І. Вступ. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

V. Методи дослідження в галузі охорони та гігієни праці.

IV. Умови праці працівника на промислових об’єктах.

ІІІ. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці.

І. Вступ. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.

План лекційного заняття.

Тема 3. Методика проведення аудиту

1. Види аудиторських тестів та їх роль у процесі аудиторської перевірки.

2.Дослідження аудитором можливих порушень.

3. Експертно – аналітична оцінка аудиторського ризику.

Тема 4. Аудиторські докази

1. Аудиторська істина, її пізнання в аудиті.

2. Оцінка якості роботи аудитора.

Тема 5. Робочі документи аудитора

1. Призначення робочих документів.

2. Вимоги до аудиторського висновку.

Тема 7. Оцінка фінансової звітності

1. Перевірка правильності складання балансу.

2. Консультаційні послуги.

3. Аудиторська оцінка вартості об’єктів приватизації та оренди.

ІІ. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці».

Людина та її здоров'я - найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Закон України «Про охорону праці» визначає: «Охорона праці-це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці».

Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, призвів до появи цілого ряду нових проблем.

Науковий аналіз виробничих травм доводить, що вони виникають головним чином внаслідок втрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи "людина-машина-середовище" та ряду технічних факторів. До технічних факторів відносять насамперед надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні та експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії та корозійного розтріскування), організацію управління охороною праці (документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо), санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливі речовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація, іонізуюче, електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання тощо).

Для вирішення цієї проблематики використовують досягнення науки і техніки, які прямо чи опосередковано забезпечують охорону праці, а також соціологію, право та економіку, технічну естетику, ергономіку, інженерну і соціальну психологію, фізіологію. Ці дисципліни входять в комплекс наук, які вивчають людину в процесі трудової діяльності.

Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона пращ базувалася на науково-технічній основі. Останнім рокам характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програмним керуванням. Енергетичні функції людини в системі "людина - машина" значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і ходом технологічних процесів.

Методологічною основою курсу "Основи охорони праці" є широкий науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створення здорових і безпечних умов праці.

У результаті вивчення даного курсу студенти повинні оволодіти не лише теорією, але й методикою інженерних розрахунків, які пов'язані з проектуванням сприятливих умов праці та навколишнього природного середовища, а також надійності і міцності конструктивних елементів машин і механізмів. Тому при висвітленні певних питань, пов'язаних з безпекою праці, автор рекомендує формули, за якими можна визначити параметри, що забезпечують повну безпеку праці.

ІІ. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці».

Правове забезпечення охорони праці в державі з кожним роком стає дієвішим та вагомішим. Схвалюються нові та удосконалюються чинні нормативні та законодавчі документи, які регламентують відносини у сфері охорони праці, установлюють відповідальність за недотримання положень з охорони праці та компенсацію у наслідок втрати працездатності працівниками, упроваджують обов’язкове державне соціальне страхування. На рівень виробничого травматизму позитивно вплинуло типове положення про навчання з питань охорони праці (останнє типове положення затверджено 26.01.2005 р. за № 15). Завдяки прийнятим рішенням про навчання, перевірку знань з охорони праці та контроль з боку органів Держнаглядохоронопраці, вдалося зупинити ріст смертельних нещасних випадків та стабілізувати це явище.

Період 1990-1994 рр. був чи не найбільш несприятливим в Україні щодо нещасних випадків з летальними наслідками (табл. 1).

Починаючи з 1995 р. спостерігається значне зниження виробничого травматизму в Україні. У 2000 р. кількість нещасних випадків з летальними наслідками становила 1325, у 2001 р. – 1399, у 2003 р. – 1285. Але найжахливіший стан травматизму зі смертельними наслідками у побуті, і прикро те, що він має тенденцію до зростання. Якщо в 2000 р. він становив 72430 загиблих, у 2001 р. – 74157, то у 2002 р. – 75270.

Причин, які зумовлюють рівень нещасних випадків на виробництві й особливо у побуті, багато. Їхній аналіз треба починати із свідомого порушення правил виконання робіт, нехтування особистою безпекою або переоцінкою власного досвіду і закінчувати стресовим станом людини, правовим нігілізмом та зневірою у дієвість тих законодавчих документів, які розроблені і діють у державі.

Також треба звернути увагу і на той факт, що деякі працівники питання охорони праці взагалі ніколи не вивчали. До таких належать учителі, медичні працівники, працівники органів внутрішніх справ та інші категорії працівників.

Відомості, які отримує людина під час вивчення основ охорони праці, необхідні їй не лише для роботи, а й побуті. Для людини, яка загибла, не існує ніякого сенсу, ніяких цінностей.

Охорона праці як наукова дисципліна ґрунтується на чотирьох складових частинах.

Перша складова частина – законодавство, де розглядається правове забезпечення охорони праці, а також такі важливі положення, які стосуються розслідування нещасних випадків, компенсації у наслідок втрати працездатності, державного соціального страхування від нещасних випадків виробничого характеру. Ця частина містить також відомості про методи аналізу травматизму та причини його виникнення.

Друга складова частина – виробнича санітарія, яка ґрунтується на знаннях про навколишнє виробниче середовище.

Вимоги до стану повітря робочої зони забезпечує ГОСТ 12.1.005 – 94 «Общие санитарно – гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Цей документ установлює параметри мікроклімату в робочій зоні – температуру, відносну вологість, швидкість переміщення повітря. ГОСТ 12.1.005-94 та СН 245-71 установлюють ГДР шкідливих речовин та параметри мікроклімату.

Залежно від необхідності очищення повітря застосовують загальнообміну, місцеву витяжну або місцеву припливну вентиляцію чи кондиціювання повітря, згідно ГОСТ 12.4.021 – 75 та СниП 2.04.85-91.

Якщо не вдається досягти необхідних показників чистоти повітря, використовують індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратори, протигази, ізолювальні прилади для дихання).

Чистоту забрудненого на підприємствах повітря повинні забезпечувати фільтри очищення повітря. Це обладнання забезпечує грубе, середнє та тонке очищення його від шкідливих речовин.

СниП- II-4-79 установлюють параметри освітлення на робочих місцях, які повинні залежати від ступеня точності робіт, що виконуються. У своє чергу, ступінь точності визначають розміром деталі (об’єкта). У цій складовій виробничій санітарії розглядають недоліки та позитивну якість ламп розжарювання та люмінесцентних, види освітлення, метод розрахунку.

Шум, вібрація – супутники людини і на виробництві, й у побуті. Шум здатний впливати на психологічний стан людини, а вібрація може спричинювати віброзахворювання. ГОСТ 12.1.012 – 90 встановлює допустимі рівні вібрацій на робочих місцях та території підприємства, а ГОСТ 12.1.003 – 83 – допустимі рівні шуму. Розроблено технічні заходи від шуму і вібрацій.

Остання складова виробничої санітарії – захист від електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань. Це невидимі випромінювання, які справляють негативний вплив на організм людини, хоча мають широке застосування як у народному господарстві, так і у техніці та медицині. ГОСТ 12.1.006 – 88 та НРБУ – 97 установлюють допустимі дози опромінення та методи захисту від нього.

Третьою складовою охорони праці є техніка безпеки, яка ґрунтується на дотриманні і виконанні правил вибухобезпеки, безпеки улаштування та експлуатації механізмів та машин і електробезпеки:

— вибухобезпека на виробництві забезпечується дотриманням правил експлуатації балонів, ресиверів, компресорів, безаварійного використання газів, дотримання принципів запобіганням вибуху газо-, паро- і пилоповітряних сумішей відповідно до вимог ГОСТ 12.1.010 – 76;

— безпека експлуатації механізмів та машин забезпечується улаштуванням огородження небезпечних зон, використанням блокуючих пристроїв, сигналізації, змащенням та охолодженням машини, фарбуванням небезпечних зон машини у відповідні кольори, застосуванням знаків безпеки та індивідуальних засобів захисту і спецодягу;

— електробезпека на виробництві забезпечується дотриманням вимог;

— правил устройства електроустановок (ПУЕ, 1987 р.);

— Правил будови електроустановок (ПЕБ, 2001 р.);

— Правил безпечної експлуатації електроустановок (ПБЕЕ, 1998 р.);

— Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС, 1998 р.);

— Правил технічної експлуатації (ПТЕ, 1987 р.).

У цьому розділі розглянуто вплив електричного струму на організм людини, небезпека цього впливу, методи захисту від крокової напруги, класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом, вивчаються методи, розроблені з метою захисту людини від дії електричного струму шляхом застосування:

— ізоляції;

— захисного заземлення;

— занулення;

— повторного заземлення нульового провідника;

— розділення електромереж;

— улаштування захисного відключення;

— низьких напруг;

— запобіжників;

— індивідуальних засобів захисту.

Четверта складова охорони праці – пожежна безпека. Ця складова ґрунтується на визначенні чинників, які супроводжують горіння, визначення найвірогідніших причин пожеж. Наведено класифікацію виробництв та приміщень за вибухопожежною небезпекою (ОНТП 24 – 86), класифікацію приміщень за пожежною небезпекою та встановленням зон класів за вибухонебезпекою (ПБЕ), визначення пожежонебезпеки будівельних конструкцій (СНиП 2.01.02 – 85).

У цьому розділі розглянуто пожежну небезпеку електроустаткування, вентиляційних каналів, кабельних тунелів, автоматичні системи пожежогасіння, вогнегасники, організацію пожежної охорони в Україні, обов’язки власника щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, відповідальність за недотримання норм і правил з пожежної безпеки.

Дата добавления: 2014-01-07