Аналіз асортименту і структури продукції

Аналіз ритмічності виробництва

Аналіз якості продукції, брак на виробництві.

Аналіз асортименту і структури продукції.

План

Як здійснюється підключення абонентських ліній?

Як здійснюється підключення зовнішнього пристрою|устрою| контролю і управління?

Як здійснюється підключення блоку БАЛД до АТС?

Підключення табла технічної експлуатації

Обладнання|обладнання| блоку БАЛД1 передбачає можливість|спроможність| підключення сканерних точок блоків живлення|харчування| до табла технічної експлуатації. Роз'єми 2Х1 і 2Х6 для підключення до табла технічної експлуатації розташовані|схильні| на задній стороні стикової друкованої плати|плати| блоку (див. мал. 1.). Сканерні точки блоків живлення|харчування| виведені на верхні контакти роз'ємів. Тип датчиків – нормально розімкнений.

Сканерні точки блоку підключаються до роз'єму Х1 табла (див. документ "Табло технічної експлуатації. Довідкова інформація"). При цьому дроти|проводи| від сканерних точок підключаються до вибраних входів на контакти ряду|лави,низки| С|із|, а відповідні контакти ряду|лави,низки| А з'єднуються між собою і підключаються до шини "Загальна|спільний|" АТС.

Контрольні питання:

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за орга­нізації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіт­кого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом на підставі даних табл. 1.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання. У табл. 1 ці залікові суми разом становлять 8205 тис. грн. Отож, коефіцієнт асортиментності:

К_ас = 8205 / 8400 = 0,977.

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів — 69,8 %, тобто коефіцієнт дорівнюватиме 0,698.

Таблиця 1 Виконання плану виробництва продукції за асортиментом, тис. грн

Вид продукції	За минулий період	Звітний період	Зараховується у виконання плану
за планом	фактично	виконання плану, %
А				98,1
Б				102,4
В*	—
Г
Д		—	—	—	—
Ж*	—			69,8
З
Інша продукція (6 видів)**				102,9
Усього				101,2

*«В» і «Ж» — нові види продукції.

** — усі планові завдання щодо окремих видів продукції виконано.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалось виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

.

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним підприємством не виконано.

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасування харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів і готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть прос­те розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але вод­ночас — це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту — це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (К_о.а) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) на рівні 10,7 % [(400 + 500) × 100: 8400], але фактичне оновлення асортименту становило тільки 8,8 % [(400 + 349) × 100: 8500]. Отже, план з оновлення продукції теж не виконано.

Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знака на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригіналь­ність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит, — це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язко­вого розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників — кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясува­ти причини такого становища, вказати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.

Аналіз виконання поточних завдань з асортименту продукції слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці (табл. 2).

Таблиця 2 инамІка показників оновлення асортименту та ВИтрат на підготовку нових зразків продукції

Показник	П’ятиріччя	Найвищі показники в галузі
1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік (минулий)	5-й рік (звітний)
1. Кількість видів продукції
у т. ч. з товарною маркою Ò	—	—	—	—
2. Коефіцієнт оновлення асортименту (частка нових видів виробів в обсязі товарної продукції)	0,06	0,07	0,03	0,05	0,02	0,25
3. Обсяг витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки:
а) сума, тис. грн						...
б) у % до загальних витрат на виробництво продукції		3,5		1,2	1,4

Наведені в цій таблиці дані свідчать про те, що увага до вдосконалення асортименту продукції на підприємстві є недостатньою. Темпи оновлення асортименту продукції з кожним роком уповільнюються, що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Завершуючи аналіз даних табл. 2, слід оцінити витрати підприємства, що пов’язані з підготовкою нових зразків продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-тех­нічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і приблизно на порядок менші за найвищі показники в галузі. Така «економія» може тільки погіршити становище в майбутньому.

Насамкінець варто нагадати ще про одну важливу річ. Нині вже не можна пояснювати негативні зміни асортименту й структури продукції «об’єктивними» причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення від уста­новленого плану — це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів).

Нерівномірність виконання плану з окремих видів про­дукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури — це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Таблиця 3 Виконання плану виробництва за структурою, тис. грн

Вид продукції	Випуск продукції у звітному періоді	Фактичний обсяг продукції за плановою структурою (підсумок гр. 4 · гр. 3)	Залікова сума
за планом	фактично
тис. грн	питома вага, %	тис. грн	питома вага, %
А		19,1		18,5
Б		25,0		25,3
В		4,8		4,7
Г		10,7		12,7
Ж		5,9		4,1
З		8,3		8,1
Інші		26,2		26,6
Усього

Більший інтерес становить вплив структурних (частіше асортиментно-структурних) зрушень на ключові показники підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Схема впливу асортиментно-структурних зрушень на головні показники підприємства

2 Аналіз якості продукції, брак на виробництві

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є робота взуттєвої промисловості, і взагалі всієї легкої промисловості України.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску продукції, що одержала товарні знаки.

Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

— сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

— марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

— вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

— строк служби (ресурс) і надійність;

— визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

— гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

— наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;

— кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;

— відсоток браку;

— пониження сортності продукції за межами підприємства;

— відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;

— відповідність моді;

— наявність і рівень попиту на даний виріб.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення якості продукції. Най­вдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Цей показник використовують для продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.

Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4.

Таблиця 4 Дані про виконання плану за сортністю продукції

Сорт	Ціна за шт., грн	За планом	Фактично
кількість виробів, шт.	частка, %	сума, грн	кількість виробів, шт.	частка, %	сума, грн
Вищий				18 000			21 000
1-й
2-й
Усього	´			23 280			28 560

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту, тобто першого в нашому прикладі. Отже, для вищого сорту коефіцієнт становитиме 1,0 (10: 10), для 1-го — 0,9 (18: 20) і для 2-го — 0,8 (16: 20).

Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отри­мані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.

Плановий коефіцієнт сортності:

К_п = (900 × 1,0 + 240 × 0,9 + 60 × 0,8): 1200 = 1164: 1200 = 0,97.

Фактичний коефіцієнт сортності:

К_ф = (1050 × 1,0 + 180 × 0,9 + 270 × 0,8): 1500 = 1428: 1500 = 0,952.

Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову, можна висновувати, що план за сортністю не виконано.

Існує також інший варіант розрахунку коефіцієнтів сортності. Для цього перевідні коефіцієнти слід помножити на відповідну частку кожного сорту (табл. 5).

Таблиця 5 Розрахунок показників виконання плану за сортністю

Сорт	Перевідний коефіцієнт сортності	За планом	Фактично
частка, %	умовний показник, % (гр. 2 × гр. 3)	частка, %	умовний показник, % (гр. 2 × гр. 5)
Вищий	1,0
1-й	0,9				10,8
2-й	0,8				14,4
Усього	´				95,2

Отже, фактичний показник — 95,2 % у перерахунку на вищий сорт, а плановий — 97 %, тобто план не виконано на 1,8 %.

Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї (Ц_{ср. ф} ³ Ц_{ср. п}), то план за сортністю вважається виконаним. Так, якщо планова ціна виробу становить 19,4 грн [23280 грн: 1200], а фактична — 19,04 грн [28560 грн: 1500], то зниження фактичної середньозваженої ціни порівняно з плановою свідчитиме про невиконання плану за сортністю.

Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Цейспосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (І _в), ніж у натуральному (І _н), якщо при цьому зростає середня сортність продукції. Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:

І _в ³ І _н.

Так, у нашому прикладі відставання рівня виконання плану у вартісному виражені — 1,227 % (28 560: 23 280) порівняно з натуральним — 1,25 (15 000: 12 000) підтверджує факт невиконання плану за сортністю.

З усіх названих способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний вплив зміни асортименту продукції.

Завершуючи аналіз сортності продукції, виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів.

1. Зміна кількості виробленої продукції:

(1500 – 1200) × 19,4 грн = + 5820 грн.

2. Зміна якості (сортності) продукції:

(19,04 – 19,4) × 1500 = –540 грн

Усього: + 5280 грн.

Перевірка розрахунку: 28 560 – 23 280 = 5 280 грн.

Отже, збільшення обсягу виробництва за даними табл. 5 було зумовлене позитивним фактором зростання випуску кількості виробів — 5860 грн. Невиконання плану за сортністю спричинило зниження обсягу товарної продукції на 540 грн.

Вивчаючи якість виробу, слід неодмінно звернути увагу на його зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.

Останнім часом на упаковці, етикетках більшості не тільки імпортних, а й вітчизняних товарів бачимо чорно-білі смужки — штрих-код. Це — поширена у світовій практиці система маркування товарів. У ній закодовано необхідні дані про країну, підприємство-виробника та про саму продукцію. Розуміти мову штри­хових кодів та вміти її використовувати особливо важливо нині, коли з’являється все більше як оригінальної продукції, так і, на жаль, її підробок, тим більше, що досвідчені товарознавці стверджують, що навіть однойменні товари тієї самої фірми, вироблені в різних країнах, можуть мати досить різні якісні характеристики.

Згідно з європейською системою кодування (EAN — 13), Україна має код 482, Молдова — 484, Росія — 460—469, Англія — 50, Франція — 30—37, Польща — 590, Німеччина — 400—440 тощо. Ігнорування штрихового кодування товарів слід розглядати як суттєвий недолік системи забезпечення якості на підприємстві.

Особливо уважно слід проаналізувати одержані підприємством рекламації. Інформація про них є в юридичному відділі (у юрисконсульта) підприємства. Вивчення змісту одержаних рекламацій уможливлює розуміння суттєвості й масштабності проблеми якості продукції для підприємства. Слід з’ясувати, чи організовано роботу щодо аналізу рекламацій протягом року і чи вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення найбільш поширених технологічних негараздів та інших «вузьких місць» у діяльності підприємства.

Аналізуючи рекламації, що надійшли до юридичного відділу, слід пам’ятати, що споживачі не завжди звертаються на підприємство, а іноді самостійно виправляють дефекти продукції. Ясна річ, що трапляються і необґрунтовані рекламації. Тому аналіз самих тільки рекламацій може дати лише загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції.

Погана якість зумовлює і фінансові втрати. Так, у нашому прикладі тільки прямі збитки від сплати штрафів за неякісну продукцію у звітному періоді становили 62 тис. грн (у минулому 120 тис. грн). Від 2 до 5 % продукції покупці повернули для усунення дефектів. А ще треба було б підрахувати шкоду від втрати престижності товарів підприємства та скорочення замовлень постійних клієнтів. Отже, нині й справді настав час для докорінного поліпшення якості продукції на даному підприємстві.

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби.

Брак може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної величини браку, тобто суми цін продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку — це ті витрати, які бере на свій рахунок, тобто на собівартість, підприємство. У табл. 6 наведено порядок розрахунку цих двох сум.

Під час аналізу підраховують не тільки загальну суму браку, а й відносну його величину (% браку). Останній показник є дуже зручним для вивчення динаміки утворення браку. Далі необхідно вивчити види, причини й місця виникнення браку. Важливим є визначення також винуватців браку, рівня їхньої кваліфікації і сум­лінності.

Таблиця 6 Брак і втрати від браку, тис. грн

Показник	За мину-лий період	За звітний період	Відхилення
1. Собівартість забракованих виробів і деталей			–2
2. Витрати на виправлення браку			–3
3. Загальна сума браку (ряд. 1 + ряд. 2)			–5
4. Вартість браку за ціною використання			+1
5. Суми, утримані з постачальників за неякісні матеріали та комплектуючі вироби			–1
6. Суми, утримані з винуватців браку		—	–1
7. Усього повернуто та утримано (ряд. 4 + ряд. 5 + ряд. 6)			–1
8. Втрати від браку (ряд. 3 – ряд. 7)			–4
9. Виробнича собівартість продукції			´
10. Частка в собівартості продукції, %
а) браку продукції	0,64	0,56	–0,08
б) втрат від браку	0,54	0,48	–0,06

Серйозною проблемою може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт, хоч уникнути при цьому фіксації перевитрат ресурсів здебільшого неможливо, як неможливо приховати збільшення питомих витрат основних ресурсів на одиницю відповідної продукції.

Прихований брак може мати статус доброякісної продукції (передовсім це стосується деталей, вузлів і напівфабрикатів). Таке явище є наслідком зменшення вимогливості відділу технічного контролю або його недбалості.

Прихований брак створює враження доброї організації виробництва, його безпроблемності. Проте він накопичується в складі незавершеного виробництва і поступово збільшує ту його частку, котра непридатна для дальшого виробництва. Він порушує ритм роботи і спричиняє несподівані збитки в майбутньому. Саме тому головні зусилля адміністрації слід спрямовувати не на виправлення вже допущеного браку, а на повсякденну профілактичну запобіжну роботу.

Отже, оперативний аналіз випуску продукції має включати як обов’язковий елемент інформацію стосовно кількості зафіксованого браку, причин і місць його виникнення та вжитих запобіжних заходів.

Важливі умови профілактики браку:

— висока культура й організація виробництва;

— стабільний ритм роботи й постачання;

— запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

— підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.

Варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє загальне погіршання її якості, як це іноді вважають. Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів та існуючої організації виробництва. Боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці.

Дата добавления: 2014-01-07