Агроекологія. Біосферна роль лісів

Екодіагностика

Фітомеліорація

Ноогеніка.

Біосферна роль лісів

Поняття про ноосферу

Сучасний стан біосфери В.І.Вернадський назвав ноосферою, перейнявши цей термін від своїх слухачів в Сорбоні. Він визначив місце людини в біосфері трьома положеннями: людина, як і все живе, є певна функція біосфери у певному її просторі і часі; людина у всіх її проявах становить певну закономірну частину будови біосфери; “вибух” наукової думки в ХХ столітті підготовлений усім минулим біосфери і має глибинні корені.

Ліси на планеті займають провідне становище серед інших біомів. Вони є найбільш розповсюдженими і найбільш цінними порівняно з іншими типами рослинності та всіма категоріями природних ресурсів планети. В наш час вони вкривають майже 5,8 млрд. га або 38% поверхні суші.

Визначення та основні проблеми прикладної екології
Прикладна екологія охоплює своїми дослідженнями всі практичні аспекти діяльності людини, аналізує їх результати, окреслює шляхи, напрями і методи запобігання шкоди, яку завдає господарська діяльність людини і суспільства загалом навколишньому природному середовищу і врешті-решт самій людині.

Серед прикладних наук екологічного змісту головне місце посідає економіка природокористування. Екологічні проблеми природокористування є проблемами ноогеніки – науки про те, як уникнути екологічних бумерангів в умовах розвитку науково-технічного прогресу. Природокористування – це не тільки певний розділ екологічної науки, але й насамперед широка практика, яка має давню історію використання людиною природних багатств.

Фітомеліорація – це процес використання природної перетворювальної функції рослинності в оптимізації природного середовища. У зв”язку з цим виділяють три групи фітомеліорантів: спеціальні, в яких фітомеліоративна функція має провідне значення (парки, лісопарки, захисні смуги тощо); продуктивні, в яких перше місце відводиться одержанню продукції, а фітомеліорація має другорядне значення (ліси, поля, луки, сади, виноградники тощо); рудеральні, які спонтанно виконують фітомеліоративні функції.

Концепція біоіндикації базується на адекватному відбитті живим організмом умов середовища, в яких він розвивається і на зміну яких він відповідним чином реагує. Біоіндикація - це оцінка грунтово-гідрологічних та кліматичних умов за допомогою живих організмів.

На думку Д.О.Мельничука агроекологія – це наука, яка на основі комплексного системного підходу визначає шляхи переходу агросистем на основу сталого розвитку. Таким чином, об’єктом агроекології є агросфера як частина біосфери, яку становлять культурні рослини, свійські тварини та взаємопов’язані з ними групи організмів, а також оброблений під сільськогосподарські культури грунт. При цьому метою цієї науки є гармонізація відносин агросфери та природного середовища, визначення шляхів до сталого розвитку агросфери.

Соціоекологія
1) Соціальна екологія або соціоекологія – це комплексна наукова дисципліна, яка вивчає проблеми гармонізації взаємодії людського суспільства і природи. Ідеї соціоекології повинні знайти своє практичне відображення в екологічній політиці кожної держави. Без духовності і екологічних знань неможливо досягти гармонії взаємодії людини і природи.

Екологічна освіта є складовою загальної освіти, що полягає в наданні населенню знань з екології як науки про взаємодію живих організмів із середовищем. Екологічна освіта об”єднує два напрями – формальний (дошкільна освіта та школа усіх рівнів, включаючи систему перепідготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації) і неформальний – пропаганда, лекційна робота, видавництво, організація екологічних таборів, експедицій, екологічних курсів, “зелених” та “голубих” патрулів тощо.

Дата добавления: 2014-01-07