Поняття, структура та класифікація міжнародного договору

Виконання і тлумачення міжнародних договорів.

Припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів.

Основні стадії укладання міжнародного договору.

Поняття, види та структура міжнародного договору.

Поняття і джерела права міжнародних договорів.

Лекція №6 Тема: Право міжнародних договорів

Міжнародне право

Право міжнародних договорів – це сукупність міжнародно-правових принципів та норм, що регулюють відносини держав і інших суб’єктів міжнародного права з приводу укладання, дії та припинення міжнародних договорів.

Право міжнародних договорів – одна з найдавніших і важливих галузей міжнародного права. Найбільш характерною рисою цієї галузі є її надто тісний зв’язок з іншими галузями міжнародного права, оскільки немає жодної галузі, становлення і розвиток якої не пов’язані з договорами.

Тривалий час єдиним джерелом права міжнародних договорів були звичаї.

Перший кодификаційний акт в області права міжнародних договорів був прийнятий у 1928 році на конференції американських держав. Ним стала Гаванська конвенція про договори, яка носила регіональний характер, тому що діяла лише в Латинській Америці.

З появою Організації Об'єднаних Націй і створенням у її рамках Комісії міжнародного права кодифікація права міжнародних договорів стала однією з головних задач, поставлених перед Комісією. Комісія розробила проект статей про право міжнародних договорів, і на скликаній під егідою ООН конференції, яка відбулася в 1968—1969 роках, була прийнята Віденська конвенція про право міжнародних договорів. Ця Конвенція, набрала чинності в 1980 році і стосується договорів, укладених між державами.

У наступні роки Комісією було також чимало зроблено для кодифікації норм цієї галузі права. Наслідком такої плідної роботи стало прийняття в 1978 році Віденської конвенції про правонаступність держав щодо договорів та Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями, 1986р.

Згідно Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р.

Міжнародний договір – міжнародна угода, яка укладена між державами у письмовій формі і яка регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься така угода в одному документі чи в двох або декількох, пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви.

Як основне джерело міжнародного права міжнародний договір може мати різні форми і найменування: договір, угода, пакт, декларація, трактат, конвенція, комюніке (офіційне урядове повідомлення про міжнародні переговори), протокол, обмін нотами, акт, конкордат(релігійна угода за участю Ватикану), статут, хартія тощо, які мають однакову юридичну силу, створюють права і обов'язки для їх учасників.

Міжнародні договори класифікуються на таки види:

Залежно від кількості учасників розрізняють договори на двосторонні та багатосторонні.

Двосторонніми є договори, в яких беруть участь дві держави. Двосторонні договори становлять більшість. До багатосторонніх договорів належать універсальні (загальні) договори, розраховані на участь всіх держав, та договори з обмеженою кількістю учасників. (Наприклад до багатосторонніх (універсальних договорів) відносять Конвенцію ООН з морського права, 1982р.) Прикладом договорів з обмеженою кількістю учасників є Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) 1957р.

Договори можуть бути відкритими і закритими.

До відкритих належать такі договори, учасниками яких можуть бути будь-які держави, незалежно від того, чи є на це згода інших учасників. Відкритим договором є наприклад, Віденська конвенція про право міжнародних договорів, 1969р.

Закритими є договори, право участі в яких залежить від згоди інших учасників. До таких договорів належить наприклад Римський договір, 1957р.

За об’єктом регулювання договори можуть поділятися на:

- Політичні (наприклад Статут ООН, Договір про дружбу та співробітництво між Україхною і Республікою Казахстан від 20.01.1994р.);

- Економічні (наприклад Договір між Україною та США про заохочення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994р.);

- зі спеціальних питань (це договори в галузі транспорту, зв’язку, сільського госп-ва, освіти, культури науки, консульські конвенції та інше, наприклад Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961р.; Угода між Україною та Республікою Узбекистан в галузі культури від 10.11.1994р. та ін.)

До структури договору відносяться його складові частини, а саме назва договору, преамбула (зазначаються цілі укладення даного договору, сторони договору й ін.), основна частина (предмет договору, права та обов'язки сторін), заключна частина (передбачаються умови вступу договору в силу, строк його дії, порядок припинення і т.д.). Договір переважно складається з розділів, глав, статей, пунктів.

Іноді договори супроводжуються застереженнями сторін, додатками, у яких містяться норми, що пояснюють основний текст, правила процедури, вирішення суперечок (протоколи, описи, технічні умови, стандарти, карти тощо). Усі частини договору мають однакову юридичну силу.

Обов'язковим елементом є підписи уповноважених сторін договору.

Міжнародний договір, як правило, складається в одному документі. Проте текст договору, укладеного, наприклад, шляхом обміну нотами або листами, міститься в двох або більше пов'язаних між собою документах.

Дата добавления: 2014-01-07