Тема 8. Узагальнення даних обліку у фінансовій звітності

Функціонально-посадові обов’язки

Основні посадові обов'язки супервізора містять у собі чітко визначеніфункції. Освітня функція. У межах цієї функції супервізор зобов'язаний: сприяти підвищенню кваліфікації соціального працівника, рівня його знань, умінь і навичок, учити засвоювати нові знання, ділитися досвідом і знаннями, інформувати, роз'яснювати, спрямовувати, допомагати працівникові знаходити правильне рішення, якщо він звертається по допомогу, радити, консультувати, пропонувати нові методики й технології тощо.

Підтримуюча, або опорна, функція. У межах цієї функції супервізор зобов'язаний:

- особисто підтримувати соціального працівника, намагаючись зняти або зм'якшити його напруження від практичної роботи з людьми, що мають масу особистих і соціальних проблем, улагоджувати конфлікти, якщо вони виникають при роботі з клієнтами або колегами, здійснювати профілактику стресів і пошук додаткових джерел підтримки життєвого тонусу соціального працівника;

- настроювати соціального працівника на позитивну хвилю, постійно намагатися показати всі переваги роботи щодо допомоги людям, які опинились у складній життєвій ситуації, розкривати ті додаткові джерела енергії й радості в практичній роботі, якими не завжди користуються або про які навіть не здогадуються соціальні працівники і створюють собі й клієнтам зайві проблеми.

Контрольна функція. Тут на супервізора покладаються специфічні завдання: підбір і розстановка кадрів; планування соціальної роботи; підбір «команд»; розподіл обов'язків між членами «команди»; моніторинг, контроль і оцінка якості роботи соціальних працівників; координація роботи між «командами»; організація «зовнішнього» зв'язку команд з іншими організаціями або органами влади й управління; співробітництво з іншими супервізорами; виконання ролі «адміністративного буфера» (улагоджування конфліктів між клієнтом і соціальним працівником); захист професійних інтересів підопічних соціальних працівників (роль посередника між соціальним працівником і керівництвом органів соціального обслуговування).

1. Підготовка та вимоги до складання фінансової звітності

2. Сутність та порядок складання Фінансового звіту суб’єкта малого підприємства

3. Подання та оприлюднення фінансової звітності

1. Підготовка та вимоги до складання фінансової звітності

Для складання фінансової звітності проводиться наступна підготовча робота, яка включає такі етапи:

ü складання оборотних відомостей аналітичного обліку до відповідних рахунків синтетичного обліку з метою перевірки ідентичності записів у них;

ü складання регістрів синтетичного обліку (журнали № 1-7 тощо);

ü взаємоперевірка записів кореспондуючих рахунків у регістрах аналітичного та синтетичного обліку;

ü складання Головної книги, оборотної відомості простої чи шахової форми за синтетичними рахунками;

ü заповнення форм фінансової звітності.

Шахова відомість дозволяє перевірити кореспонденцію рахунків, а оборотно-сальдовий баланс рівність підсумків початкового та кінцевого сальдо та оборотів по дебетах та кредитах рахунків.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнан­ня і розкриття її елементів визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерсько­го обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юри­дичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Метою складання фінансової звітності є надання користу­вачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам виз­начається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

ü придбання, продажу та володіння цінними паперами;

ü участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління;

ü оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

ü забезпеченості зобов'язань підприємства;

ü визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

ü регулювання діяльності підприємства;

ü інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з ураху­ванням їх конкретних інформаційних потреб.

Форми фінансової звітності підприємства (крім банків) і по­рядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів Ук­раїни за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Для суб'єктів малого підприємства і представництв інозем­них суб'єктів господарської діяльності національними положення­ми (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінан­сова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визнача­ються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

ü існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

ü оцінка статті може бути достовірно визначена.

Звітним періодом до складання фінансової звітності є ка­лендарний рік. Баланс підприємства складається на кінець остан­нього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства мо­же бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її кори­стувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікав­лені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інфор­мацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змо­гу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтверди­ти та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інфор­мація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішен­ня користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість корис­тувачам порівнювати:

ü фінансові звіти підприємства за різні періоди;

ü фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою звітності є наведення відповідної інфор­мації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотри­манням таких принципів:

ü автономність підприємства, яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від влас­ників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

ü безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

ü періодичності, що припускає розподіл діяльності підприєм­ства на певні періоди часу змогою складання фінансової звітності;

ü історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріорітет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

ü нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду треба зіста­вити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відобража­ються в обліку і звітності у момент їх виникнення, належно від часу надходження і сплати грошей;

ü повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

ü послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) за­стосування підприємством обраної облікової політики. Зміни облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

ü обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовують­ся в бухгалтерському обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і до­ходів підприємства;

ü превалювання змісту над формою, за яким операції по­винні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходя­чи з юридичної форми;

ü єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірю­вання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінан­совій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою кори­стувачам, вона повинна містити данні про:

ü підприємство;

ü дату звітності та звітний період;

ü валюту звітності та одиницю її виміру;

ü відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

ü облікову політику підприємства та її зміни;

ü консолідацію фінансових звітів;

ü припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

ü обмеження щодо володіння активами;

ü участь у спільних підприємствах;

ü виявлення помилки окремих років та пов'язані з ними ко­ригування;

ü переоцінку статей фінансових звітів;

ü іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідни­ми положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

ü назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, ад­ресу офісу);

ü короткий опис основної діяльності підприємства;

ü назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

ü середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Як­що період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображенні елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ве­деться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрива­ти причини цього та методи, що були використанні для прове­дення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

ü принципів оцінки статей звітності;

ü методів обліку щодо окремих статей звітності. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосе­редньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів треба розкривати:

ü облікову політику підприємства;

ü інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

ü інформацію, що містить додатковий аналіз статей звіт­ності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та до­речності.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07