Головною метою банківського менеджменту є прагнення досягти високих кінцевих результатів за відносного зниження витрат

Під принципами менеджменту розуміють об'єктивно обґрунтовані правила, основні положення і форми, якими слід керуватися для досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства.

Суттєва різниця між принципами і методами менеджменту поля­гає в тому, що принципи управління постійні і мають обов'язковий характер, в той час як методи можуть змінюватися за певних умов.

Банківський менеджмент як науку характеризують такі принци­пи:

Принцип об'єктивності і науковості рішень, які приймаються, полягає в тому, що управління має базуватися на вимогах об'єктив­них законів розвитку суспільства, найповнішого використання дося­гнень науки, а також певної сукупності умов у кожному конкретно­му банку. Науковий підхід до проблем управління означає всебічний аналіз конкретних умов і врахування основних тенденцій економіч­ного та соціально-політичного розвитку, перспектив на майбутнє. Управління мусить бути цілеспрямованим і перспективним.

Принцип ефективності й оптимальності передбачає найефектив­ніше розв'язання виробничих завдань, які б забезпечували економне використання всіх видів ресурсів, оскільки суспільство зацікавлене у скороченні витрат та збільшенні накопичення і національного доходу.

Принцип системності і наслідування господарських рішень озна­чає розгляд кожного явища, пов'язаного з іншими явищами, як по­слідовність кількісних і якісних змін, що здійснюються в часі і про­сторі. Наслідування господарських рішень необхідне при розробці та реалізації заходів щодо вдосконалення управління й організації дія­льності з метою забезпечення ефективності. Тому управління треба розглядати як систему і всі його проблеми розв'язувати за допомо­гою системного підходу.

Принцип гнучкості розглядає управління як метод, що забезпе­чує гнучкість системи і раціональне поєднання інтересів кожного суб'єкта господарської діяльності з його зацікавленістю у розвитку держави і регіону.

Принцип єдиноначальності і колегіальності базується на поєд­нанні персональної відповідальності керівника (менеджера) за робо­ту з врахуванням інтересів колективу. Він дає можливість, приймаючи рішення, зважати на думку широкого кола заінтересованих пра­цівників.

Принцип відповідальності означає, що кожний працівник мусить знати свої обов'язки і права, а також ту ділянку, за яку він особисто несе відповідальність. Для здійснення цього принципу необхідна чітка організаційна структура, положення про підрозділи, посадові інструкції, положення про стимулювання працівників.

Принцип матеріального і морального стимулювання праці поля­гає в організації ефективних систем оплати на основі конкретних результатів і якості праці. Такі системи мають передбачати премію­вання за підвищення ефективності і бездоганну роботу.

Принцип контролю і перевірки виконання забезпечує у процесі управління оперативність, дисциплінованість та відповідальність працівників усіх рівнів.

Принцип правильного підбору і раціонального розставлення кадрів означає найефективнішу роботу кожного працівника на своїй ділян­ці. Від ділових якостей, знань і здібностей працівників залежить успіх управління підприємством.

Принцип обов'язкового зворотного зв'язку означає одержання повної інформації про результати впливу системи, що керує, на керовану систему.

Використання усіх вище згаданих принципів дозволяє створю­вати раціональну систему менеджменту, яка забезпечує ефективну діяльність банку.

Прибуток — не причина його існування, а результат діяльності, що остаточно визначається ринком.

До загальних завдань, що вирішуються у банківському менеджменті, відносяться:

> визначення конкретних цілей розвитку;

> виявлення пріоритетності цілей і послідовності їх реалізації;

> розробка стратегії розвитку банку;

> вироблення системи заходів для вирішення проблем на різні часові періоди;

> визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

> встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Можна сформулювати такі конкретні завдання банківського менеджменту:

> забезпечення прибуткової діяльності;

> задоволення потреб клієнтів у структурі та якості пропоно­ваних банком послуг;

> наявність адекватних систем контролю за рівнем банківських ризиків;

> створення ефективної організаційної структури банку;

> організація роботи систем контролю, аудиту, безпеки, інфор­маційних та інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку;

> створення умов для набору кваліфікованих співробітників та повної реалізації їх потенційних можливостей;

> створення систем підготовки, перепідготовки та розміщення кадрів;

> забезпечення умов для здійснення сильного і послідовного управління банком;

> створення умов для підвищення культури співробітників, на­явність спільних цінностей, забезпечення морального клімату в ко­лективі.

Якщо не враховувати питання організаційного менеджменту, роз­глядаючи його тільки в разі необхідності, основну увагу концентру­ють на таких компонентах банківського менеджменту:

> банківська політика і стратегічне планування;

> управління активами;

> управління пасивами;

> управління ліквідністю;

> ризик-менеджмент;

> управління валютними ресурсами;

> інформаційний менеджмент.

Дата добавления: 2014-01-07