Сік підшлункової залози

Вивчення підшлункового соковиділення

Травлення в кишечнику

Вивчення підшлункового соковиділення почалося у 19 сторіччі. Методика виведення протоку з одержанням хронічної фістульної тварини спочатку запропонована Гайденгайном, потім змінена І.П. Павловим. Операція ця провадиться так. Вирізається шматок стінки дванадцятипалої кишки разом із вихідним отвором протоку підшлункової залози. Потім кишка зшивається, а вирізана ділянка вшивається через прокол у шкірну рану на черевній стінці. Проте треба мати на увазі, що в зв'язку з різним розташуванням протоків підшлункової залози техніка цієї операції в різних видів тварин має свої особливості. Тривале використання оперованих тварин із виведеним протоком підшлункової залози дуже важко, тому що значна втрата лужного підшлункового соку призводить тварин до виснаження і смерті від ацидозу. Тому були продовжені розробки методик, що дали б можливість поза періодом досліду спрямовувати підшлунковий сік у кишечник. Перші варіанти таких методик були запропоновані Жиловим на великій рогатій худобі і Синьощековим на свинях. При цій операції фістула вставляється в обмежений відрізок кишки з протоком підшлункової залози. З її поміччю сік виділяється назовні. Після з'єднання відрізків кишки, що утворилися в результаті першої операції, друга фістульна трубка вставляється в сусідній відрізок кінця кишки, що відходить, і також виводиться назовні. Трубки розташовуються по сусідству і з'єднуються за допомогою гумової трубки. Під час досліду, гумовий місток виймається, і сік через першу фістульну трубку збирається в колбу. У перервах між дослідами місток відновляється і тоді сік із підшлункової залози надходить в кишку. Зайвий сік, що збирається під час досліду, виливається в кишку через другу фістулу.

Сік підшлункової залози прозорий, лужної реакції, рН – 7,8 – 8,4. Він багатий білковими речовинами. З неорганічних речовин основне значення має двовуглекислий натрій (0,7 %), хлористий натрій, хлористий кальцій, фосфорнокислий натрій і ін. Щільність 1,008 – 1,010. 94 – 99% води, 1 – 6% сухої речовини. Містить альбумін, глобулін, муцин, ліпоїди, холестерин, нуклеотиди, ферменти тощо. Найважливішими ферментами є такі.

Трипсин – розщеплює білки до поліпептидів і амінокислот. Виділяється у вигляді неактивної форми – трипсиногену. Активується ентерокиназою, яка відщеплює пептид із 6 амінокислот із N кінця (Вал - Асп - Асп - Асп - Асп - Лиз), іноді 7 – 8 амінокислот. Трипсин активний у лужний, нейтральній і слабко кислій середі.

Хімотрипсин – виділяється у вигляді хімотрипсиногену. Активується трипсином. Хімотрипсин розщеплює білки до амінокислот, проте його дія виявляється дещо слабше, ніж у трипсину.

Карбоксиполіпептидаза – діє на поліпептиди й відщеплює від них амінокислоти з боку вільної карбоксильної групи.

Дипептидаза – розщеплює дипептиди на вільні амінокислоти.

Еластаза – діє на білки сполучної тканини – еластин, колаген.

Протаміназаеаза – розщеплює протаміни.

Нуклеаза – розщеплює нуклеїнові кислоти до мононуклеотів.

Амілаза – розщеплює крохмаль і глікоген до мальтози.

Мальтаза – розщеплює мальтозу до глюкози.

Лактаза – розщеплює молочний цукор на глюкозу і галактозу; має переважне значення в травленні у молодняку тварин.

Інвертаза – розщеплює сахарозу на глюкозу і фруктозу.

Ліпаза – розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. Дія ліпази значно посилюється під впливом жовчі.

Сік підшлункової залози є основним травним соком. Кількість його в середньому складає в жуйних 6 – 7 л, у свиней – 8 л і більш, у собаки – 200 – 300 мл за добу.

Дата добавления: 2014-01-07