Доктор юридичних наук

Вступ

Лекція

Внутрішніх справ

Кафедра кримінального процесу

з дисципліни «Досудове розслідування»

ТЕМА № 1. Сутність, завдання та форми досудового розслідування

(2 години)

Для курсантів 4-го курсу

факультетів з підготовки слідчих,

міліції громадської безпеки,

кримінальної міліції

Дніпропетровськ - 2012

Лекцію підготував доцент кафедри кримінального процесу факультету з підготовки слідчих Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ кандидат юридичних наук, доцент Черненко А.П.

Рецензенти:

Лекція обговорена та схвалена на засіданні навчально-наукового комплексу кримінального процесу 20 серпня 2012 р., протокол № 1

План лекції:

1. Поняття досудового розслідування

2. Форми досудового розслідування та їх характеристика

3. Завдання досудового розслідування та його функціональне призначення

4. Учасники досудового розслідування та їх повноваження

рекомендована література

нормативно-правові акти

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року №4651-VI [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20120413/paran2#n2

2. Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3. Наказ Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року №69 «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань».

4. Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. № 4-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства).

5. Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 8-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

6. Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. № 4 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство".

7. Вказівка Генерального прокурора прокурорам областей, міст Києва, Севастополя та прирівняним до них прокурорам від 18 лютого 1994 р. № 15-08 окв. "Щодо практики продовження строків слідства".

наукові та навчально-методичні джерела

1. Гевко В.В. Проблеми правового становища деяких суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності у стадії попереднього розслідування. — К., 1998.

2. Гордін Л.Я. Слідчо-оперативна група: проблеми створення та діяльності: Монографія. – Харків, 2009.

3. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні. — К., 1999.

4. Дізнання та слідство. Збірник нормативних документів / Укладачі: Шкарупа В.К., Білоус В.Т., Чигирина Г.Л. — Ірпінь, 2003.

5. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: Учебн. пособ. — К., 1987.

6. Ільковець Л. Проблеми реформування досудового слідства: пошук можливих шляхів вирішення // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 1.

7. Ліпінський В.В., Лобойко Л.М., Макаренко Є.І., Тертишник В.М., Шиян А.Г. Дізнання в органах внутрішніх справ. — Дніпропетровськ, 2003.

8. Лускатов О.В. Теорія та практика розслідування нерозкритих злочинів минулих років: Монографія. – Дніпропетровськ, 2008.

9. Маляренко В.Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 8.

10. Настільна книга слідчого / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О., Журавель В.А. та ін. — К., 2003.

11. Письменний Д.П., Андрушко О.В. Дізнання в органах прикордонної служби України: процесуальні та організаційні аспекти: Монографія. — Одеса, 2009.

12. Титов А.М. Основні принципи та особливості участі захисника на досудовому слідстві: Монографія. — Донецьк, 2005.

13. Омельченко О.Є., Письменний Д.П. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинам: Навч. посіб. – К., 2008.

14. Письменний Д.П., Федченко В.М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові й організаційні засади: Монографія. — Дніпропетровськ, 2006.

15. Хитра А.Я., Кучер В.О. Взаємодія слідчого та органу дізнання при провадженні кримінальних справ: Курс лекцій. – Львів, 2009.

16. Чайковський А.С., Губар С.В., Довбня В.А. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність. — К., 2004.

17. Лобойко Л.М., Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монографія. — Дніпропетровськ, 2006.

Мета лекції:

Метою даної лекції є довести до відома курсантів основи знань щодо сутності стадії досудового розслідування і форм досудового розслідування ‑ досудового слідства та дізнання.

Успішний судовий розгляд матеріалів кримінального провадження можливий лише після кропіткої досудової підготовки, яка здійснюється на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення за протидії сторони захисту.

Слідчий, прокурор, оперативні підрозділи певних державних органів спеціально й створенні для такої роботи. Курсантам, як майбутнім представникам цих органів, необхідно знати суть цієї роботи, її форми тощо. Формуванню основи таких знать й пересвячена ця лекція.

1 питання

Поняття досудового розслідування

Ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення не можливе без з’ясування всіх обставини вчиненого кримінального правопорушення. З’ясування таких обставин потребує кропіткої підготовчої роботи, яка не можлива без виходу на місце вчинення кримінального правопорушення, без здійснення пошукових дій тощо. Така підготовка здійснюється під час спеціального етапу кримінального провадження, який законодавцем іменується досудовим розслідуванням.

КПК під цим терміном розуміє певний етап кримінального провадження або певну стадію. Так, частина 5 статті 3 КПК зазначає, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Досудове розслідування у відповідності до КПК проводиться у всіх без виключення кримінальних правопорушеннях, окрім окремих кримінальних правопорушень, які підлягають досудовому розслідуванню лише у випадках зазначених у КПК. Так у відповідності до ст. 25 КПК, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Такий обов’язок органів досудового розслідування (прокурора, слідчого) чітко виписаний у законі та зобов’язує їх діяти швидко, без зволікань. Так, у відповідності до ч.1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка існує в певних часових межах, і діяльність на якій здійснюється за певними правилами, що будуть нами розглянуті у наступній лекції, а тут лише розглянемо поняття даної стадії.

Перш за все слід з’ясувати, що таке стадія кримінального провадження.

На думку Л.М. Лобойка, стадії кримінального процесу — це його відносно самостійні частини, кожна із яких має власні завдання, специфічне коло учасників і процесуальних засобів діяльності, проходить притаманні тільки для неї етапи і завершується прийняттям певного рішення, яким вона, як правило, трансформується в наступну стадію.

Ознаками стадії є її:

1) завдання;

2) коло учасників;

3) процесуальні засоби;

4) етапи;

5) кінцеві рішення.

Розглянемо ознаки стадії досудового розслідування.

Завдання стадії досудового розслідування нами буде розглянуто у 3 питанні цієї лекції.

Коло учасників. Стадії досудового розслідування відомі 3 групи учасників кримінального провадження ‑ слідчий суддя, сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження.

Склад або коло учасників стадії досудового розслідування та їх повноваження нами будуть розглянуті у 4 питанні цієї лекції.

Процесуальні засоби. Для стадії досудового розслідування процесуальними засобами діяльності є:

1) слідчі (розшукові) дії (допити, пред’явлення для впізнання, обшук, огляд, експертиза тощо — глава 20 КПК);

2) негласні слідчі (розшукові) дії (втручання у приватне спілкування та інші види негласних слідчих (розшукових) дій) – глава 21 КПК;

3) інші процесуальні дії та процесуальні рішення.

Вони будуть нами більш детально розглянуті у наступних лекціях.

Етапи стадії. Як зазначає Л.М. Лобойко, етапи стадії — це відносно самостійні елементи стадії кримінального провадження, що відзначаються певною специфікою, а тому сприяють ідентифікації його стадій.

Кожна із стадій має притаманні тільки для неї етапи. Загальним же для етапів всіх стадій є те, що вони, по-перше, відображають рух кримінального провадження всередині тієї чи іншої стадії; по-друге, — завжди пов’язані із вирішенням певних завдань стадії.

Досудове розслідування умовно можна поділити на 3 етапи:

Першим етапом досудового розслідування є встановлення факту вчинення кримінального правопорушення або розслідування кримінального правопорушення на по початковому етапі. Цей етап починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і завершується встановленням факту вчинення кримінального правопорушення (всіх його обставин) або спростуванням цього факту.

На цьому етапі вирішується питання чи було вчинено кримінальне правопорушення чи ні, або вирішується завдання встановлення факту вчинення кримінального правопорушення або встановлення відсутності такого факту.

Другим етапом досудового розслідування є встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та підстав для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

На цьому етапі органами досудового розслідування (стороною обвинувачення ‑ прокурором, слідчим та уповноважені оперативні підрозділи) при протидії сторони захисту встановлюються та перевіряються підстави для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження.

Третім етапом досудового розслідування є встановлення підстав та вчинення процесуальних дій, направлених на прийняття кінцевих рішень за результатами досудового розслідування.

На цьому етапі сторона обвинувачення (органи розслідування) при протидії сторони захисту проводять кропітку роботу з встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, перевірки всіх висунутих у ході провадження версій і у разі завершення роботи з їх перевірки, коли всі версії, які висувалися спростованні сукупністю фактичних даних, а одна версія про вчинення кримінального правопорушення повністю підтвердилася і у зв’язку з чим встановленні підстави для прийняття кінцевого рішення у стадії досудового розслідування. При цьому органи розслідування вживають певний комплекс процесуальних дій направлених на завершення досудового розслідування.

Кінцеві рішення. Стадія досудового розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а завершується прийняттям кінцевих рішень.

Говорячи про кінцеві рішення певної стадії, Л.М. Лобойко констатує, що у кримінальному провадженні кожна його стадія завершується прийняттям кінцевого рішення. Особливістю таких процесуальних рішень є те, що з їх прийняттям кожна попередня стадія трансформується в наступну стадію.

Кінцевими рішеннями стадії досудового розслідування або формами закінчення досудового розслідування у відповідності до статті 283 КПК є:

1) закриття кримінального провадження;

2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернення до суду з обвинувальним актом;

4) звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру;

5) звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру.

Висновки по 1 питанню:

1. Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

2. Стадії досудового розслідування відомі 3 групи учасників кримінального провадження ‑ слідчий суддя, сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження.

3. Для стадії досудового розслідування процесуальними засобами діяльності є:

1) слідчі (розшукові) дії (допити, пред’явлення для впізнання, обшук, огляд, експертиза тощо — глава 20 КПК);

2) негласні слідчі (розшукові) дії (втручання у приватне спілкування та інші види негласних слідчих (розшукових) дій) – глава 21 КПК;

3) інші процесуальні дії та процесуальні рішення.

4. Кінцевими рішеннями стадії досудового розслідування або формами закінчення досудового розслідування у відповідності до статті 283 КПК є:

1) закриття кримінального провадження;

2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернення до суду з обвинувальним актом;

4) звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру;

5) звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру.

2 питання

Форми досудового розслідування та їх характеристика

Досудове розслідування здійснюється у чітко встановленій законом процесуальній формі (чітко встановленій процедурі), яка є уніфікованою (однаковою) для всіх категорій досудового розслідування, але разом з тим законодавець встановлює певні особливості такого розслідування, що стосуються провадження за нововиявленими обставинами (глава 34 КПК), кримінального провадження на підставі угод (глава 35 КПК), кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (глава 36 КПК), кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (глава 37 КПК), кримінальне провадження щодо неповнолітніх, кримінальне провадження із застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності (глава 38 КПК), кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (глава 39 КПК), кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (глава 40 КПК), кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (глава 41 КПК), кримінальне провадження у рамках міжнародного співробітництва (розділ IХ КПК).

Всі ці кримінальні провадження мають певні особливості – відмінності від звичайного порядку провадження, але не є формами досудового розслідування хоч кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (глава 36 КПК) у своїй назві й містить слово «форма». І лише досудове розслідування у залежності від того який вид кримінального правопорушення (злочин чи проступок) підлягає розслідуванню, закон встановлює такі особливості цього розслідування, що й утворюють види розслідування, корі прийнято називати форми досудового розслідування.

Стаття 215 КПК встановлює, що досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства (глава 19 КПК), а кримінальних проступків - у формі дізнання (глави 19, 25 КПК). Отже закон виділяє дві форми досудового розслідування ‑ досудове слідство і дізнання.

Законодавець дає визначення цих форм.

У відповідності до частини 6 статті 3 КПК досудовим слідством називається форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

Частина 4 цієї ж статті 3 КПК визначає дізнання як форму досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Досудове слідство і дізнання являють собою форми досудового розслідування, тому й провадження досудового слідства й дізнання проводиться за однаковими правилами, встановленими главою 19 КПК, але провадження дізнання має свої відмінності у провадженні від досудового слідства. Ці відмінності визначаються нормами (ст.ст. 298-302) глави 25 КПК. Про це йдеться у ст. 298 КПК, де сказано, що досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, з урахуванням положень глави 25 КПК.

Під час провадження дізнання, слідчому забороняється застосовувати весь комплекс запобіжних заходів, забороняється проводити негласні слідчі (розшукові) дії, певним чином обмежуються строки розслідування, а також встановлюються особливості закінчення дізнання.

У відповідності до ст. 299 КПК під час досудового розслідування кримінальних проступків, тобто здійснення дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді:

1) домашнього арешту;

2) застави або

3) тримання під вартою.

У відповідності до статті 300 КПК для досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

Щодо особливостей закінчення досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання то вони зазначені у ст. 301 КПК.

У відповідності до ч. 2 ст. 301 КПК слідчий зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів:

1) проект рішення про закриття кримінального провадження;

2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК.

У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити процесуальні названі вище документи.

Прокурор зобов’язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:

1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК.

Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюється слідчим у порядку, передбаченому КПК без жодних відмінностей, що встановлені для досудового слідства.

Закон встановлює певні особливості завершення дізнання порівняно з досудовим слідством. Так у відповідності до ст. 302 КПК, встановивши під час досудового розслідування (дізнання), що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

При цьому слідчий чи прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Висновки по 2 питанню:

1. Досудове розслідування, у залежності від того який вид кримінального правопорушення розслідується, поділяється на 2 форми:

- досудового слідства (глава 19 КПК);

- дізнання (глави 19, 25 КПК).

2. Досудовим слідством називається форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

3. Дізнанням називається форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

4. Досудове слідство і дізнання являють собою форми досудового розслідування, тому провадження досудового слідства й дізнання здійснюється за однаковими правилами, встановленими главою 19 КПК, але провадження дізнання має свої відмінності у провадженні від досудового слідства, що встановленні гл. 25 КПК.

4. Під час провадження дізнання, слідчому забороняється застосовувати весь комплекс запобіжних заходів, забороняється проводити негласні слідчі (розшукові) дії, певним чином обмежуються строки дізнання, а також встановлюються особливості закінчення дізнання у порівнянні з досудовим слідством.

3 питання

Завдання досудового розслідування та його функціональне призначення

З’ясування завдань стадії досудового розслідування слід розпочати із з’ясування сутності завдань будь-якої стадії кримінального провадження.

Як зазначає Л.М. Лобойко, завдання стадії — це наперед визначений, запланований для виконання обсяг процесуальної діяльності, яку необхідно здійснити для досягнення мети кримінального провадження.

Кожна стадія забезпечує виконання своїх завдань, що в кінцевому рахунку призводить до виконання завдань кримінального провадження, регламентованих ст. 2 КПК. У відповідності до цієї статті, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Законодавцем спеціально не виділяються завдання саме для стадії досудового розслідування, тому можна стверджувати, що по суті ці ж завдання ставляться законодавцем і до стадії досудового розслідування.

Можна стверджувати, що окремі завдання стадії досудового розслідування сформульовані законодавцем у вигляді обов’язків органів досудового розслідування, якими є слідчий, прокурор та певною мірою оперативні підрозділи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Думаємо, що законодавець через обов’язки органів розслідування не тільки конкретизує завдання стадії досудового розслідування, але й забезпечує або гарантує виконання таких завдань через чітку регламентацію обов’язків зазначених органів.

Наприклад, відповідно до ч.7 ст. 469 КПК слідчий або прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення. Таким чином законодавець гарантує дотримання прав підозрюваного і потерпілого на укладення угоди про примирення.

Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, котре відбувається на стадії досудового розслідування досягається через запровадження певних обов’язків органів розслідування. Зокрема, завдання швидкого розслідування досягається через запровадження для органів розслідування обов’язків завершити розслідування у стислі строки ‑ протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (ч. 1 ст. 219 КПК).

Органи розслідування зобов’язанні пришвидшити свою діяльність не лише у рамках кримінального провадження, але й в рамках стадії досудового розслідування. Так, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК (ч. 2 ст. 113 КПК) тощо.

Завдання неупередженого розслідування забезпечується законодавцем через становлення обов’язків органів розслідування виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, про які вже згадувалося (ч. 2 ст. 9 КПК).

Функціональним призначенням стадії досудового розслідування є вирішення питання про формування і формулювання обвинувачення та створення умов для його розгляду у суді.

Висновки по 3 питанню:

1. Завдання стадії — це наперед визначений, запланований для виконання обсяг процесуальної діяльності, яку необхідно здійснити для досягнення мети кримінального провадження.

2. У відповідності до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

3. Законодавцем спеціально не виділяються завдання саме для стадії досудового розслідування, тому можна стверджувати, що завдання кримінального провадження стосуються й стадії досудового розслідування.

4. Законодавець через обов’язки органів розслідування конкретизує завдання стадії досудового розслідування.

5. Функціональним призначенням стадії досудового розслідування є вирішення питання про формування і формулювання обвинувачення, яке передається прокурором до суду та створення умов для його розгляду у суді.

4 питання

учасники досудового розслідування та їх повноваження

Стадії досудового розслідування, як уже зазначалося вище, відомі 3 групи учасників кримінального провадження ‑ слідчий суддя, сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження.

У відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції) забезпечує проведення досудового розслідування у розумні строки.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування приймає рішення про:

- залучення законного представника підозрюваного (ст. 44 КПК);

- залучення захисника підозрюваного за призначенням (ст.ст. 48, 49, 53 КПК);

- заборону потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження (ст.56 КПК);

- залучення відповідного перекладача (сурдоперекладача) (ст. 68 КПК);

- відводи сторін кримінального провадження під час досудового розслідування (ст. 81 КПК);

- встановлення процесуальних строків у межах граничного строку, передбаченого КПК (ст.114 КПК);

- застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК):

o здійснення судового виклику певної особи (ст. 134 КПК);

o здійснення приводу певної особи (ст. 142 КПК);

o накладення грошового стягнення на особу (ст. 146 КПК);

o тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. 152 КПК);

o відсторонення особи від посади (ст. 156 КПК);

o тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 163 КПК);

o тимчасового вилучення майна (ст. 167 КПК); арешту майна (ст. 170 КПК); застосування запобіжного заходу (ст.176 КПК);

o на затримання з метою приводу (ст. 188 КПК);

- проводить допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225 КПК);

- проведення слідчих (розшукових дій):

o допит осіб, впізнання осіб чи речей у режимі відеоконференції (ст.232 КПК);

o дозвіл на проникнення у житло чи інше володіння особи для проведення слідчих (розшукових) та гласних слідчих (розшукових) дій (ст. 233 КПК);

o проведення обшуку (ст. 234 КПК);

o проведення огляду у житлі чи іншому володінні особи (ст. 237 КПК);

o проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи (ст. 240 КПК);

o залучення експерта, у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта (ст. 244 КПК);

o відбирання біологічних зразків у особи, у разі відмови такої особи добровільно надати біологічні зразки (ст. 245 КПК);

- проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

- втручання у приватне спілкування (ст. 258 КПК):

o аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК);

o накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК);

o зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК);

o зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК);

- обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК);

- установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК);

- спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК);

- аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК);

- негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).

Сторони кримінального провадження на стадії досудового розслідування представлені:

з боку обвинувачення такими учасниками: слідчий, керівник органу досудового розслідування, начальник головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Голова Служби безпеки України, голова органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, голова державного бюро розслідувань (ч.5 ст. 246 КПК), уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України (ч. 6 ст. 246 КПК), прокурор, керівник органу прокуратури, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК;

з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Інші учасники кримінального провадження на стадії досудового розслідування представлені такими особами: свідки, експерти, спеціалісти (ч.1 ст. 245 КПК), лікар, перекладачі, поняті, особи, які пред’являються для впізнання разом з особою, яка упізнається, особи присутні при проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи, службові особи органів місцевого самоврядування (ст. 239 КПК), особи, які володіють житлом, де проводиться обшук чи інші слідчі (розшукові) дії, особи, у яких відбираються біологічні зразки (ч.3 ст. 254 КПК) тощо.

Перейдемо до розгляду поняття кожного із учасників досудового розслідування та його повноважень.

Перед викладення визначення слідчого, слід з’ясувати органи досудового розслідування. У відповідності ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Слідчий у відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК це службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Повноваження слідчого викладені у статті 40 КПК.

У відповідності до цієї статті,слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК;

9) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Керівник органу досудового розслідування у відповідності до ст. 39 КПК, організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених КПК;

6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.

Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У відповідності до визначення викладено у п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК прокурор це Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

У відповідності до ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому КПК та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

16) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

17) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

18) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

19) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.

Оперативні підрозділи (ст. 41 КПК)

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Інші учасники досудового розслідування, які названі у цій лекції вами були розглянуті під час вивчення навчальної дисципліни «Кримінальний процес», тому тут зупинятися на їх повноваження не будемо. Ці питання ви опрацюєте самостійно.

Висновки по 4 питанню:

1. Слідчийце службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

2. Керівник органу досудового розслідування у відповідності до ст. 39 КПК, організовує досудове розслідування.

3. Прокурор це Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

4. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Висновки по лекції:

1. Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

2. Стадії досудового розслідування відомі 3 групи учасників кримінального провадження ‑ слідчий суддя, сторони кримінального провадження та інші учасники кримінального провадження.

3. Досудове розслідування, у залежності від того який вид кримінального правопорушення розслідується, поділяється на 2 форми:

- досудового слідства (глава 19 КПК);

- дізнання (глави 19, 25 КПК).

4. Досудовим слідством називається форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

5. Дізнанням називається форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

6. У відповідності до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

7. Функціональним призначенням стадії досудового розслідування є вирішення питання про формування і формулювання обвинувачення, яке передається прокурором до суду та створення умов для його розгляду у суді.

професор, академік МКА

Відмінник освіти України

Видатний юрист України

радник юстиції

Озерський І.В.

Дата добавления: 2014-01-07