Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти

Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії.

Основні типи організаційних структур у банках

З огляду на чітко визначену мету, банківська структура не може бути застиглою, а навпаки - мусить видозмінюватися, бути динамічною.

По-перше, банку необхідно пристосовувати свою структуру на майбутнє до того банку, який має бути створений відповідно до стратегії його розвитку. Поступово з груп співробітників можуть створюватися спочатку сектори, потім відділи і (за необхідності) управління.

По-друге, рухливість структури може бути продиктована зміною поточних завдань. Аналіз банківського ринку виявляє нерентабель­ність розвитку одних і високу рентабельність інших операцій.

Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на на­данні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їх організаційні структури можуть варіювати. Кожний з існуючих ви­дів організаційних структур має свої переваги й недоліки, які слід обов'язково враховувати у процесі вибору придатного способу орга­нізації.

Наведемо стислі характеристики основних груп організаційних структур.

Організаційні структури за принципом бюрократії. Поняття бюро­кратії ввів на початку XX сторіччя німецький соціолог М. Вебер як ідеальну модель побудови організації. За його теорією, бюрократич­на побудова організації передбачає налагоджену роботу всіх ланок управління, чіткий розподіл праці, сувору регламентацію діяльності кожного службовця і добір кадрів відповідно до їх компетентності. Ці вимоги до організаційної структури стали класичними і лягли в основу діяльності більшості інституцій. Різноманітні варіанти бюро­кратичних структур діють у більшості організацій і сьогодні.

1. Функціональні організаційні структури.

2. Дивізіональні організаційні структури.

3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.

Розглянемо кожний із цих варіантів розвитку бюрократичних структур.

Функціональні організаційні структури. Функціональна організаційна структура передбачає поділ банків­ської діяльності на окремі частини, що являють собою відособлені галузі діяльності або функції, здійснення яких сприяє досягненню мети, що стоїть перед банком. Такими відособленими сферами дія­льності в банках, як правило, є управління банківських операцій, маркетингу, бухгалтерського обліку і звітності та господарські управ­ління. Залежно від обсягу завдань, які вирішують ці функціональні блоки, можуть створюватися додаткові, дрібніші підрозділи.

Функціональна структура застосовується в основному у невели­ких банках, які суворо спеціалізуються на наданні якогось виду послуг і здатні діяти досить незалежно від ринкових умов. Тобто для застосування функціональної структури необхідна насамперед стабільність ситуації. Проте такі ідеальні умови на практиці трапляються рідко, тому банки частіше використовують інші типи організаційних структур.

Дивізіональні організаційні структури. Ринкові умови, що постій­но змінюються, зростання конкуренції, удосконалення банківських технологій і, нарешті, тенденції до укрупнення банківських органі­зацій привели до необхідності застосування дивізіональних струк­тур, що передбачають поділ банку не за функціональною ознакою, а відповідно до видів пропонованої банківської продукції, груп спо­живачів або за регіональними ознаками. Як наслідок, існує три види дивізіональних організаційних структур.

1. Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської продукції.

2. Структури, орієнтовані на різні групи споживачів.

3. Регіональні організаційні структури.

Зупинимося на кожному з видів докладніше.

Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської про­дукції. Структури такого типу досить часто зустрічаються в банках, які надають своїм клієнтам великі обсяги окремих видів послуг. Причому ці обсяги настільки збільшуються, що з метою ефективно­го управління стає доцільним здійснювати керівництво окремо на­данням кожного продукту. Вказаний принцип складає основу орга­нізаційних структур, побудованих за продуктовою ознакою.

Ці структури дають можливість зосередити функції управління наданням окремих послуг в руках фахівців із конкретних продуктів. Це створює таким банкам додаткові переваги при доведенні якості послуг до міжнародних стандартів, а також у розвитку нових видів банківських продуктів.

Структури, орієнтовані на різні групи споживачів. Цей спосіб побудови банку передбачає орієнтацію на потреби цільових споживачів послуг. Організовуючись таким чином, банк зосереджує свою основну увагу на певних групах клієнтів.

Всі надані банком послуги концентруються в окремих підрозді­лах, що обслуговують конкретні групи споживачів.

Регіональні організаційні структури. Коли діяльність банку охоп­лює велику географічну територію, в основу його організації може бути покладений принцип регіональної організаційної структури, що передбачає побудову діяльності через мережу відділень, які пропо­нують послуги в різних регіонах.

Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках. Виходячи на міжнародний рівень, банки повинні відповідним чином реорганізувати свою структуру. Найпростішим типом такої реоргані­зації є структура з міжнародним відділенням: поряд із відділеннями всередині країни банк має відділення, розташоване за кордоном. Таке відділення має певний ступінь незалежності, а його керівник безпосе­редньо підпорядковується вищому керівництву.

Зазвичай банки, діючи на міжнародному рівні, прагнуть створи­ти глобальну організаційну структуру, яка дозволяла б приділяти міжнародній діяльності не менше уваги, ніж діяльності всередині країни, і приймати узгоджені рішення. При цьому діяльність бан­ківських відділень може будуватися як за географічною ознакою (мати регіональну орієнтацію), так і відповідно до виробничої спеціалі­зації підрозділів (мати продуктову орієнтацію).

За кордоном банк може бути представлений чотирма організа­ційними формами:

> відділеннями;

> представництвами;

> філіями;

> консорціальною участю.

Адаптивні структури. Адаптивні організаційні структури почали застосовуватися банками в періоди, коли різко зросла конкуренція з боку небанківських інститутів. Кожна з цих груп організаційних структур покликана вирішува­ти властиві їй завдання і застосовується у певних умовах. Існуючі структури найчастіше поєднують у собі властивості як бюрократич­них, так і адаптивних структур.

Відомі три основні, види адаптивних структур. Кожний із цих видів має свої відмінні риси і заслуговує окремого розгляду.

1. Проектні структури. Проектні структури - це особливі органі­зації, призначені для вирішення конкретних великомасштабних за­вдань, що стоять перед банком. Після введення в дію запланованої системи спеціально створена проектна організація, до складу якої входить група спеціалістів та керівних працівників банку, розпускається. Та­ким чином, проектні структури — це тимчасові організаційні утво­рення, введені до діючої структури банку і відносно автономні в плані керівництва реалізацією проекту.

2. Матричні структури. Матричні структури дають можливість об'єднати переваги функціональної та дивізіональної структур, на­даючи необхідної гнучкості організаційним структурам. Матричні структури створюються також для реалізації великомасштабних проек­тів. На існуючу в банку структуру особливим чином «накладається» тимчасова матрична структура, а одержана внаслідок цього «багато­поверхова» організація може досить ефективно вирішувати питання поточної діяльності банку і здійснення запланованого проекту. На відміну від проектних структур, матрична організація перебуває під впливом керівників структурних підрозділів банку, що створює умо­ви для постійного й ефективного контролю.

3. Конгломерати. Конгломерат являє собою об'єднання декількох структур, що дає змогу банкові швидко реагувати на найменші зміни в ринкових умовах. Поява конгломератів у банківській сфері пов'я­зана з поширенням практики поглинання і придбання як форми зростання банківських організацій. Конгломерат передбачає здійс­нення керівництва з єдиного центру, проте банківські підрозділи зберігають певну самостійність, особливо щодо прийняття рішень, які стосуються поточної діяльності. Таким чином, адаптивні структури вирішують найважливіше за­вдання — пристосовують організацію до мінливих ринкових умов, внаслідок чого набувають великого поширення.

Організаційні структури, що відрізняються ступенем централізації. Питання централізації діяльності банку були і залишаються дуже складними, а вирішення їх доводиться шукати для кожної організа­ції окремо.

Ступінь централізації визначається низкою таких чинників, як важливість і кількість управлінських рішень, що належать до компе­тенції нижчих управлінських ланок, ступінь контролю за їх діяльніс­тю. Приймаючи рішення про ступінь централізації діяльності банку, вище керівництво має враховувати історичні особливості організації, традиції, а також встановлення різних ступенів свободи дій банківсь­ких підрозділів у минулому. При цьому часто трапляються випадки, коли різним банківським підрозділам у межах однієї організації нада­ється більше або менше повноважень для прийняття рішень.

Незважаючи на всі відмінності між банками, ряд функцій зав­жди залишається в руках вищого керівництва.

Нижчі ланки банку постійно (і цілком справедливо) прагнуть до більшої децентралізації, оскільки знизу, при безпосередньому конта­кті з клієнтами, краще видно всі недоліки і найперспективніші на­прями роботи підрозділу. Проте передання їм повноважень щодо визначення основних питань діяльності не мусить набирати характе­ру переходу від надмірної централізації до анархії, тому що у низо­вих ланок може виникнути відчуття вседозволеності, яке межує із самоправством, порушенням стратегічних ліній центру.

Для повноважень структурних підрозділів у сфері надання окремих послуг має бути визначена нормативно зафіксована межа.

Так, бага­то банків встановлюють граничні суми, на які підрозділи можуть видавати кредити без погодження з центром.

Отже, децентралізація даватиме плоди тільки в тому випадку, якщо буде проведене таке чітке розмежування функцій центру і ни­зових ешелонів управління, яке якнайкраще збалансує інтереси окре­мих структурних підрозділів і банку в цілому.

Дата добавления: 2014-01-07