Психогігієна особистості

ТЕМА 8

1. Поняття психогігієни і її напрямки

2.. Поняття про стрес та дистрес. Депресія

3. Особиста психогігієна

4. Психогігієна праці і навчання

5. Психогігієна спілкування

6. Психогігієна дозвілля

7. Психогігієна побуту

1. Поняття психогігієни і її напрямки

ПСИХОГІГІЄНА (далі за текстом ПГ) - наука про шляхи збереження і зміцнення нервово-психічного здоров’я людини.

Задачі ПГ:

- розробка заходів з профілактики нервово-психічних захворювань;

- вивчення впливу середовища на психіку людини;

- розробка норм праці, відпочинку й побуту;

- психогігієнічна пропаганда;

- охорона психічного здоров’я;

- формування гармонійно розвиненої особистості і здорового способу життя;

- підвищення ефективності розумової праці і творчої активності.

2. Поняття про стрес та дистрес. Депресія

СТРЕС — поняття, запропоноване Г. Сельє в 1936 р. для позначення великого кола станів психічної напруги, обумовлених виконанням діяльності в особливо складних умовах і виникаючих у відповідь на стресори.

СТРЕСОР — різноманітні екстремальні впливи, що призводять до розвитку небажаного функціонального стану — стресу.

Види стресорів:

- фізіологічні - надмірне фізичне навантаження, висока й низька температура, болі та ін.;

- психологічні - фактори, що діють сигнальним значенням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційною перевантаженням, та ін.

Залежно від виду стресора й характеру його впливу визначають різні види стресу, у найбільш загальній класифікації:

- стрес фізіологічний

- стрес психологічний.

Психологічний стрес поділяється на інформаційний і емоційний.

Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли суб'єкт не справляється із завданням, великий потік інформації за короткий термін дає сильне навантаження на мозок і людина не встигає приймати вірні рішення в необхідному темпі.

Емоційний стрес з'являється в ситуаціях погрози, небезпеки, образи та ін. При цьому різні його форми - імпульсивна, гальмова, генералізована - призводять до змін у протіканні психічних процесів, емоційним зрушенням, трансформації мотиваційної структури діяльності, порушенням рухової і мовної поведінки.

Залежно від виразності, характеру відповідної реакції на стрес і його вплив емоційний стрес поділяють на еустрес і дистрес.

Дистрес - патогенний стрес, що здійснює шкідливий вплив на організм, виникає в період небезпеки, страхів, невдач, безцільного існування, краху надій, при відсутності перспективи тощо.

Такий стрес обумовлений втратою оптимального керування в системах організму й проявляється в різноманітних вегетативних, рухових і психічних функціональних відхиленнях від норми.

Еустрес - саногенний стрес, що здійснює сприятливий вплив на організм, виникає в період творчого самовираження, радісного хвилювання, задоволення результатами праці, сімейним радостями тощо.

Стрес залежно від його сили викликає різні реакції в людини. Як правило, при сильному стресі виникає загальна реакція збудження, що виражається в дезорганізації поведінки (безладні, некоординовані рухи й жести, плутане, незв'язне мовлення). При надмірному стресі (дистресі) частіше спостерігається зворотна реакція - загальне гальмування, скутість, відмова від діяльності. При середньому або слабкому стресі зовнішні прояви дуже слабкі, а іноді й відсутні.

При продовженні дії стресогенних факторів протягом тривалого часу, розвивається загальний адаптаційний синдром - сукупність неспецифічних і специфічних функціональних і морфологічних захисних змін в організмі, обумовлених адаптацією до даного стресора, відновленням оптимального керування.

Посттравматичний стресовий синдром - сукупність психофізіологічних симптомів і соціальних наслідків, що є властиві самопочуттю і поведінці людей, які пережили катастрофу, поранення, тяжке випробування, що пов’язане з небезпекою для життя. Основні ознаки: нестійкість психіки, здатність до самогубства.

Таким чином, стрес може здійснювати як позитивний, мобілізуючий, так і негативний вплив, аж до повної дезорганізації. При здійсненні негативного впливу на організм в людини може виникати депресивний стан.

Депресія — афективний стан, характерний змінами сфери емоціної, мотиваційної, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. Суб’єктивно людина випробовує насамперед важкі, болісні емоції й переживання - пригніченість, тугу, розпач. Самооцінка різко занижена. У стані депресії характерні безініціативність, швидка стомлюваність; це приводить до різкого падіння продуктивності. У важких, тривалих станах депресії можливі спроби самогубства.

Розрізняють:

1) функціональні стани депресії, можливі в здорових людей у рамках нормального психічного функціонування;

2) депресія патологічна - один з основних психіатричних синдромів.

Якщо знайти конструктивні способи виходу з депресії, то можна за короткий термін позбутися цього негативного стану (заняття спортом, нове хоббі, шопінг, нове кохання та ін.). Якщо знайдено деструктивні способи (алкоголь, наркотики, входження в секти, замикання в собі та ін.), то людина ще більше усугубляє свою психологічну проблему.

3. Особиста психогігієна

ОСОБИСТА ПСИХОГІГІЄНА — розділ психогігієни, що вивчає механізми емоційної (психічної) саморегуляції і розробляє шляхи зміцнення психічного здоров'я і підвищення працездатності.

Використовує прийоми індивідуальної психопрофілактики - аутогенне тренування, психогімнастику обличчя і способи самодопомоги

Прийоми самодопомоги застосовуються для попередження негативних наслідків психотравмуючих факторів, профілактики нервово-психічних і психосоматичних порушень, поліпшення настрою і розумової працездатності, подолання шкідливих звичок тощо.

Прийоми самодопомоги:

I. Вольові прийоми засновані на свідомій саморегуляції діяльності й поведінки, спрямованої на подолання труднощів при досягненні мети.

1. Самонаказ широко застосовується для мобілізації волі, самовладання в екстремальних умовах, подолання страху у важких життєвих ситуаціях. Варіантом прийому самонаказу, що не вимагає значних вольових зусиль, є прийом самопобажання.

2. Прийом «лобової атаки» або антистресорний штурм. За допомогою спеціально дібраних словесних формул, вимовлених з почуттям гніву, формується активне ставлення до психотравмуючого фактора. Вираження гніву допомагає мобілізуватися, набути впевненості, перебороти страх, подібно тому, як ненависть до ворога допомагає його перемогти. Може досягти мети лише за умови створення правильної психологічної установки. Застосування: фобічні синдроми, виникнення страху й нав'язливі думки, подолання шкідливих звичок.

3. Прийом умовнорефлекторного погашення негативних емоцій застосовується, як правило, для подолання страху, помисливості й нав'язливих станів.

Варіанти:

1. Образне відтворення ситуації, що викликає тривогу; щойно вона з'являється, владно, наказовим тоном вимовляють: «Стоп» або «Спокійно».

2. Багаторазове повторення (протягом дня) слова, що характеризує психотравмуючий фактор — «алкоголізм», «смерть» тощо.

3. Уявлення ситуації, що викликає тривожний стан, оцінити свою поведінку з боку в гумористичному світлі.

4. Напр., при тику й інших нав'язливих рухах періодично протягом дня по 10-15 разів роблять мигальні рухи очами перед дзеркалом.

5. Гіперболізація емоційного стану - створення позамежного гальмування на основі принципу «Страх очікуваний важче страху пережитого» (страх може зникнути, якщо пережити відповідну ситуацію). Застосовується у виняткових випадках, коли інші прийоми неефективні.

4. Прийом тренувальних завдань на зміцнення волі заснований на принципі поступового збільшення навантажень і систематичного виконання процедур, завдань. Для підвищення ефективності потрібно вести щоденник самозвіту, де відзначаються навіть незначні успіхи (напр. з кожним днем зменшувати кількість випалених цигарок, що рекомендується переважно особам літнього віку). Відомо, що у видатного давньогрецького оратора Демосфена був уроджений дефект мовлення, який він переборов завдяки систематичним тренуванням, декламуючи годинами під гуркіт хвиль, набравши в рот дрібні камінчики.

5. Прийом «самобичування» застосовується в тих випадках, коли самонаказ для досягнення мети недостатній або викликає в людини активну протидію, негативну реакцію. Самобичування дає мобілізуючий ефект при зниженні життєвого тонусу, працездатності, у стані розгубленості.

Застосування: шкідливі звички, неправильні установки, вироблення режиму тощо.

II. Прийоми самодопомоги, засновані на уяві:

1. Самонавіювання здійснюється за допомогою спеціально дібраних словесних формул з урахуванням мети, до якої прагне людина. для досягнення заспокоєння, напр. «Я спокійний, упевнений...»; або «Ніколи не пізно почати усе спочатку».

Застосування: подолання шкідливих звичок, поліпшення пам'яті, уваги, зміцнення волі, надлишкова вага, неврівноважений характер.

2. Мріяння або моделювання майбутньої ситуації. Це способи самополіпшення емоційного стану шляхом образного уявлення себе спокійним і впевненим у тривожній ситуації. З'являється впевненість у своїх можливостях, тому що відбувається ніби уявна репетиція, адаптація до майбутніх подій, що нерідко знижує актуальність психотравмуючого фактора («Не такий страшний чорт, як його малюють»). Приклади: якщо виникає страх виступу перед великою аудиторією, доповідачеві необхідно не тільки добре підготувати текст, але й провести психологічне тренування: кілька разів уголос прочитати доповідь перед дзеркалом або перед членами сім'ї, поводитися потрібно спокійно, упевнено. При необхідності зустрічі з людиною, що викликає негативні емоції через нанесені раніше образи і приниження, реакція буде спокійніше, якщо подумки уявити кривдника й висловити йому всі свої претензії.

3. Вживания в позитивний образ – перевтілення в образ людини, наділеної бажаними якостями. Приклади: при неадекватній поведінці в конфліктній ситуації рекомендується «грати роль» урівноваженої, стриманої людини, при безсонні - подумки відтворювати зовнішній вигляд сплячого, уживатися в його образ, вимовляючи словесні формули, що підтверджують сонний стан: «Мої вії важкі, мені все байдуже...»

III. Раціональні (розумові) прийоми спрямовані на вплив психічного процесу мислення на емоційний стан.

Умовно поділяють на 3 групи залежно від переваги елементів мислення при нейтралізації дистреса й критичної переоцінки психотравмуючої ситуації:

1. Прийоми самопереконання, засновані на усвідомленні, логічному осмисленні певних словесних формул. При самопереконанні людина дискутує із самою собою, використовуючи доводи й контрдоводи, ґрунтуючись на логічних доказах і умовиводах.

Приклад. При схильності до емоційних вибухів, спалахам люті допомагають словесні формули самопереконання: «Спокійно! Гнів - короткочасне божевілля, ознака слабості» або «Гнів, як бумеранг, вертається назад...»

2. Порівняння. Застосовується у двох варіантах:

1) за принципом «комусь іще гірше»: для поліпшення емоційного стану зіставляється теперішнє положення, що викликає песимістичний настрій, з більше важким періодом життя, що закінчився успішним результатом. Особливо широко можна застосовувати порівняння себе з людьми, які пережили війну, стихійні лиха, важкі випробування тощо

Цікаве:

Ах, как все относительно в мире этом!

Вот студент огорченно глядит в окно.

На душе у студента темным-темно;

«Запорол» на экзаменах два предмета...

Ну, а кто-то сказал бы ему сейчас:

— Эх, чудила, вот мне бы твои печали!

Я «хвосты» ликвидировал сотни раз.

Вот столкнись ты с предательством милых глаз,

Ты б от двоек сегодня вздыхал едва ли!

Только те, кого в мире уж больше нет,

Если б дали им слово сейчас, сказали:

— От каких вы там стонете Ваших бед?

Вы же дышите, видите белый свет,

Нам бы все ваши горести и печали!

Есть один только вечный пустой предел...

Вы ж привыкли и попросту забыли,

Что, какой ни достался бы Вам удел,

Если каждый ценил бы все то, что имел,

Как бы Вы превосходно на свете жили!

2) за принципом «чим я гірший(а)?»: порівняти себе з тими, хто опинився у подібній ситуації і успішно її подолав. Уявне ототожнення собі з іншою людиною, обраною як ідеал, сприяє перебудові особистості і її самовдосконаленню. Цікаве: письменник Гессен написав першу книгу у 84 р. Потім ним було написано ще 4 романи, помер він у віці 99 років.

3. Самоаналіз. Самоаналіз сприяє вдосконалюванню особистості й правильному вибору лінії поведінки.

4 основних прийоми самоаналізу:

1) самоаналіз причини, що призвела до психотравмуючої ситуації, шляхом «уявного програвання подій, що відбулися».

2) самоаналіз поведінки на основі «погляду з боку».

3) самоаналіз, заснований на даних щоденника. Допомагає у спокійній обстановці подивитися на події учорашнього дня з позиції сьогоднішнього, критично оцінити поведінку свою і оточуючих, зважити свої сильні й слабкі сторони. Крім того, ведення щоденника впливає на формування особистісних якостей характеру, зокрема самокритичності, тому що дозволяє побачити своє дзеркальне відображення.

4) самоаналіз на основі даних тестування.

IV. Мнемонічні прийоми (мнемоніка - мистецтво запам'ятовування) включають прийоми психотерапевтичної самодопомоги, що поліпшують психоемоційний стан шляхом цілеспрямованої активізації пам'яті

За допомогою мнемонічних прийомів відтворюються в пам'яті події й ситуації, спогади про які викликають позитивні емоції, оптимістичний настрій.

В активізації емоційної пам'яті вирізняють групи:

1. Прийоми, що стимулюють емоційно-зорову пам'ять. Напр. носити з собою фото коханої, близької людини, повісити на видноті картину, зроблену приємною людиною або придбану в гарному настрої тощо.

2. Прийоми, що активізують емоційно-слухову пам'ять. Напр. у поганому настрої рекомендується слухати улюблену музику, співати улюблені пісні.

3. Прийоми, засновані на емоційно-моторній пам'яті: танцювальна терапія, аеробіка, спорт, гімнастика тощо.

4. Прийоми, що стимулюють емоційно-сенсорну пам'ять: ароматерапія, дотики до предметів, з якими пов’язані приємні спогади тощо.

Цікаве: Багато космонавтів брали з собою в політ траву полину, запах якої викликає приємні спогади про життя на Землі, про людей, що очікують їх.

V. Прийоми, засновані на увазі, зокрема її переключенні. умовно поділяються залежно від джерела, що використовується для переключення уваги, на психогенні й фізіогенні:

1. Психогенні - прийоми переключення уваги на об'єкти зовнішнього світу. Для цього рекомендується, перебуваючи в розслабленому стані, розглядати протягом 5-7 хв які-небудь картини, предмети або інші об'єкти, що викликають позитивні емоції. Можна також із закритими очами відтворити спливаючі у свідомості образи, не зосереджуючись на них довго й переходячи від одного до іншого.

Дата добавления: 2014-01-07