Тема 5. Організація оптової торгівлі

1. Поняття оптового ринку, як місця і сфери здійснення оптової торгівельної діяльності

2. Сутність оптової торгівлі

3. Види і функції оптової торгівлі

4. Структура та інфраструктура потової торгівлі

1. Товарний характер розширеного суспільного відтворення обумовлює об'єктив­ну необхідність існування товарного ринку — місця і сфери здійснення обміну виготовленого товару, оцінки його вартості.

У процесі сучасного розвиненого постіндустріального виробництва щодня ство­рюється широка гама споживчих вартостей (товарів і послуг), найрізноманітніших за характером, місцем, часом і обсягами споживання. Спільним для більшості з них є те, що основна маса новостворених товарів і послуг скеровується на товарний ри­нок для їхньої оцінки шляхом співвідношення попиту і пропозиції з метою подаль­шої реалізації (продажу).

Абстрагуючись від розгляду сутності поняття «ринок» - всебічно вивченої економічної категорії, зупинимося на характеристиці саме товарного ринку і його важливої складової частини - оптового ринку товарів і послуг. У вузькому змісті під товарним ринком розуміють місце реалізації (еквівалентного обміну) усієї кіль­кості товарів та послуг, що постійно виготовляються або створюються.

Своєю чергою, увесь товарний ринок в організаційному аспекті може поділений на дві великі складові частини: роздрібний (споживчий) і оптовий (інституціональний) ринки (рис. 1). Основними ознаками, що дозволяють провести такий, до деякої міри умовний, поділ товарного ринку, є мета і характер подальшої комерційної діяльності з при­дбаним товаром, а також усереднені загальні обсяги торговельних операцій і оборудок, що характерні для окремих його складових елементів.

Перший елемент, або підсистема, - роздрібний (споживчий) ринок, який включає в себе попит, пропозицію і ціни матеріальних благ, що скеровуються на особисте споживання окремих індивідів або домогосподарств. Відмінності між окремими секторами цієї підсистеми випливають із відмінностей у способі ви­користання споживних властивостей різних товарів: частина товарів може служити для задоволення потреб окремої особи (предмети одягу, взуття, гігієни), тоді як ін­ші товари задовольняють потреби всього домогосподарства (посуд, килими, меблі). Однак в обох випадках спільною є мета пред'явлення попиту на роздрібному рин­ку - кінцеве споживання товарів.

Рис. 1. Система елементів (підсистем) товарного ринку.

Другим невід'ємним елементом загального товарного ринку є оптовий (гурто­вий, інституціональний) ринок товарів і послуг. Оптовий ринок - це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб.

Оптовий (гуртовий) ринок за внутрішніми ознаками суттєво відрізняється від споживчого (роздрібного) ринку. Це, по-перше, мета пред'явлення попиту: інституціональні суб'єкти ринку, на відміну від індивідуальних споживачів, не передба­чають кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг. По-друге, значно відрізняється контингент клієнтів оптового ринку: з ними, на відміну від переважно персоніфікованих покупців роздрібного ринку, найчастіше взаємодіють колективні суб'єкти господарських відносин: фірми, підприємства, організації, підприємці-комерсанти тощо. Колективний характер формування попиту на інституціональному ринку відрізняє, по-третє, масштаби та обсяги більшості комерційних операцій і оборудок купівлі-продажу товарів і послуг: вони є значно масштабнішими за роз­мірами партій матеріальних благ і їх вартістю на гуртовому ринку порівняно з роз­дрібним.

Розуміння оптового ринку як сфери співвідношення, оцінки і рівно зважених ін­тересів і потреб споживачів (попиту) та інтересів і результатів праці виробників (пропозиції) у загальному вигляді є дещо абстрактним, оскільки з обох боків - як з боку попиту, так і з боку пропозиції - стоять реальні люди і предмети обміну між ними. Отже, як сукупність об'єктів і суб'єктів оптовий ринок може бути пред­ставлений як єдність юридичних і фізичних осіб (суб'єктів), що вступають між собою у господарські відносини для задоволення виробничих, комерційних або суспільних потреб у товарах і послугах (об'єктах).

Підсистема оптового ринку являє собою тісне поєднання численних суб'єктів господарської діяльності, різноманітних за організаційними формами, формами власності, галузями діяльності і видами спеціалізації у багатовидовій номенклатурі об’єктів обміну - товарів і послуг виробничо-технічного і споживчого при­значення.

2. Оптова торгівля поряд з іншими учасниками товарного ринку бере активну участь у формуванні системи господарських зв'язків, організації і проведенні різ­номанітних комерційних операцій і оборудок. Водночас вона має деякі внутрішні особливості і відмінності, що дозволяють кваліфікувати її в окрему підгалузь галузі торгівлі.

Оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації господарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексів послуг. Основним місцем її здійснення є оптовий ринок, де сконцентровані оптові і комерційні посередники (оптові продавці) і на який виноситься попит колективних набувачів товарів і по­слуг (оптових покупців).

В оптовій торгівлі, яка не має на меті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ на продавців і покупців залишається доволі умовним. Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується в дія­льності виробничих підприємств - реалізація виготовленого товару (збут) супро­воджується закупівлею товарів сировинного характеру (постачання).

Окреме місце посідають колективні покупці партій товарів (комплексу по­слуг) - бюджетні і трансферні органи й установи (органи влади і соціального за­хисту). Ці суб'єкти оптової торгівлі залишаються виключно покупцями оптових партій товарів, оскільки безпосередньо вони самостійної комерційної діяльності, що передбачає виготовлення, збут або суто реалізацію матеріальних благ, не здійс­нюють. Підставою для віднесення бюджетних і трансфертних колективних споживачів до числа оптових покупців є насамперед значний обсяг партій матеріальних благ, що ними закуповуються. На відміну від роздрібних покупців, колективні спо­живачі закуповують, за незначними винятками, не споживчі товари (окремі послу­ги), а великі партії товарів (комплекси послуг) або високовартісні одиниці устатку­вання, обладнання - основних засобів.

Оперування відносно великими партіями товарів є тією характерною рисою гур­тової торгівлі, що підкреслює її відмінність від роздрібної. Однак не слід забувати, що в практиці оптової торгівлі поняття «партія товару» інколи тотожне одинично­му капіталомісткому товару (літак, будинок, заводський корпус тощо).

Таким чином, економічна сутність оптової торгівлі полягає у здійсненні про­цесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, оптовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерцій­ним посередникам та державним установам, а також торговельними і посере­дницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колектив­ним споживачам.

3. Оптова торгівля бере активну участь практично в усіх сферах розширеного сус­пільного відтворення, що обумовлює наявність кількох її функціональних видів. В умовах планової економіки ця підгалузь включала тільки два види: торгівлю про­довольчими товарами і торгівлю непродовольчими товарами, тоді як паралельно існували матеріально-технічне постачання і заготівля сільгосппродукції, які забез­печували гуртовий розподіл і перерозподіл продукції, сировини, матеріалів вироб­ничого призначення і непереробленої аграрної продукції.

В ринкових умовах усі об'єкти торговельної діяльності стали рівноцінними то­варами, а підгалузь оптової торгівлі включила в себе такі основні види: торгівлю засобами виробництва і предметами праці; торгівлю не переробленою сільсько­господарською продукцією; торгівлю продовольчими товарами; торгівлю не­продовольчими товарами; торгівлю транспортними засобами і торгівлю по­слугами (рис. 2.).

Включення ринкових чинників у сферу товарного обміну поступово перетвори­ло матеріально-технічне постачання в оптову торгівлю засобами виробництва і предметами праці, оскільки продукція виробничо-технічного призначення пере­стала централізовано розподілятися за директивно-встановленими цінами, почала отримувати реальну ринкову ціну і вільно реалізовуватися на традиційних засадах оптової торгівлі Під впливом кардинальних організаційно-правових змін в аграрному секторі економіки в такий вид оптової торгівлі як торгівля не переробленою сільськогос­подарською продукцією, трансформувалася колишня система державних заготі­вель.

Рис.2. Основні види оптової торгівлі..

У даний час закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини прово­диться в усіх категоріях господарств для поповнення державних ресурсів або з метою реалізації переробним підприємствам, на експорт тощо через спеціалізова­них оптових торговців.

Два наступних види оптової торгівлі — торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами разом утво­рюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має на меті налагодження і відпрацювання гос­подарських зв'язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпе­чення раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є актив­ним важелем організації і розвитку як виробничих галузей, так і роздрібної торговельної мережі.

Зростання потреб ринкової економіки в розвитку інфраструктури товарного ри­нку сформувало у вітчизняній оптовій торгівлі відносно нові види — торгівлю транспортними засобами і торгівлю послугами. Оптова торгівля транспортними засобами охоплює практично всі операції купівлі-продажу в усіх галузях транспор­тної інфраструктури: автомобільному, залізничному, водному й авіаційному, в яких ринкова вартість будь-якої транспортної одиниці значно перевищує вартісний об­сяг середньостатистичної оборудки в інших видах оптової торгівлі. Торгівля послу­гами на оптовому ринку є надзвичайно перспективним її видом й включає операції з інтелектуальними, науково-технічними, орендними і іншими послугами масштаб­ного характеру.

Активна двостороння скерованість оптової торгівлі на обслуговування виробни­цтва і роздрібного товарного ринку визначає сукупність її основних функцій. Фун­кціями оптової торгівлі в частині її взаємодії із представниками сфери вироб­ництва є:

• стимулювання і концентрація підприємницької діяльності всіх форм, видів і різновидів;

• активна участь у проектуванні і формуванні виробничого асортименту товарів і послуг, піднесенні загального рівня якості виготовлюваних матеріальних благ;

• організація й інвестиційне забезпечення процесу руху щойно виготовлених матеріальних благ зі сфери виробництва за рахунок повсякденного вдосконалення наявних та створення нових каналів товаропросування;

• перейняття на себе певної частини комерційного ризику, постійно супутнього життєвому циклу товарів і послуг на ринку; усунення або згладжування діаметра­льних суперечностей бізнесового ризику (успіх-поразка);

• формування оптимальної концепції логістичного забезпечення сучасних виро­бництв відповідно до комерційних, справді ринкових засад, основною з яких є максимізація прибутку на фоні безумовного врахування комерційних інтересів інших суб'єктів ринку.

Оптова торгівля виконує також низку функцій, спрямованих па обслугову­вання потреб роздрібних торговельних підприємств і індивідуальних спожива­чів товарів і послуг. Ці функції включають:

• постійне і системне вивчення попиту і поточної кон'юнктури всередині окре­мих сегментів товарного ринку і конкретних цільових ринків;

• перетворення виробничого багатосерійного асортименту в торговельний, ада­птований до реальних можливостей існуючої роздрібної та дрібно-роздрібної торго­вельної мережі;

• концентрація матеріальних благ за рахунок власних і залучених основних та оборотних засобів з метою створення передумов для ритмічного постачання торго­вельних підприємств в зоні обслуговування;

• здійснення внутрішньо складських технологічних операцій, супутніх процесу зберігання товарних запасів;

• організація своєчасної доставки товарів у роздрібну торговельну мережу;

• проведення товарного і фінансового кредитування клієнтів-покупців (підпри­ємств роздрібної торгівлі);

• інформаційне обслуговування наявних і потенційних клієнтів з числа покупців оптових партій товарів або комплексу послуг.

Крім сукупності основних функцій оптова торгівля виконує також цілий комплекс допоміжних, пов'язаних з інфраструктурним забезпеченням гуртово­го продажу матеріальних благ, функцій. Сюди належать заходи, що сприяють збереженню матеріальних цінностей в ході транспортування вантажів, забезпе­чують сезонне і тимчасове зберігання на гуртових підприємствах, фасування і під­сортування, подрібнення і розукомплектування товарних партій відповідно до ви­мог клієнтів споживчого ринку або інших оптових покупців.

4. В умовах розвитку ринкових відносин відбувається реформування організацій­ної побудови оптової торгівлі. Якщо раніше в рамках двох соціальних форм торгів­лі - державної і кооперативної — вона була практично незмінною, плановою, то сьогодні організаційна побудова цієї підгалузі торгівлі динамічно розвивається як сукупність структурних і інфраструктурних елементів.

Організаційна структура оптової торгівлі в ринкових умовах постійно змінюється і модифікується. Сьогодні вона формується зі значної кількості господарських фор­мувань різних форм власності, відмінних за правовим статусом, організаційною по­будовою, масштабами діяльності, провідною спеціалізацією тощо. Загальна сукуп­ність суб'єктів оптової торгівлі поділяється на оптові підприємства, оптові організації й окремих підприємців, зайнятих оптовою торговельною діяльністю.

Первинними і домінуючими на сьогодні ланками оптової торгівлі є оптові під­приємства - торговельні підприємства, що спеціалізуються на здійсненні оп­тових закупівель великих партій товарів, проведенні складських торговельно-технологічних операцій і подальшій реалізації (збуті) цих товарів у кількостях, адаптованих відповідно до замовлень їх оптових покупців. Традиційними типами оптових підприємств є склади і бази, їх сукупність формує матеріально-технічну базу оптової торгівлі - складське господарство.

Другим, менш розповсюдженим, видом традиційних оптових господарських формувань є оптові організації - господарські формування, що включають кі­лька організаційно, структурно або функціонально взаємозв'язаних за спорідне­ною товарною спеціалізацією або за єдиною, зрідка - відомчою, постачальни­цько-збутовою орієнтацією оптових підприємств.

У сучасних умовах оптові організації, за винятком сфер державної монополії, не створюються централізовано, вони засновуються на асоціативних або корпоратив­них засадах з ініціативи низових торговельних підприємств. Утворені на економіч­ній основі діючі організації реально здійснюють оптові операції; вони прийшли на зміну численним оптовим об'єднанням, конторам, фірмам, посередницьким торгам радянського типу, які, по-суті, займалися розподілом товарних ресурсів.

Дедалі помітнішу роль в оптовій торгівлі починають відігравати окремі підпри­ємці - оптові торговці. Вони опановують переважно нові сегменти й ніші опто­вого ринку, нерідко диверсифікуючи кілька видів комерційної діяльності.

З огляду на основну місію і ресурсний потенціал оптові торговельні формування (оптові торговці) - підприємства, організації, підприємці - об'єднуються у три великі групи:

• незалежні оптові торговці - ті, що діють від власного імені і за власний кошт, повністю переймаючи на себе право власності на матеріальні блага. Зазвичай це ве­ликі оптові формування дилерсько-дистриб'юторського типу з розгалуженою складською мережею і відпрацьованою асортиментно-збутовою стратегією;

• оптові торговельні посередники - ті, що діють від власного імені, але за кошт клієнта. Такі формування брокерського типу спеціалізуються на обслуговуванні потреб у закупівлі або збуті конкретних товарів, використовуючи з цією метою власні або орендовані ресурси;

• оптові торгівельні агенти - найдрібніші за понтеціалом і функціями формування, що діють від імені і за кошт клієнта (принципала). Типовими різновидами оптових агентів є консигнатори і комісіонери як у внутрішній, так і зовнішній

Структура вітчизняної оптової торгівлі є доволі складною і різноманітною (рис.3.). Вона включає в себе як нові (центри, гуртові, ринки, мережі, торгові доми, брокерські контори, підприємці-комерсанти), так і традиційно складені (бази, склади, об'єднання, фірми, контори) господарські формування.

Традиційні господарські формування оптової торгівлі сформувалися ще в над­рах радянської економіки. Зокрема, традиційними оптовими підприємствами за­лишаються виробничо-торговельні, виробничо-торговельно-сервісні, оптово-торго­вельні, постачальницько-збутові бази та склади. В практиці оптової торгівлі до сьогодні функціонують традиційні гуртові організації - виробничо-торговельні, оптові, постачальницькі, збутові та посередницькі об'єднання, контори, фірми.

Нові господарські формування кількісно розширили і якісно збагатили діапа­зон суб'єктів оптової торгівлі. По-перше, на оптовому ринку з'явились і функціо­нують підприємства й організації принципово нового типу. Серед них такі нові фо­рмування: сервісні центри, малі, спільні, сумісні, колективні, приватні підприємства, акціонерні товариства, асоціації, концерни, консорціуми, корпорації, брокерські контори, торгові доми. По-друге, розширилася спеціалізація цих новоутворень оптової торгівлі; поряд з традиційни­ми з'явилися нові види основної функціональної спеціалізації суб'єктів оптової ді­яльності: комерційні, комісійні, консигнаційні, дилерські, дистриб'юторські, агентські, брокерські, маклерські підприємства і організації. По-третє, розширенню кола учасників гуртового ринку сприяла поява на ньому фізичних осіб при ватних підприємців, комерсантів, агентів, брокерів, маклерів із найрізноманітніши­ми різновидами спеціалізації в різних напрямах гуртової торговельної діяльності.

Рис.3. Структурні елементи оптової торгівлі

Елементи інфраструктури оптового ринку за функціональним призначенням поділяються дві великі групи: групу елементів основної (внутрішньої) і групу загально-ринкової, або зовнішньої, інфраструктури (рис. 4.). Основна інфраструктура оптової торгівлі включає низку підприємств, установ і інституцій, що внутрішньо притаманні, постійно наявні в ході здійснення опера­цій оптової купівлі-продажу товарних партій. Так, установи бірж і аукціонів, підприємства оптових ринків, склади гарантійного і консигнаційного зберігання, а та­кож такі комерційно-торгівельні заходи, як гуртові ярмарки, комерційні торги, виставки-продажі, не мають на меті створення й отримання комерційного прибутку, вони зазвичай не є повноцінними учасниками комерційної діяльності, а тільки об­слуговують оптовий процес. Натомість більшість комерційно-торговельних захо­дів, що проводяться для учасників оптової торгівлі, переважно є обмеженими за ча­сом і строками проведення (короткотерміновими або періодичними), можуть носити одноразовий характер і не мати постійного місця проведення, але організо­вуються з метою створення умов для встановлення господарських зв'язків між оп­товими продавцями (виробниками, посередниками) і покупцями (посередниками і роздрібними торговцями) товарів.

Елементи загально-ринкової інфраструктури оптового ринку включають зов­нішні формування, що беруть участь у забезпеченні функціонування товарного ри­нку в цілому. Підприємства і служби зовнішньої інфраструктури обслуговують усіх суб'єктів товарного ринку незалежно від їх спеціалізації або участі в конкретній підгалузі торгівлі. Вони забезпечують одночасно виробничі, торговельні (гуртові і роздрібні), обслуговуючі та інші підприємства всіх форм власності. До суб'єктів за­гальної інфраструктури належать підприємства і їхні функціональні підрозділи транспорту, зв'язку, матеріально-ресурсного забезпечення (вода, газ, електроенер­гія, тепло). Активними елементами загальної інфраструктури оптового ринку є установи фінансово-кредитного обслуговування, страхові і суто ринкові (маркетин­гові, сервісні, рекламні та інформаційні) структури.

Рис. 4. Елементи інфраструктури оптового ринку

Сучасні економічні системи є складними, динамічними і взаємопроникними си­стемами основних (структурних) і допоміжних (інфраструктурних) елементів. їх можна характеризувати як взаємодоповнювальні системи основної діяльності і за­гальних умов її здійснення, між якими існує тісний безперервний і стабільний взає­мозв'язок. Таким чином, господарські формування оптової підгалузі, підприємства основного виробництва і сільського господарства разом з елементами основної та загальної інфраструктури утворюють цілісну систему взаємозв'язаних і взаємообумовлених ланок, спрямованих на задоволення економічних виборів і соціальних потреб споживачів.

Дата добавления: 2014-01-07