Ефективні способи доставки та зберігання коренеплодів

Технології та нові способи зберігання цукрових буряків. Шляхи зниження втрат бурякомаси та цукрози у виробництві

Лекція 3

Аналіз роботи цукрових заводів свідчить: якість буряків, що надходить на переробку, є визначальним чинником техніко-економічних показників виробництва.

Дослідженнями науковців ВНДІЦП встановлено, що буряки, зібрані механізованим способом, при надходженні з полів різняться за кількістю і характером баластних домішок, що має значний вплив на їх збереження та переробку [1]. Для визначення якості запропоновано розрізняти бурякову сировину механізованого способу вирощування і потоково-перевалочного способу збирання поділенням на фракції:

· Буряки кондиційні (крупні та середні);

· Буряки дрібні некондиційні (діаметром менше 50 мм);

· бурякомаса (шматки, биті коренеплоди, хвостики до 50 мм);

· домішки, що складають загальну забрудненість буряків (земля, гичка, солома, сміття рослинного походження, хвостики менше 10 мм в діаметрі).

Дослідженнями встановлено, що у привезених з поля буряках у загальній масі домішок частка легко відокремлюваних становить в середньому 20-25%. Це означає, що більшість зв’язаної землі (не менше 6% від м.б,) грудок та зв’язаної гички (не менше 3…6%) надходить у кагати. В окремі роки і в окремих регіонах на ц/з буряки надходили із забрудненістю 30-40% від м.б., а в деяких господарствах – до 80%!

Другою, не менш важливою особливістю фізичного стану буряків є різке збільшення механічно подрібнених та пошкоджених коренеплодів (до 30%). Але підвищена забрудненість та велика кількість подрібнених коренів ускладнюють правильне ведення фактичного обліку буряків, погіршують умови зберігання – внаслідок розвитку мікроорганізмів відбувається самопідігрівання та гниття буряків, що ускладнює запровадження прогресивної технології зберігання з підтримуванням постійної температури та вологості в кагатах.

Як уникнути цих небажаних явищ?

Важливим є контроль якості робочих вузлів машин і механізмів для збирання буряків, проведення масового передзбирального хіміко-фітопатологічного обстеження бурякових плантацій, виконання графіків збирання та перевезення коренеплодів, проведення налагодження механізмів укладання в кагати, очищення від домішок і подачі буряків на переробку з метою зменшення пошкодження коренеплодів і втрат бурякомаси.

Аналіз статистичних даних за останні 5 років показує, що щорічні втрати цукрових буряків на технологічній дільниці від збирання до переробки складає від 13 до 17%. Враховуючи валовий щорічний збір буряків близько 20 млн. т зменшення втрат лише на 1% дає можливість зберегти 200 тис. т буряків та збільшити вихід цукру приблизно на 22-24 тис. т, що в грошовому еквіваленті складає близько 70 млн. грн.!

Відомо, що у вересні продовжується інтенсивний приріст цукрових буряків та цукрози в них (в середньому 3…5 г за добу), тобто більш пізня копка буряків сприяє збільшенню врожайності та виходу цукру.

З іншого боку, через погодно-кліматичні умови пізній пуск цукрових заводів призводить до того, що через дощі та морози частина врожаю безповоротно втрачається, і ці втрати не компенсуються очікуваним збільшенням врожаю та цукристості. Крім цього різко збільшується термін зберігання коренеплодів, а значить збільшуються втрати та зменшується вихід.

З цих причин більш ранній пуск ц/з вважається доцільним. Потрібно лише чітко розмежувати поняття “початок копання буряків в кількостях, що забезпечує 2-3 добовий запас“ та “початок масового копання – перехід до рівномірних темпів копання“. Традиційний та такий, що широко застосовується сьогодні метод збирання не забезпечує збереження технологічних якостей сировини та призводить до значних втрат. Наявність у більшості господарств високопродуктивної техніки та форсоване копання з однієї сторони та недостатня кількість транспорту з іншої призводить до того, що на полях скупчується велика кількість невивезених буряків, котрі зберігаються часто від 3 до 10 діб. За сухої та жаркої погоди середньодобові втрати вологи можуть досягати від 3 до 10 %, а в пізні строки коренеплоди можуть підморожуватися, що може спричинити до втрат цукрози в 2,5 рази більше, ніж за зберіганні свіжо викопаної.

Тому буряки, котрі не вдається вивезти в день викопування на завод, бажано вкладати на тимчасове зберігання в крупногабаритні кагати висотою не менше 2,5 м на краю поля за допомогою коренезбиральних комбайнів типу „Хамер” „Матро” та ін. Або з допомогою переносної естакади. Волого –температурний режим зберігання буряків в таких кагатах характеризується більшою стабільністю. Тому коренеплоди за рахунок більшої об’ємної маси та меншої питомої поверхні не втрачає свого тургору, що дозволяє зменшити втрату вологи в 5-6 разів, знизити втрати цукру в 2,5 рази та збільшити розрахунковий вихід цукру на 1,8% [2].

Погіршення технологічної якості цукрових буряків під час збирання обумовлено, в основному, відносним збільшенням долі нецукрів в загальній кількості сухих речовин буряків через неправильне обрізання головок бурякового

коренеплоду, залишенні на н6ьому великої кількості зеленої маси у вигляді черешків та листя, в яких знаходиться на 125% більше натрію та органічних

Таблиця 1.

Дата добавления: 2014-01-07