Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція І.1

Тема І. Головні поняття ергодизайну архітектурного простору, інтер’єру та обладнання

VІ. Підсумок заняття.

Програми, призначені для створення комп’ютерних презентацій – системами опрацювання презентацій або редакторами презентацій. Існують два види презентацій: слайдові і потокові. Слайд це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео– та звукові об’єкти, гіперпосилання.

VIІ. Домашнє завдання:

Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. Посібник. – К.: Вища освіта, 2006. стор. 250-264

 

Введеня в курс дисципліни «Ергодизайн». Основні поняття науки. Історіографічний огляд.

Матерілаьне середовище, яке оточує людину, підпорядковане системі, яка керується розробками відносно нової наукової дисципліни – ергономіки.

Ергономіка (грец. ergon – робота + nomos - закон) - наука про прилаштування знарядь і умов праці до людини. Вона вивчає функціональні можливості і особливості людини в трудових процесах з метою створення оптимальних умов, у яких праця стає високопродуктивною та надійною. Предметом дослідження ергономіки є діяльність людини, об’єктом – система «людина – знаряддя праці – виробниче середовище».

Ергономіка склалась як комплексна дисципліна при взаємозв’язку ряду технічних наук – психології, фізіології, гігiєни, анатомії, біомеханіка, антропології, біофізики та інших.

Ергономіка (гр. ergon — робота + nomos — закон) — наука, що займається комплексним вивченням і проектуванням трудової діяльності для вдосконалення знарядь і умов праці та підвищення рівня професійної майстерності.

Поліпшення умов трудової діяльності не може бути досягнуто тільки шляхом удосконалювання машин, а повинно вирішуватися в комплексі, у системі людина — машина — виробниче середовище. Отже, ергономіка є основою контактів між технічними та біологічними дисциплінами та науками про людину та її трудову діяльність і одержала в різних країнах неоднакові назви.

Термін «ергономіка» був започаткований в Англії в 1949 р., коли група вчених заснувала організацію, що займалася ергономічними дослідженнями суспільства. У США ця наукова дисципліна отримала назву «Дослідження людського фактора» (Human Faktors «HF»); у Німеччині — «антропотехніка». У 1921 р. відомий російський психолог В.Н. М’ясищев вважав за доцільне систематизувати знання з погляду їхнього відношення до праці й об’єднати цю точку зору єдиним терміном «ергологія» — учення про працю людини. Появу такої дисципліни він обґрунтовував тим, що трудова діяльність не вивчається жодною з існуючих наук і не є складовою жодного із предметів. З 50-х років XX ст. дослідження в цій галузі отримали назву «ергономіка».

Ергономічні дослідження базуються на системному застосуванні методів різних наук, на межі яких виникають і вирішуються проблеми вивчення системи людина — машина. Ергономіка використовує методи дослідження, які застосовують фізіологія, психологія, соціологія, гігієна праці, функціональна анатомія, кібернетика, системотехніка, технічна естетика тощо. Ергономіка як наука — не просте узагальнення тих наук, на які вона спирає­ться, її головне завдання — створення таких умов праці для людини, які сприятимуть збереженню здоров’я, підвищенню ефективності праці, зниженню стомлюваності. Для цього ергономіка узгоджує й об’єднує в складну систему окремі рекомендації різних наук, у результаті чого досягається синтез людського і технічного аспектів. Ергономіка, як наука, має свою внутрішню структуру. Вона поділяється на мініергономіку, мідіергономіку, макроергономіку. З моменту її формування дослідження проводилися в галузі антропології, фізіології праці, біомеханіки, психології. У сучасний період розвитку науки акцент роблять на безпеці праці, вивченні проблем напруженості праці, біомеханіки, проблемах у сфері взаємовідносин людина — комп’ютер. У цілому виділяють такі пріоритети ергономічних досліджень: військова ергономіка (1950); промислова ергономіка (1960); ергономіка товарів широкого вжитку (1970); людина — комп’ютер і ергономіка програмного забезпечення (1980); когнітивна й організаційна ергономіка (1990). Наприкінці XX ст. формуються такі три основні напрямки ергономічних досліджень: ергономіка фізичного середовища (усе, що має відношення до фізичної праці: робоча поза, обробка матеріалів, проблеми опорно-рухового апарату); когнітивна ергономіка (пов’язана з такими психічними процесами, як сприйняття, пам’ять, прийняття рішень тощо); організаційна ергономіка (питання, пов’язані з оптимізаціє­ю соціально-технічних систем, включаючи їхню організаційну структуру та процеси керування при виконанні групової роботи).

Слід зауважити, що «ергономічні уявлення» та потреба естетичної подачі свого обрядово-ритуального та побутового світобачення зародились на ранніх етапах розвитку людського суспільства. Всі найпростіші знаряддя та обладнання праці і побуту, починаючи від сокири, молотка, ткацьких, гончарних та інших верстатів, машин, тощо, виконувались із простої логіки доцільності та припасовані до людського тіла з можливістю безпечної та продуктивної роботи. Всі культурні епохи людства засвідчували неухильну потребу у раціоналістичному підгрунті створення знарядь і умов праці та духовного життя. Це особливо проявилось в епоху Відродження з її визначними дослідниками, митцями (Леонардо да Вінчі, Мікеланджело), пізніше в період Просвітництва (Декарт, Ньютон, Гете) та впродовж 19-20 ст. із низкою наукових і технічних відкриттів, які згодом впроваджувались у життя. Аналізуючи історіографію архітектури чітко прослідковується пошук та реалізація відповідності просторових параметрів до людини. На зламі 19-20 ст. з’явилась нова і специфічна галузь проектної культури - дизайн, який мав свої технічні, естетичні, соціальні та економічні предумови виникнення. За останні сто років людство потужно еволюціонувало в науці, і головне, в технології, що уможливило появу і розвиток міждисциплінарних досліджень і появи нових галузей знань, науки, і серед яких ергономіка, а у др. пол. ХХ- на поч. ХХІ століття – її похідне – ергодизайн. Розвиток нової дисципліни у високорозвинених державах почався у міжвоєнний час і отримав сильний поштовх у час Другої Світової війни. У 1950-х роках в Англії цій дисципліні надали назву «Ергономіка». Розвиток ергономіки першочергово відбувся в промисловому проектуванні, зокрема у військово-, космічній-, машинобудівній техніці. Однак ергономічні засади з величезною швидкістю дисклакуються в сферу проектування виробничого і житлового середовища. В цьому напрямку ергономічні засади у взаємодії з антропомтерією, інженерною психологією, психологією сприйняття та праці, фізіологією та гігієною, а головне, естетичною потребою користувача створюють поняття «Ергодизайну». Сфера застосування та основні принципи цього поняття торкається і охоплює усі сфери життєдіяльності людства. Новітні досягнення у спорті, значною мірою завдячують ергономіці із поєднанням дизайну. У наш час ергономіка стала невід’ємним сигментом та науковим підгрунтям для дизайнерів та архітекторів, допомагаючи знаходити найбільш оптимальні вирішення [4,8,9,10].

В певній мірі в ергодизайні поступово утворюються три характерні відповідності між людиною, предметом, знаряддям, умовами праці: антропометричні, фізіологічні та естетичні.

За своїм змістом і значенням ергодизайн творить природню основу технічної естетики. У дизайні ергономіка присутня як на стадії - ергономічного аналізу, так і в процесі проектування – ергономічне проектування. Симбіоз певних наукових знань та сучасних технологій, креативна думка проектанта починає формувати наукове підгрунтя поняття ергодизайну, як окремої дисципліни.

Ерогономічний аналіз – комплексне вивчення змісту, засобів і умов в діяльності людини в системі – людина – техніка – середовище, що здійснюється з ціллю забезпечення безпеки, зручності та надійності діяльності. Дисципліна «Ергодизайн» поглиблює ці вимоги, включаючи обов’язковий фактор психологічно-естетичного напрямку.

Ергономічне проектування вид проектної діяльності, що зкерований на забезпечення максимально якісної взаємодії системи «людина-предметне середовище», при максимальному врахуванні дюдського фактору. Ергономічним проектуванням визначаються оптимальні параметричні, технічні, гігієнічні та інші вимоги до робочого місця та його обладнання; найбільш раціональні функції та маніпуляції предметами в процесі трудової чи іншої діяльності. В ергономічному проектуванні використовуються методи багатофакторного аналізу, математичного моделювання, принцип естетичного та динамічного макетування. З погляду ергодизайну в проектуванні заакцентовано на методі різностороннього аналізу з урахуванням психолоічно-естетичних чинників, стильових тенденцій на шляху формування креативного середовища чи обладнання, стилістично-фірмових брендів, тощо.

Ергодизайн це наука, що формує первинні підстави правильності вибору функціонально-концептуальних параметрів у дизайнерсько-архітектурному та ужитково-прикладному проектуванні.

Основне завдання курсу ергодизайну – сконцентруватись на антропометричних аспектах ергономіки і застосування отриманої інформації в дизайні інтер’єрів та обладнання.Таке застосування повинно зформувати антропометрично орієнтовані конструктивні форми, норми та ететичний вигляд, який дозволить людині комфортно себе відчувати в інтер’єрному середовищі різного призначення (приватного і публічного) і з різними віковими та параметричними особливостями.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Налаштування демонстрації презентації | 
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 867; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.