Поліпшення ліквідності (платоспроможності)

2.

У рамках договорів виробничої кооперації передбачається поставка сировини, матеріалів, деталей, комплектуючих, що технологічно зв’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції чи виконання робіт, послуг.

Бартерні угоди передбачають не грошову форму розрахунків, тобто обмін товарами, роботами, послугами.

Імпорт – це купівля українськими суб’єктами в іноземних товарів із ввезенням (чи без ввезення) їх на митну територію України, призначених для власного споживання, як на території України, так і за її межами.

Експорт передбачає продаж товарів іноземним суб’єктам із вивезенням таких товарів (чи без вивезення) за межі митної території України, включаючи реекспорт (продаж іноземним суб’єктам та вивезення їх за межі території України товарів, що попередньо були імпортовані).

До договорів консигнації (форма комісійного продажу експортованих товарів) належать операції з реалізації товарів, у яких одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту. При цьому право власності на товар залишається за консигнатором.

До основних завдань фінансиста у процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій належать:

Þ вибір найсприйнятливішої форми розрахунків,

Þ здійснення операцій із купівлі та продажу іноземної валюти,

Þ оптимізація фінансових відносин з посередниками, страховиками, транспортно-експедиційними організаціями,

Þ фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій,

Þ визначення умов здійснення товарообмінних та інших операцій, побудованих на формах зустрічної торгівлі,

Þ податкове планування здійснення зовнішньоекономічних операцій,

Þ оптимізація фінансових відносин з державними органами, що здійснюють регулювання та контроль ЗЕД,

Þ управління ризиками у сфері ЗЕД.

Для нейтралізації ЗЕ ризиків застосовують такі інструменти:

Þ страхування,

Þ хеджування валютних ризиків,

Þ валютні кредити,

Þ використання спеціальних форм розрахунків,

Þ валютно-цінові застереження.

Хеджування - процес використання будь-яких механізмів зменшення ризиків фінансових втрат, як правило із використанням похідних фінансових інструментів. Види хеджування:

Þ хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів - їх купівля-продаж або ліквідація;

Þ хеджування з використанням опціонів - купівля-продаж прав на здійснення операції;

Þ хеджування з використанням операції "своп" - купівля-продаж певних фінансових активів чи зобов'язань, зокрема валют, фондових інструментів чи % ставок по боргових ЦП.

Для мінімізації ризиків слід правильно вибрати форму міжнародних поставок (правила ІНКОТЕРМС).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це належним чином оформлена угода двох (чи більше) суб’єктів підприємницької діяльності – резидентів різних країн, спрямована на встановлення (зміну, припинення) їхніх взаємних прав у зовнішньоекономічній діяльності. Контрактом мають бути обумовлені:

1. валюта ціни товарів (робіт, послуг), що експортуються (імпортуються) і загальна вартість контракту,

2. валюта платежу,

3. фінансові санкції на випадок порушення умов контракту,

4. форс-мажорні обставини, які є підставою для звільнення від відповідальності сторін,

5. умови та форми розрахунків.

Платіжними умовами зовнішньоекономічних контрактів є:

- строки здійснення розрахунків,

- місце виконання платежу,

- спосіб забезпечення платежу для експортера,

- спосіб забезпечення поставки товарів для імпортера.

Способами розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних контрактів є:

- передоплата,

- документарний акредитив (100% гарантія одержання експортером платежу),

- документарне інкасо,

- платіж по відкритому рахунку.

Форфейтинг - це спосіб фінансування (кредитування) ЗЕ операцій, який полягає у купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується сума експортної вимоги за мінусом дисконту. Аналогічно здійснюється експортний факторинг, проте він є короткостроковим інструментом фінансування, а форфейтинг – середньо- та довгостроковий (від 180 днів до 5 років). Форфейтинг може здійснюватись у вигляді викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером. Він здійснюється за участю банківської установи і розглядається як форма трансформації комерційного кредиту в банківський. Вартість форфейтингової угоди включає комісійну винагороду та дисконт. Перевагами форфейтингу є:

- зменшення кредитного ризику,

- мінімізація валютного ризику,

- мінімізація ризику зміни процентних ставок,

3. Здійснення підприємством ЗЕД повинно враховувати те, що така діяльність підлягає державному регулюванню. До елементів державної ЗЕ політики належать:

1. митне регулювання,

2. квотування і ліцензування імпорту і експорту окремих товарів,

3. податкове регулювання бартерних операцій,

4. валютне регулювання,

5. валютний контроль.

Держава здійснює митне регулювання ЗЕД. Митне регулювання – це регулювання питань, пов’язаних із встановленням мита і митних зборів, процедурами митного контролю ЗЕД та організацією діяльності органів митного контролю України. Митні правила, які включають порядок декларування товарів, сплати належних податків і зборів, надання митних пільг та умови проходження митного контролю, встановлюються законодавством України про митне регулювання, Митним кодексом, Єдиним митним тарифом та міжнародними договорами. Застосовують такі види мита: ввізне і вивізне (адвалерне, специфічне та комбіноване) Переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України підлягає митному оформленню. П еред цим здійснюється декларування таких товарів. Для митного оформлення необхідні такі документи:

- декларація,

- посвідчені копії ліцензій,

- дозволи відповідних державних органів, якщо товари підлягають контролю цих органів,

- зовнішньоекономічні контракти,

- документи підтвердження внесення відповідних митних платежів,

- супровідні документи (транспортні накладні, рахунки-фактури),

- інші.

Вантажна митна декларація – це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, та мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформація, необхідна для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Необхідними для пропуску платежами є: мито, митний збір, ПДВ, акцизний збір. Основою для нарахування їх є митна вартість товарів (чи їх кількісний еквівалент), яка визначається за різними методами (Див. Митний кодекс).

Суб’єкти ЗЕД мають право відкривати валютні рахунки. У разі відкриття валютного рахунку за кордоном суб’єкт ЗЕД зобов’язаний у 3-денний строк повідомити про це НБУ.

Після сплати всіх необхідних податків, зборів, самостійно розпоряджаються своєю валютною виручкою. З 2005 р. відмінено обов’язковий 50% продаж валютної виручки.

Суб’єкти ЗЕД мають право одержувати в іноземних установах валютні кредити на договірній основі (а ті, в яких є частка держвласності – отримати для цього згоду Фонду держмайна).

Дата добавления: 2014-01-07