Об’єкт і предмет соціології праці. Основні категорії

ТЕМА 6. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ

1. Об’єкт і предмет соціології праці. Основні категорії.

2. Еволюція концептуального підходу до людини і праці. Проблеми професійної майстерності людини.

3. Мотиваційні аспекти праці. Форми і методи розвитку творчого потенціала робітника та участь його в управлінні.

4. Концепція службової кар’єри людини.

Після вивчення матеріалу лекції студенти повинні вміти:

- розкрити сутність і зміст соціології праці;

- визначити об’єкт та предмет соціології праці;

- дати характеристику основним категоріям соціології праці;

- розкрити зміст соціальних функцій праці;

- охарактеризувати еволюцію концептуального підходу до людини і праці;

- пояснити мотиваційні аспекти праці, форми і методи розвитку творчого потенціалу робітника та участь його в управлінні;

- роз’яснити сутність концепції службової кар’єри людини.

Соціологія праці як одна з галузевих соціологічних теорій займає особливе місце серед наук про працю і має велике значення у підготовці різних фахівців, особливо менеджерів, економістів, інженерів. Вона виникла близько півтора сторіччя тому. Її основи були закладені такими всесвітньо відомими вченими, як О. Конт, Е. Дюркгейм, М. Вебер. Особливе значення та актуальність вивчення цієї теми мають нині, коли реформування системи вищої освіти в державі та й взагалі нашого суспільства пов’язані насамперед з переходом до ринкової економіки.

Соціологія праці – одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці.

Об’єктом соціології праці є праця як суспільно-значуще явище, як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.

Праця – цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття.

Соціальна сутність праці: праця є способом освоєння природи людиною, оскільки праця – процес, який відбувається між людиною і природою у якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою; праця є засобом формування і розвитку особистості, оскільки людина, впливаючи на природу, використовуючи її для задоволення своїх потреб, змінює й свою власну природу, розвиває здібності та нахили, формує себе як особистість; праця є визначальним чинником формування соціальної структури суспільства, оскільки люди у процесі трудової діяльності об’єднюються, утворюючи певні соціально-професійні, соціально-психологічні та інші групи.

Основними категоріями соціології праці є: умови праці, зміст праці, процес праці, трудовий колектив, ставлення до праці, соціально-трудові відносини і т.д.

Умови праці – сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров’я працівника. Умови праці можуть бути нормальні і шкідливі. За нормальних умов праця не шкодить здоров’ю людини. Шкідливі умови праці небезпечні для життя.

Ставлення до праці – усвідомлення значення праці як індивідуальної та суспільної цінності.

Процес праці – включає в себе: доцільну діяльність людини(сама праця); предмет, тобто те, на що спрямована діяльність; знаряддя виробництва, якими людина впливає на предмет праці.

Організація праці – форми, способи і порядок поєднання живої і предметної праці.

Змістовність праці. Мета, усвідомленний образ очікуванного результату трудової діяльності. Стимули до праці – зовнішні фактори, які спонукають до праці.

Мотиви праці – внутрішні спонуки пов’язані з ціннісними установками, етичною орієнтацією діяльності.

Трудовий колектив – це добровільне соціально – політичне і економічне об’єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-корисних цілей, які пов’язані єдністю інтересів, оформленні структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідальності.

Трудовий колектив – найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну організацію і як соціальну спільноту.

Соціально-трудові відносини – це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соціалбних спільностей.

Предмет науки “поєднує” п’ять складових:

- суб’єкти праці – індивіди, різні соціальні групи, які беруть участь у трудовій діяльності;

- соціальні інститути у сфері праці – праця, трудова діяльність, робітничі колективи, цільові групи, організації, заклади та установи тощо;

- соціально-трудові відносини, які складаються в процесі господарської діяльності між представниками різних соціально-професійних позицій та ринків;

- соціально-трудові процеси – різновиди змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані працівників, трудових угруповань; адаптація до нових господарських умов, середовищ, співробітництво; конкурентність; суперництво та конфлікти тощо;

- соціальне управління трудовими відносинами та процесами – розробка і застосування ефективних методів впливу на трудові відносини та процеси з метою забезпечення оптимального і відносного режиму господарської діяльності.

Отже, соціологія праці – це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспвльства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованного впливу на них.

Дата добавления: 2014-01-07