Характеристика основних елементів правового становища особи

Громадянство – це особливий політико-правовий зв’язок особи і держави, що надає особі особливого статусу, який передбачає юридичне визнання державної належності особи як в самій країні, так і за її межами і наділяє її в повному обсязі комплексом прав і обов’язків, закріплених в законодавстві даної держави.

З наведеного схематичного зображення і наступного визначення, очевидно, що громадянство є однією із визначальних передумов правового статусу особи, вказує на відмінність понять правового статусу особи і правого статусу громадянина. Вперше відмінність цих понять на законодавчому рівні було зафіксовано у Французькій декларації прав людини і громадянина у 1789 році. Замітимо, що обсяг прав і обов’язків громадянина є більшим, порівняно з правами і обов’язками людини. Зокрема, зазначимо, що військовий обов’язок в Україні поширюється лише на її громадян. Але у відповідності з Конституцією у нашій державі існує єдине громадянство. Тому не виникає труднощів із поширенням військового обов’язку на її громадян, проходженням військової служби. Разом з тим певна кількість держав визнає “подвійне громадянство”. Природно, що за таких умов ускладнюється вирішення питання з проходженням військової служби особами, що мають подвійне громадянство. Очевидно, і те, що вирішення цього питання виходить за межі національного законодавства. В таких випадках застосовуються положення Європейської конвенції “Про скорочення випадків багато-громадянства та військовий обов’язок” (1963). В міжнародній практиці широко застосовується доктрина “реального” (або ефективного) зв’язку, у відповідності з якою особа з подвійним громадянством проходить військову службу у тій державі на території якої вона переважно проживає.

Правосуб’єктність включає в себе поняття правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – це здатність особи мати права і нести юридичні обов’язки. (наступає з моменту народження людини).

Дієздатність – це здатність особи вчинювати юридично значимі дії, тобто через них (дії) набувати і здійснювати права, створювати для себе обов’язки і виконувати їх (повна дієздатність наступає з моменту досягнення особою повноліття).

Необхідно вказати на відмінність поняття правосуб’єктності в галузях публічного і в галузях приватного права. В галузях приватного права (цивільне, сімейне, трудове) існує принципова юридична рівність усіх суб’єктів, незалежно від їх статусу.

В галузях публічного права (кримінальне, адміністративне, військове) в основному існує юридична субординація і підпорядкованість, тобто питання компетенції державних органів та посадових осіб, з одного боку, а з іншого – питання пасивної правосуб’єктності підлеглих і підпорядкованих осіб, їх обов’язків і відповідальності, що є похідними від актів владних органів і посадових осіб.

Таким чином, правосуб’єктність є одним із значущих, обов’язкових елементів правового становища особи і необхідною передумовою її правового статусу.

Юридична відповідальність – покладення на особу уповноваженими органами держави, посадовими особами обов’язків нести несприятливі наслідки особистого, організованого або матеріального характеру у разі вчинення правопорушення, виконання або неналежного виконання відповідних обов’язків.

Законні інтереси особи – певні блага матеріального не матеріального характеру, які закріплені не тільки в конкретних правових приписах, але і в загальних принципах права.

Іншими словами інтерес не завжди зафіксований у правах особи. Як правило він передує правам і обов’язкам незалежно від того, чи він закріплений у законодавстві або просто підлягає правовому захисту з боку держави.

Права і обов’язки особи мають відповідне нормативне закріплення. Саме цим визначається їх легітимність, законність належності окремим суб’єктам. Тому є обґрунтованим віднесення відповідних правових норм до поняття правового положення особи.

Принципи правового статусу – це основоположні закріплені в Конституції та інших законах ідеї, начала за допомогою яких визначаються права, свободи і обов’язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення і які перетворюють сукупність прав і свобод особи у систему[3].

До основних принципів правового статусу особи належить віднести:

Дата добавления: 2014-01-07