потребу в гострих відчуттях. Зміна ігрових ситуацій, чергування позитивних і негативних емоцій, насиченість чуттєвої сфери створюють азартній людині умови для задоволення низки психологічних і фізіологічних потреб.

Натепер відвідування казино – річ цілком доступна. Воно стало традиційною вечірньою або нічною розвагою для певної частини суспільства, в тому числі й українського. Когорту гравців складають: бізнесмени – 25%, люди з достатком вище середнього – 25%, люди з середнім достатком – 25%, люди, що грають на ігрових автоматах – 25%.

Відвідувачу казино пропонується низка послуг: безкоштовні напої та закуски, музика і шоу-програми. Багато казино влаштовують для своїх клієнтів фуршети.

Грати клієнт може в суто азартні ігри, в яких виграш залежить переважно від випадку, збігу обставин, а може в комерційні (інтелектуальні), де виграш залежить від умінь і навичок гравців.

До азартних ігор належать рулетка, покер і Блек Джек. Кожна з цих ігор має свої різновиди:

- рулетка – американська, російська, французька, рулетка з додатковим полем тощо;

- карточні ігри – Блек Джек, покер і його різновиди, сека, баккара, накао;

- ігри в кістки.

Все більше людей грають на ігрових автоматах. Вони приносять казино суттєвий прибуток, оскільки більш демократичні і доступні.

Комерційні ігри представлені в казино менше, але вони стають дедалі популярнішими. До них належать бридж, преферанс, деберц.

Деякі казино пропонують пограти в тоталізатор, поставивши певну суму грошей на виграш у будь-якому виді спорту. У тому ж Las Vegas Hilton близько 30 тис. відвідувачів спеціально побудованого залу, в якому 46 телевізійних моніторів передають оперативну інформацію зі стадіонів та іподромів світу, щоденно роблять ставки з надією вгадати переможця у перегонах автомобілів, яхт, коней або в матчах з футболу, хокею, у змаганнях боксерів і гольфіїстів.

Для залучення більшої кількості туристів готелі влаштовують різноманітні мистецькі і спортивні акції, святковості і видовища. Аніматори, менеджери різних служб знаходяться в постійному пошуку нових форм розважально-дозвіллєвої діяльності з однією метою – залучити якомога більше клієнтів до свого туристичного закладу, а левову частку з них зробити постійною клієнтурою казино.

Серед завзятих гравців великою популярністю користуються центри грального бізнесу Європи і Америки.

В Європі казино почали з’являтися у ХІХ ст. Найперші і найвідоміші з них були створені в Німеччині. Тогочасною “столицею азарту” в Європі був Баден-Баден – популярний бальнеологічний курорт. Гральні заклади міста були досить популярними у курортників, що приносило прибуток не лише їх власникам, а й муніципалітету. У кінці ХІХ ст. казино платило місту 500 тис. флоринів орендної платні і скільки ж вкладало у благоустрій курорту. Гральний дім Баден-Бадену (відкритий у 1855 р.) відвідували титуловані особи, найбагатші люди світу, відомі митці. У залах казино програвали свої гонорари великі російські письменники І. С. Тургєнєв, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой. У 1857 р. автор “Війни і миру” залишив у казино Баден-Бадену всі свої гроші – 3 тис. франків.

Відомими німецькими казино були також гральні доми Вісбадена та Гамбургу. Одним із гамбурзьких казино володів Блан Моріс, який пізніше перебрався в Монте-Карло і створив у цьому маленькому князівстві одне з найвідоміших казино світу. Ідея створення казино в Монте-Карло належала князю Флорістану ще в середини ХІХ ст. Але остаточно реалізував цей задум син князя – Карл ІІІ. Саме при ньому казино князівства стало найпопулярнішим гральним домом Європи.

Крім німецьких і монакського казино у ХІХ ст. зародились гральні доми Сан-Себастьяну (Іспанія), Спа (Бельгія). Всі вони успішно функціонують і нині. Практично кожне велике місто, кожен курорт мають свої казино. Нові чотири-п’ятизіркові готелі проектуються таким чином, щоб на їх площах могли розміститися ігрові зали.

Останнім часом активними “гравцями” на ринку грального бізнесу стають казино Східної Європи. Найбільші казино у цьому регіоні функціонують у Москві.

Так, казино “Міраж” є одним з найперспективніших проектів ігрової індустрії Східної Європи. Казино має площу 1800 кв. м, на якій розташовано 35 ігрових стола, 2 VIP зали, покерний клуб, слот-зал (100 автоматів), ресторан НІ класу, 2 бари. У казино розробляються авторські програми гри: мультипокер (суміш покера і блек джека), блек джек з 12 покерами тощо.

Найбільшим гральним домом у Східній Європі є московське казино “Кристалл”. Воно існує з 1997 р. і за час існування зарекомендувало себе як розважальний комплекс з європейським рівнем обслуговування.

Гральний бізнес процвітає і в столиці України – місті Києві. У 2005 р. тут успішно функціонувало близько 50 казино. Найвідомішими з них є “Joss”, “Split”, “Будапешт”.

На Американському континенті існує багато центрів грального бізнесу, але найбільший з них – місто Лас Вегас (США).

Натепер у ньому нараховується близько 500 гральних закладів, 30 з яких – найбільші казино світу. Кожен такий центр азартних ігор має своє, ні на що не схоже обличчя. Наприклад, “Mirage” приваблює велетенським світловим фонтаном, “Luxor” – відтвореними формами давньоєгипетської архітектури – вражаючих розмірів пірамідою, Сфінксом і навіть “шматочком” Нілу. “Excalibur” вирізняється замковою архітектурою, а “Monte Carlo” – стилізацією під славнозвісне казино князівства Монако.

Деякі готелі-казино, наприклад, "Buffalo Bill's" чи "Whiskey Peter's" мають свої парки атракціонів, аквапарки.

Більшість готелів пропонують свої варіанти комплексу різноманітних розважальних програм, де спорт перегукується з мистецтвом, адреналінові розваги – з салютами, видовища – з іграми.

Аніматорами виступають круп’є або ділери. На спеціалістах саме цієї професії тримається весь гральний бізнес. Кожен другий, народжений в Лас-Вегасі, – це круп’є. Популярність цієї професії пояснюється високими заробітками (дилер, що працює на грі “Баккара”, за ніч отримує до 3000 доларів, на “Крепсі” – 500 доларів за зміну), а також соціальною захищеністю працівників казино. Круп’є не можуть звільнити з роботи, навіть коли він втратить руку чи ногу. Йому знайдуть іншу роботу в тому ж казино. Компанія відраховує у пенсійний фонд працівника суму, якої достатньо, щоб, вийшовши на пенсію, людина ні в чому себе не обмежувала.

Велика відповідальність лягає на менеджера залу – він слідкує не лише за працівниками казино, але й за клієнтами. Від нього залежить створення особливої атмосфери в казино. Чим кращий менеджер, тим менше він помітний і тим привабливіша аура закладу.

Крім того, що він повинен знати роботу кожного підрозділу, проводити ефективну маркетингову політику, йому потрібно бути комунікабельним, володіти культурою мовлення і технікою спілкування.

Це потрібно для невимушеного і в той же час конструктивного діалогу з клієнтом. Такий стиль спілкування, як правило, подобається потенційним чи реальним гравцям. Бажано, щоб менеджер володів хоча б однією з популярних іноземних мов.

Крім континентальних, азартну гру пропонують і “плавучі готелі”. У деяких країнах (Туреччині, Ізраїлі) казино заборонені. Це спонукало підприємливих людей організовувати гральні круїзи. Круїзний теплохід, заповнений гравцями, випливає в нейтральні води і, не порушуючи закону, на час перебування поза межами країни на його борту працює казино. Є подібні заклади і на круїзних судах класу “люкс”. Деякі з них за розмаїттям послуг не поступаються континентальним.

Цікавим є досвід маленьких країн, що намагаються залучити туристів за рахунок організації грального бізнесу. Так, країна з тримільйонним населенням – Нова Зеландія має розкішний розважальний комплекс “Sky City Auckland”. У ньому розташовано казино на 95 столів, декілька ресторанів, барів, театр, готель, телевізійна башта з рестораном і оглядовим майданчиком.

На африканському континенті найбільшим гральним закладом є казино розважального комплексу Сан Сіті (ПАР).

Дата добавления: 2014-01-07