Методи визначення достатності капіталу

Порядок формування статутного капіталу банку встановлюється Законом України «Про банку і банківську діяльність» установчими документами банку і залежить від обраної організаційно-правової форми банку.

Основний капітал вважається більш незмінним та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал у свою чергу має менш постійний характер та його розмір більш піддається змінам.

Капітал банку та його функції

ТЕМА 4. УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

4.1. Капітал банку та його функції

4.2. Методи визначення достатності капіталу.

4.3. Методи управління капіталом банку.

Власний капітал відіграє визначну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку, але враховуючи специфіку банківської діяльності, має невелику питому вагу у структурі пасивів банку.

Капітал банку включає в себе основний капітал та додатковий капітал. Основний капітал включає фактично сплачений зареєстрований статутний капітал банку та розкриті резерви у вигляді нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів, фонду покриття ризиків та інших фондів, що відповідають визначеним критеріям. Додатковий капітал складають резерви під стандартну заборгованість інших банків та клієнтів за кредитними операціями, результати переоцінки статутного капіталу та основних засобів банку, прибуток поточного року, субординований борг, що враховується до капіталу.

Статутний фонд акціонерного товариства формується за рахунок емісії простих іменних та/або привілейованих акцій. Власники простих акцій мають право брати участь в управлінні банку та отримувати частину його прибутку у вигляді дивідендів. Прості іменні акції банку можуть вільно обертатись, купуватися та продаватися на фондовій біржі. Як правило, банк прагне випускати в першу чергу привілейовані акції, з тим щоб запобігати розширенню кола дрібних власників акцій, які ускладнюють процес управління банком. Банки мають право придбавати власні акції у акціонерів для їх анулювання або подальшого продажу, з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укла­дені угоди.

Власники привілейований акцій мають право на отримання фіксованого розміру дивідендів незалежно від отриманого банком прибутку та користу­ються переважним правом перед іншими акціонерами у задовільнені своїх вимог у разі ліквідації банку та розподілу його майна. Акціоне­ри, що є власниками привілейованих акцій, позбавлені права участі в управлінні діяльністю банком.

Статутний капітал у банку, що створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, поділяється на частки (паї), розмір яких визначається його статутом.

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків від діяльності банку. Резервний фонд комерцій­ного банку створюється у порядку, визначеному статутними докумен­тами комерційного банку, а його розмір встановлюється на рівні 25% розміру регулятивного капіталу банку, що складається з основ­ного та додаткового капіталів. Резервний фонд формується за раху­нок щорічних відрахувань з прибутку, що повинні дорівнювати не менше 5% від суми прибутку. Крім резервного фонду, банки зобов'я­зані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від акти­вів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Власний капітал банку виконує важливі функції:

— забезпечує захист інтересів вкладників, компенсує поточні втра­ти, виконує роль «грошей на чорний день»;

— підтримує оперативну діяльність, оскільки за його рахунок фінансується придбання для банку матеріальних цінностей, оренда приміщень, найом персоналу та інше, необхідне для створення, ор­ганізації і функціонування банку;

— підтримує довіру клієнтів до банку, капітал повинен бути до­статнім для забезпечення впевненості позичальників у тому, що банк спроможний задовольнити їх потреби в кредитах у будь який час;

— дозволяє регулювати діяльність банку, оскільки з огляду на.його розмір відповідні органи впливають на діяльність комерційно­го банку та банківської системи загалом;

— забезпечує зростання і розробки нових послуг, у період станов­лення і зростання банк потребує додаткового капіталу для підтримки і захисту від ризику, пов'язаного з їх впровадженням.

Капітал банку відіграє роль своєрідного буфера, який поглинає втрати від реалізації різних ризиків. Капітал є захистом для коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредитних, інвестицій­них, валютних операцій банку, зловживань, помилок списуються за рахунок резервів, що не входять до складу капіталу. Розмір банків­ського капіталу істотно впливає на рівень надійності та довіри до банку з боку суспільства. Саме тому проблема визначення достатно­сті капіталу банку та порядок його регулювання є однією з централь­них у банківській практиці. Капітал банку є одним із елементів балансу банку і його розмір можна визначити за допомогою балан­сового рівняння, але відомі вітчизняні та закордонні економісти роз­глядають різноманітні варіанти розрахунку розміру капіталу банку.

Згідно з методом балансової вартості усі активи і зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали в мо­мент придбання або випуску. Даний метод дає адекватну оцінку капіталу, якщо балансова та ринкова вартість активів і зобов'язань не дуже різняться між собою. Загальний розмір капіталу банку ви­значається як різниця між активами та зобов'язаннями банку

К=А-З

Метод ринкової вартості полягає у проведенні оцінки активів і зобов'язань банку за ринковою вартістю. Оцінка капіталу за ринко­вою вартістю відбиває реальний стан банку та ступінь захисту вклад­ників. Для використання цього методу необхідно визначити ринко­ву вартість активів і зобов'язань та знайти їх різницю.

При використанні методу «регулювальних бухгалтерських проце­дур» розмір капіталу банку проводиться за правилами, встановлени­ми регулювальними інстанціями.

Комерційні банки України для визначення достатності капіталу спираються на нормативні вимоги НБУ, але додатково можуть бути використані такі методи, як: левериджу, порівняльного аналізу показ­ників, експертних оцінок та інші. Перелічені методи використову­ються в зарубіжній практиці і заслуговують на увагу при визначенні рівня достатності капіталу окремого банку.

Дата добавления: 2014-01-07