Мета і завдання тренінгових груп

Тренінги, як правило, проводяться за відповідними принципами. Окремі керівники СПТ їх називають нормами або правилами, але від цього суть не змінюється. Головне, щоб вони були наявними в груповій роботі, оскільки без опори на них важко уявити ефективність тренінгу. Перед його

Для учасників тренінгових груп нерідко характерною є тенденція до відхилення від основної теми, схильність до загальних розмов, міркувань, далеких від змісту тренінгу. Цей принцип орієнтує учасників тренінгу на те, щоб предметом їх аналізу постійно були процеси, які відбуваються в групі у конкретний момент.

Принцип акцентування сприяє глибокій рефлексії учасників, вчить учасників зосереджувати увагу на собі, своїх думках, почуттях, розвиває навички самоаналізу.

Принцип персоніфікації висловлювань. Його суть полягає в тому, що учасники тренінгу повинні бути зосереджені на процесах самопізнання, на самоаналізі й рефлексії. Навіть оцінка поведінки повинна здійснюватися через висловлення власних почуттів і переживань. Відмова від безособових мовленнєвих форм допомагає людям у повсякденному спілкуванні приховувати власну позицію й уникати відповідальності. Забороняється використовувати вислов­лювання на зразок: "Більшість моїх друзів вважає...", "Ми думаємо....", "У нас думка інша..." тощо, якими перекла­дається відповідальність за почуття і думки конкретної людини на аморфне "ми", і цим самим роблять її знеособленою. Усі висловлювання повинні будуватися з використанням особових займенників однини: " Я думаю...", "Я переконаний...", "Я відчуваю...", "Мені приємно..." і т.ін. Використання вказаного принципу допомагає розв'язати одне із завдань тренінгу - навчитися брати відповідальність на себе і приймати себе таким, яким є. "Особиста власність" на авторство повідомлення передбачає відповідальність особи за висловлені в повідомлені думки та почуття.

Успіх СПТ також залежить від реалізації принципу "щирості й відкритості". Найголовніше тут - не обманювати, бути щирим, відвертим, конгруентним. С. Джурад підкрес­лював, що розкриття свого "Я" іншому є ознакою сильної й здорової особистості. Саморозкриття спрямоване на іншу людину, але дозволяє стати самим собою і зустрітися із собою справжнім. Щирість і відкритість сприяє одержанню й надан­ню іншим чесного зворотного зв'язку, тобто тієї інформації, яка є важливою для кожного учасника і запускає механізми розвитку самосвідомості та механізми взаємодії у групі.

Принцип акцентуації мовлення почуттів. Відповідно до цього принципу емоційна сторона спілкування повинна бути

добре і повно вираженою учасниками тренінгу; їм рекомендується акцентувати увагу на станах і проявах (своїх власних і партнерів) і при відтворенні зворотного зв'язку, якщо можливо, використовувати мову, яка відображає цей стан. Прикладом цього може слугувати така констатація: "Твоя манера розмовляти на підвищених тонах дратує мене". Більш опосередковану форму мовлення почуттів утворює мова образів, асоціацій і метафор, які використовуються в тренінзі як на вербальному, так і невербальному рівні. Опосередкована мова, як правило, менш травмує і є менш жорсткою, що суттєво, якщо потрібно повідомити не дуже приємну інформацію.

Важливим принципом СПТ є уникнення безпосередніх оцінок людини, замінюючи їх описом власних емоційних станів, оскільки вірогідність неприйняття негативного зворотного зв'язку зростає тоді, коли остання має суто оціночний характер. Не бажано використовувати висловлювання: "Ти мені не подобаєшся", потрібно сказати: "Мені не подобається твоя поведінка" тощо. Відомо, що негативна інформація активізує захисні механізми особистості і нерідко відкидається.

Принцип довірливого спілкування - один із фундаменталь­них елементів тренінгу. Розвиток довірливого клімату -складний процес. Найпростіший перший крок до практичного чґ£> створення клімату довіри: ведучий пропонує прийняти єдину ₍ форму звертання на "ти", яка психологічно зрівнює усіх /О членів групи і вносить у стосунки деякий елемент інтимності й довірливості між членами групи та керівником. Кожний реалізує той рівень відкритості, до якого він готовий, залежно від своїх особливостей і загального рівня довірливості в групі.

Конфіденційність всього, що відбувається в групі, — важливий принцип СПТ, який є необхідною умовою створення атмосфери психологічної безпеки й саморозкриття. Все, що відбувається під час занять, не виноситься за межі групи. Учасники не бояться, що зміст їхнього спілкування може стати загальновідомим.

До того ж, усім учасникам пропонується вибрати собі на час тренінгової роботи "ігрове "ім'я", за яким решта учасників зобов'язані будуть звертатися один до одного. Крім свого імені, можна вибирати будь-яке.змінене ім'я, наприклад, Таня", "Танюша", "Тетяна", якщо в групі є декілька Учасниць на ім'я "Тетяна".

Цикл занять СПТ розрахований на 30-60 годин, середня тривалість занять - 4-8 годин. Оптимальна чисельність групи -12 чоловік (бажано різної статі), які включаються в заняття, враховуючи принцип добровільності. Власна практика ведення різних тренінгів у студентських академічних групах вносила корективи в число учасників тренінгів групи, яка іноді зростала до 20 осіб..

Крім названих вище принципів, Г.І. Марасанов при веденні тренінгів керується такими правилами:

1. Вчасно розпочинати і закінчувати заняття.

2. Не відмовлятися від права сказати "ні", а також від права самому
вирішити, як поводитися, як діяти у тій чи іншій ситуації.

3. Мати право на підтримку, допомогу з боку групи.

4. Слухати того, хто говорить, намагатися не перебивати.

5. Мати право висловити свою думку з будь-якого питання.

6. Повідомляти про свої труднощі, які заважають роботі групи
(необхідність пропустити заняття, піти або прийти раніше чи
пізніше призначеного часу). Причому, кожний учасник має право
робити це раніше. В цьому випадку питання про подальшу його
участь у роботі буде вирішувати група.

Усі принципи спілкування детально роз'яснюються керівником СПТ, після чого розглядаються пропозиції учасників тренінгу про зміни і доповнення до запропонованих правил. Остаточно узгоджені та прийняті принципи є базисом для групової роботи. Принципи групової роботи створюють такий психологічний клімат, який різко відрізняється від того, який є в традиційних групах. Учасники в процесі занять поступово починають оцінювати й слідкувати за дотри­манням принципів СПТ.

При висвітленні цього питання ми виходимо з того, що позитивна групова робота приречена на якусь ціль (цілі), незалежно від того, наскільки її усвідомлює керівник.

Водночас, якщо керівником, як правило, ставиться свідома мета роботи тренінгової групи, то результати її діяльності будуть відповідними. Загалом ефективність діяльності тієї чи іншої тренінгової групи є окремим складним питанням, яке включає всі складові (висвітлені раніше й ще не висвітлені).

Враховуючи те, що тренінгові методи успішно викори­стовуються в психотерапїї, консультуванні, психокорекції й навчанні, цілі тренінгу можуть бути різноманітними, охоплювати різні процеси, що відбуваються в групі впродовж тренінгу та після завершення його. Різноманітність цілей обумовлена ще й тим, що вони ставляться у рамках різних концептуальних підходів, шкіл тощо. Разом із тим, враховуючи думку А.А. Александрова (1997), К. Рудестама (1993) та інших, І.В. Вачков (1989) виділяє спільні цілі, які об'єднують різні за напрямком і змістом тренінгові групи:

• дослідження психологічних проблем учасників групи й надання
допомоги в їхньому розв'язанні;

• поліпшення суб'єктивного самопочуття й зміцнення психічного
здоров'я;

• вивчення психологічних закономірностей, механізмів і
ефективних способів міжособистісної взаємодії для створення
основи більш ефективного гармонійного спілкування з людьми;

' розвиток самосвідомості й самодослідження учасників для корек­ції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

• сприяння процесу особистісного росту, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху [15,25]. У своїй книзі він розглядає тренінгові групи з позиції мети розвитку самосвідомості.

Цілі групової роботи в тренінзі:

1. Допомога в дослідженні й розв'язанні психологічних проблем.

2. Поліпшення психічного здоров'я.

3. Вивчення психологічних основ спілкування.

4. Розвиток самосвідомості з метою зміни самого себе і корекція
поведінки.

5. Сприяння особистісному росту та розвитку [15, 25-26].
Часто, із розвитком групи, первинні цілі (наприклад,

зменшення тривожності й усунення больових форм депресії) переходять у міжособистісні цілі, які зумовлені бажанням спілкуватися з іншими учасниками, щоб встановлювати з ними позитивний емоційний зв'язок [98].

Крім загальних цілей, які досягаються в процесі групової роботи, фахівці виділяють цілі, що залежать від виду тренінгу (наприклад, тренінг креативності, особистісного росту, сензитивності, партнерського спілкування тощо).

Важливою складовою психологічної компетентності керів­ника тренінгу є здатність до професійної організації комуніка­тивної діяльності учасників СПТ.

На думку Л.А. Петровської, соціально-психологічний тре­нінг орієнтований саме на груповий розвиток за допомогою оптимізації форм міжособистісного спілкування (розуміється в єдності його комунікативного, перцептивного, інтерактив­ного аспектів) [61]. При цьому підвищуються вимоги до куль­тури спілкування, уміння швидко й адекватно орієнтуватися в чисельних і різнорідних комунікативних ситуаціях, що передбачає оволодіння ефективною технікою спілкування, навичками глибокого розуміння партнера по спілкуванню. Подібна соціально-психологічна компетентність особистості робить її підготовленою й більш захищеною перед обличчям сучасної інтенсифікації всієї практики міжособистіеного спілкування, що є не малозначущим чинником у плані психопрофілактики й психогігієни [61].

Для Л.А. Петровської цілі й завдання тісно пов'язані між собою: "Цілі е не що інше, як завдання більш високого рівня складності, тобто мета завдання, в той час як завдання являють собою конкретизовані, деталізовані цілі" [62, 47].

Головна мета соціально-психологічного тренінгу - підви­щення комунікативної компетентності учасників групи. Для того, щоб досягти узагальненої мети, потрібно розвивати комунікативні уміння. Вважаємо, що повний перелік цих умінь здійснила О.В. Сидоренко:

• уміння вступати в контакт;

• уміння ставити питання;

• уміння вести "малу розмову";

• уміння стимулювати партнера до зсування його позиції,
пропозицій і т.ін.;

• уміння почути і зрозуміти те, що мав на увазі партнер;

• уміння сприйняти і зрозуміти те, що партнер- не в змозі був
висловити;

• уміння передати партнеру, що його почули і зрозуміли;

• уміння вирівнювати емоційне напруження у бесіді [83, 81-82].
Відповідно до прийнятих у соціальній психології структур

спілкування у розвитку комунікативної компетентності виділяють комунікативну, інтерактивну й перцептивну складові компетентності спілкування.

Враховуючи погляди Л.А. Петровської, яка виділила ефекти СПТ (когнітивний, поведінковий і емоційний), С.В. Петрушин розробив структуру компетентності спілкування, де виділив аналогічні складові (пізнавальний, поведінковий і емоційний).

Зважаючи на широту кола завдань, які розв'язуються засо­бами СПТ, різноманітними є й форми тренінгу. Багатогран­ність цих форм можна розділити на два великі класи:

а) ті, які орієнтовані на розвиток специфічних умінь (вести дискусію,
розв'язувати конфлікти);

б) ті, що націлені на-поглиблення досвіду аналізу ситуацій
спілкування (тобто підвищення адекватності аналізу себе,
партнера по спілкуванню, групової ситуації у цілому) [61, 103].

Виходячи із зазначеної вище головної мети СПТ, можна визначити такі завдання:

~ розвиток комунікативних навичок, які зміцнюють соціальні

зв'язки; ~ розвиток соціально-перцептивної чутливості, соціального

уявлення про людину, здатність до емпатії, співпереживання,

створення у вихованців відчуття, що їх розуміють і приймають; ~ розвиток здатності до самоаналізу, самопізнання, навичок

ведення позитивного внутрішнього діалогу про самого себе; ~ усвідомлення своєї позиції у спілкуванні зі студентами, колегами:

розуміння й аналіз своєї установки під час сприймання різних

людей;

- оволодіння способами вираження своїх емоцій (як позитивних,
так і негативних);

- навчання конструктивним способам виходу з конфліктних
ситуацій, вираження своїх почуттів і переживань без конфліктів
і насилля;

- формування й розвиток здібностей прогнозувати поведінку іншого, передбачати свій вплив на нього;

- формування активної соціальної позиції учасників і розвиток у
них здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими;

- розвиток уміння й потреби в пізнанні інших людей, гуманному
ставленні до них.

І

Дата добавления: 2014-01-07