Ґендерні дослідження в сучасній Україні

Широке застосування концепції «ґендеру», ґендерних досліджень було започатковане у США, поширилось у Західній Європі, особливо у скандинавських країнах. Це мало суттєвий вплив на формування суспільних відносин, норм і уявлень щодо стосунків представників різних статей та призначення жінки. Вітчизняні науковці почали враховувати ґендерну концепцію та підхід з другої половини 90-х років ХХ ст.

Значний вплив на розвиток жіночих досліджень в Україні мало проведення у 90-х роках всеукраїнських конференцій, ініціаторами яких були жіночі організації – Союз Українок, Жіноча Громада, Спілка жінок України:

Українка і демократія. Перша міжнародна жіноча конференція, організована Союзом Українок. — Київ, 7-11 липня 1993;

Жінки України: історія, сучасність та погляд у майбутнє. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Союзу Українок», 4-5 листопада 1995 – Дніпропетровськ, 1996;

Жінка і демократія. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Жіночої Громади», Київ 2-5 червня 1995. Київ – 1995;

Жіночий рух в Україні: історія і сучасність. Міжнародна науково-практична конференція. Одеса, 27-29 жовтня 1994 р. Матеріали конференції. – К, 1994;

Жінки Украни: сучасний статус і перспективи. Одеса, червень 1995 р. Матеріали конференції. - К., 1995.

Конференції стали місцем обміну інформацією, презентації перших наукових досліджень, пошуку наукового середовища і формували тісні контакти науковців та активістів. Найвідоміші сучасні фахівці жіночої та ґендерної проблематики заявляли про свої наукові дослідження саме на цих конференціях.

Дослідження з ґендерної проблематики першого періоду свого розвитку (початок 90-х рр. – 1995 рр.) зводились до жіночих досліджень, що мали на меті накопичення знань про жінок. Результатом таких досліджень стало створення жіночих студій, дослідницьких та освітніх напрямків.

Другий період ґендерних досліджень розпочалася з 1995 р. Він був пов’язаний з інституалізацією жіночих і ґендерних досліджень, з розвитком глобалізаційного процесу, посиленням уваги міжнародних структур до жіночих проблем.

Третій перод ґендерних досліджень започаткований у 2005 р. ухваленням Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (Додаток Г).

Пекінська Всесвітня конференція зі становища жінок (1995) підтвердила, що у загальну систему функціонування суспільства слід внести критерії рівності чоловіків і жінок. Основні стратегії Пекінської декларації і Платформи дій, ухвалені на конференції, запрограмували впровадження ґендерної проблематики на всіх рівнях освіти (Додаток Б). З другої половини 90-х років активізувалась діяльність міжнародних правозахисних та неурядових організацій, розширилась мережа центрів жіночих та ґендерних досліджень, які почали функціонувати також в Україні і мали значний вплив на активізацію впровадження ґендерних підходів. Вони ведуть активні дослідження у галузі вивчення самих міжнародних документів та можливостей їх впливу на становище жінок у різних країнах. Поширення освітніх програм і дослідницьких проектів з ґендерних проблем у розвинутих країнах світу привело до інтенсивного обміну інформацією, досвідом і ресурсами між науковцями. Засновувались літні школи, проводились конференції, конгреси, що сприяло активізації ґендерних досліджень. В Україні були створені Інформаційно–консультаційний жіночий центр (Київ), Ґендерне бюро (Київ), Центри та лабораторії ґендерних досліджень та інші організації. Завдяки їх діяльності накопичено арсенал наукової літератури з жіночої та ґендерної проблематики. Особливо активну роботу проводить Харківський та Південноукраїнський центр ґендерних проблем.

Проте слід зазначити, що гальмівним чинником функціонування наукових центрів є нечіткість у визначенні їх статусу. Наукові центри сьогодні існують: а) у статусі неурядових громадських об'єднань; б) як підрозділи дослідницьких громадських організацій; в) як підрозділи державних дослідних інститутів; г) як тимчасові дослідні проекти.

Понад 98 відсотків нинішніх наукових центрів ґендерних досліджень – це неурядові громадські організації, що зумовлює цілу низку труднощів, особливо з ресурсами. Всі науковці працюють у центрах за рахунок власного вільного часу і ентузіазму, зобов'язані віддавати основний час академічним кафедрам. Визнання в університеті та репутація в науковому співтоваристві залежить від академічних досягнень. Викладачі ґендерних дисциплін відчувають додаткове напруження через збільшення академічного навантаження. Поява в Україні національного координаційного органу з ґендерних досліджень, національної програми ґендерних досліджень сприятиме їх становленню та розвитку.

Ґендерні дослідження в Україні активізувались наприкінці ХХ ст. У центрі уваги науковців було не лише вивчення взаємовідносин статей, а також аналіз відносин панування, системи домінування одних над іншими в економічній, соціальній, політичній, культурній сферах; впровадження ґендерних досліджень у систему вищої освіти, розвитком ґендерно-збалансованих навчальних планів.

Ґендерна освіта передбачає вивчення сукупності відносин жінок і чоловіків у суспільстві. Це стосується традицій, формальних і неформальних правил та норм, які визначаються місцем і становищем чоловіків та жінок в українському суспільстві. Впровадження ґендерних підходів в освіті вимагає: а) введення спеціальних предметів і спецкурсів з ґендерної проблематики; б) експертизи наявних програм і підручників; в) розроблення відповідних навчальних програм, методичних посібників, підручників для різних типів навчальних закладів.

Навчальні програми з ґендерних досліджень орієнтовані на аналіз та пошук реальних соціальних проблем жінок. Тому інтеграція цих програм у систему вищої освіти та підготовка спеціалістів цієї галузі має змінити сам тип науки й науковця, зробивши їх соціально відповідальними, що, в свою чергу, є гарантією позитивних змін у майбутньому. Аналіз розвитку жіночих і ґендерних досліджень за останнє десятиріччя в Україні показує, що на рівні дослідницького й освітнього проектів досягнуто вагомих результатів. Водночас слід визнати наявність проблем, пов’язаних з домінуванням у суспільстві патріархатної свідомості.

Питання для самоконтролю

1. Визначте ґендерні тенденції суспільно-політичної думки доби українського національного відродження ХІХ-ХХ ст.

2. Які особливості характерні для ґендерних досліджень в сучасній Україні.

Дата добавления: 2014-01-07