Теорія організації Мішеля Фуко: контроль за часом і простором

Теорії організації: погляди Макса Вебера на організацію, теорія організації Мішеля Фуко

М.Вебер першим розробив систематичне обґрунтування зростання ролі сучасних організацій. Для нього організації – це засоби координації людей або благ, що вони виробляють у стабільний спосіб у часі й просторі. Організації є жорсткими ієрархіями із зосередженням влади на верхівці. Розвиток організації залежить від контролю за інформацією. Письмова фіксація відіграє особливу роль: для її функціонування необхідні писані правила, документи, де відображена діяльність і "пам'ять" цієї організації. М.Вебер зауважив суперечність і зв'язок між сучасними організаціями і демократією, що має далекосяжні наслідки для суспільного життя.

Погляди М.Вебера на бюрократію [1]

• повномасштабного розвитку бюрократії набули тільки в сучасну епоху;

• усі великомасштабні організації за своєю природою тяжіють до бюрократизації;
• зростання бюрократії є неминучим у розвинених державах, бо це єдиний спосіб дати раду адміністративним потребам великомасштабних соціальних систем;
• в межах організацій переважають формальні стосунки, відносини між людьми, визначені правилами організації.

Чим більше організація наближається до ідеального типу бюрократії (поняття, введене і розроблене М.Вебером), тим ефективніше вона виконуватиме завдання, заради яких її було створено.

Ідеальний тип бюрократії передбачає:

§ наявність чіткої ієрархії влади (за принципом піраміди); завдання розподіляються як офіційні обов’язки з верхівки до низу, де кожен вищий підрозділ контролює діяльність нижчого, чим забезпечується координоване прийняття рішень;

§ поведінка службовців на всіх рівнях організації координується писаними правилами, проте чим вищий підрозділ, тим більш гнучка інтерпретація переліку справ;

§ службовці працюють повний робочий день. Кожна посада в ієрархії забезпечується визначеною і фіксованою зарплатнею. Кар’єра осіб у межах організації – природне явище, де просування забезпечується здібностями, старшинством або комбінацією обох чинників;

§ існує розмежування обов’язків службовців у рамках організації та їхнього приватного життя (останнє чітко відмежоване фізично);

§ жоден з членів організації не володіє матеріальними ресурсами, з якими вони працюють; розвиток бюрократії відчужує працівників від контролю над засобами виробництва (службовцям не належать офіси, де вони працюють, меблі, якими вони користуються).

Головні засади теорії організації М.Фуко були зосереджені на взаємозалежності архітектурного вигляду організації і її соціального становища, системи влади. Розташування кімнат, коридорів та вільного простору в приміщенні організації може дати базове уявлення про те, як функціонує її система влади.

У деяких організаціях групи людей колективно працюють у доступних для постійного нагляду приміщеннях. Наприклад, рутинна робота друкарок, які працюють у машинописному бюро, де їхня діяльність відкрита для нагляду керівників. Видимість (або її відсутність) впливає на стиль керівництва. Видимість визначає нагляд, контроль за діяльністю в організаціях. В сучасних організаціях кожний працівник, навіть на високій посаді, зазнає нагляду, а чим нижча посада, тим більший ступінь нагляду.

Форми нагляду:

1) безпосередній контроль керівників за роботою підлеглих;

2) опосередкований контроль (зберігання папок, записів та досьє про життя людей, їх особових справ, що використовуються для контролю за поведінкою працівників та розгляду рекомендацій щодо просування по службі. Наприклад, у багатьох комерційних фірмах особи на кожному рівні організації готують щорічні звіти про роботу осіб, котрі перебувають на щабель нижче).

Чітке детальне планування робочого часу за допомогою графіків – умова організаційної дисципліни, за допомогою яких координується діяльність багатьох людей (наприклад, розклад в університеті).

У своїх дослідженнях М.Фуко приділяв велику увагу в’язницям, де особливо сильно проілюстрована природа нагляду. У в’язницях прагнуть максимізувати контроль за поведінкою ув’язнених. Він запитує: "Хіба це дивно, що в’язниці нагадують фабрики, школи, казарми та лікарні, котрі самі схожі на тюрми?" (1979). Згідно з М.Фуко, сучасна в’язниця походить від Паноптикуму[2].

Дійсно, переважна більшість соціологів погоджується з тим, що ми живемо в суспільстві нагляду – суспільстві, де інформація про наше життя нагромаджується найрізноманітнішими організаціями. Наприклад, державні організації зберігають про нас величезні обсяги інформації, а Інтернет сприяє проникненню в кожен куточок нашого життя. М.Вебер також наголошував у цьому випадку про звуження демократії, оскільки бюрократичні організації все більше ставлять під свій контроль життя громадян. Студент М.Вебера Роберто Мічелз у 1967 році зробив вислів: у великомасштабних організаціях і взагалі в суспільствах, де вони домінують, існує залізний закон олігархії – правління небагатьох осіб. Перетікання всієї влади до верхівки є неодмінним елементом надзвичайно бюрократизованого світу.

Дата добавления: 2014-01-07