Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мотиваційні аспекти праці. Форми і методи розвитку творчого потенціалу робітника та участь його в управлінні




Які ж проблеми умов праці особливо актуальні сьогодні?

Насамперед працівники високо оцінюють значення створених на виробництві санітарно-гігієнічних умов. Останнім часом зросла увага до служби рекреації – профілактиці при підготовці людей до роботи безпосередньо на виробництві, що веде до скорочення кількості захворювань, зменшення втрат робочого часу, поліпшення самопочуття людей, підвищення їх задоволення своєю професією й роботою.

Зростає й вимогливість до естетичного оформленого виробничого середовища. Причому це стосується не тільки обладнання, відповідного фарбування помешкань, але й усіх, без винятків місць, у яких людина працює або проводить години відпочинку, що стає своєрідною візитною карткою підприємства.

Конкретні дослідження показують, що поліпшення умов праці дозволяють підняти її продуктивність на 20% і більше. При цьому виділяється одна немаловажна закономірність: із підвищенням загальноосвітнього рівня зростає незадоволеність умовами праці і у той самий час знижується задоволеність її змістом.

Проте умови праці працівники розглядають не тільки як комплекс факторів, що безпосередньо належать до виробництва, але і як умови для раціональної організації повсякденного життя, для відпочинку й відповідно підготовки до праці. Це і є та характерна риса, що докорінно відрізняє сучасні вимоги до умов трудової діяльності від тих, що були в 1920-х і 1930-х роках: їх почали розуміти в широкому значенні – як умови життя і праці.

Дослідження показують, що працівники дедалі частіше використовують своє право впливати на умови свого повсякденного і виробничого життя. Вже можна вважати доведеним, що незабезпеченість нормальними умовами праці завжди пов’язна з високою поточністю, конфліктами, незадоволеністю роботою і професією.

 

 

Феномен усвідомлення працівника як соціально-психологічного явища був відзначенний і зареєстрованний порівняно давно і зазвичай пов’язується з ім’ям американського соціолога і психолога Елтона Мейо. Він виявив, що збільшення продуктивності праці може бути досягнуто, якщо будуть налагоджені сприятливі взаємовідносини в первинному виробничому осередку. Цей чинник увійшов в історію соціології за назвою “ теорії людських відносин ”.

Спочатку була звернена увага на встановлення сприятливих взаємовідносин між колегами. Конкретні дослідження (В.М. Шепель, В.Д.Попов) показали, що вирішення основних соціально-психологічних проблем збільшує продуктивність праці на 8 – 12%, а в ряді випадків на 15 – 18%. Використання механізмів соціально-психологічного характеру дозволило оцінити значення таких рис характеру працівника, як прагнення до згуртованості, вміння співробітничати, надавати допомогу, розуміти інтереси інших людей і т.ін.

В усіх трудових колективах, особливо жіночих, проблема взаємовідносин прямо впливає на трудову активність, на результати праці. Водночас аналіз соціальних чиників виробництва говорить про те, що їх застосування не завжди автоматично приводить до поліпшення соціально-психологічного клімату.

Під час засвоєння соціальних резервів виробництва була виявлена величезна роль безпосереднього керівника на виробництві – майстра, бригадира, виконроба, а через деякий час і роль адміністрації підприємства у створенні сприятливого соціально-психологічного клімату. Саме ці представники управління покликанні найактивнішим чином брати участь у постійному, стійкому відтворенні таких психічних станів, як симпатія й потяг, позитивний емоційний фон спілкування, міжособистісна привабливість, почуття співпереживання, співучасті, можливість у будь-який момент залишитися самим собою, бути зрозумілим і позитивно сприйнятим (незалежно від своїх індивідуально-психологічних особливостей).

Практика господарювання показує, що ніяка досконала організація праці і робочого місця, відмінна система матеріального стимулювання не дадуть працівнику належного задоволення, якщо вони не будуть опиратися на всі перелічені вище компоненти соціально-психологічного комфорту, разом узяті.

Саме в рамках усього колективу, за участю всіх рівнів управління виробництва може бути забезпечене вирішення такого складного й серйозного питання як адаптація.

Управління її процесом потребує особливих зусиль. Ритм соціальних змін, зокрема змін у суспільній свідомості, настроях людей, потребує багатьох років постійної цілеспрямованої роботи.

Дослідження процесу адаптації працівника до виробництва свідчить, що на його поведінку впливають не тільки виробничі, але й позавиробничі чинники (суспільна ситуація, дозвілля, спілкування, сім’я). Не менш істотні врахування й знання таких складних і тонких регуляторів соціальної поведінки особистості, як потреби, настанови, ціннісні орієнтації – те, що складає основу відносин до праці і зрештою визначає прихільність до конкретного колективу.

Одне з центральних місць посідає питання про оптимальний розмір первинної виробничої орієнтації. Реальна практика показує, що перевагу віддають невеличкому колективу, де люди добре знають один одного, де найпевніше досягають порозуміння і взаємної відповідальності.

Під час розвитку теорія людських відносин збагатилася не тільки загальними, але й приватними, не менш важливими висновками при вивченні окремих соціально-психологічних проблем. До них варто віднести теорію малих груп (К. Левін, Я. Морено), ситуацію з неформальним лідером, проблеми знаття стресових ситуацій, не говорячи вже про такі специфічні сфери, як психотехніка, інженерна психологія та ін.

Дана тематика в соціології праці дозволила більш обгрунтовано підійти до аналізу групового егоїзму, маніпулювання свідомістю й поведінкою людей, ролі засобів масової інформації у стабілізації або дестабілізації обстановки на виробництві.

Працівник завжди буде пасивним учасником трудового процесу, якщо не буде залучений до керування справами виробництва, до творчого пошуку, до пошуку резервів і їх усвідомленого використання. Проте шлях до реальної участі людей в управлінні виробництвом виявився довгим і тернистим.

Генезис ідеї участі людей в управлінні розпочався з осмислення ролі управління у процесі функціонування виробництва. У працях Г. Форда, Г. Емерсона, А. Файоля містяться перші спроби переконати підприємця – капіталіста освоювати науку управління, в якій врахування інтересів і запитів підлеглих їм людей розглядалося особливо.

Потім із 20-х років ХХ століття настала “ революціяфахівців – управлінців, що могли організувати й управляти виробництвом більш ефективно, ніж самі власники. Управління стало професією особливої соціальної групи людей – менеджерів, роль і значення яких у 1930 – 1950-ті роки настільки зросли, що їхньою діяльністю пояснювали всі досягнення індустріального світу.

У 30-ті роки ХХ століття була усвідомлена необхідність рахуватися з інтересами й потребами всіх (або баготьох) працівників виробництва й, більш того, спробувати залучити їх до співучасті у прийнятті рішень, до співробітництва з керівниками виробництва. Виробництво поступово рухалося до норми, коли керівник разом з підлеглими шукав відповіді на поставленні життям проблеми. У цьому разі величезного значення набуває авторитет керівника, що у свою чергу, визначається такими рисами, як справедливість, компетентність, працьовитість, вміння ладнати з людьми.

По-різному накопичувався досвід співробітництва, співучасті. Це були й гуртки якості, коли робітники спільно обговорювали можливості підвищення ефективності виробництва (японський досвід). До цього варто віднести участь представників робітничого класу в раді (директораті) компанії (французький досвід) і підписання угод роботодавців із профспілками (колективні договори) (шведський досвід).

Але особливе значення в підготовці працівника до участі в управлінні виробництвом має пробудження його творчого потенціалу.

По-перше, виробнича необхідність полягає в тому, щоб творчість у праці стосувалася не обраних видів діяльності, а всіх без винятку, що існують на виробництві.

По-друге, творче ставлення до праці завжди пов’язане із задоволеністю працею. Коли людина задоволена своєю роботою, професією, вона краще і продуктивніше працює.

По-третє, творче ставлення до праці має один із достатньо обгрунтованих показників – участь в удосконаленні виробництва, що знаходить своє найбільш наочне втілення в раціоналізації й винахідництві.

Соціологічні дослідження ще в 1960 – 1970-ті роки реєстрували факт, що сама можливість виявити творче ставлення до праці високо оцінюється людьми, особливо молоддю. Ця сторона приваблює їх навіть більше, ніж отримання високої оплати за рутинні або нецікаві різновиди праці.

Соціально-політичні потенції працівників пов’язани з такими важливими елементами поведінки людини на виробництві, як робоча совість, професійна мораль. Дедалі більшу роль у поведінці працівника відіграє внутрішня мотивація, що гарантує ретельну і гарну якість роботи.

Об’єктивна потреба в спонукуванні творчих сил людей дедалі більше стикається з особистим прагненням людини до самовираження. І, як наслідок цього, діяльність людини як соціально-політичного феномена лише тоді досягає результату, коли органічно містить у собі як накопичені на попередньому етапі знання про фізичні, біологічні, соціально-психологічні можливості людини, так і нову інформацію про її поведінку на сучасному етапі розвитку виробництва.

І, нарешті, оцінюючи значення соціальних резервів, що таяться в свідомості й поведінці працівників, на закінчення можна згадати слова відомих американських економістів С. Боулек, Д. Гордона і Т. Уайскопфа, висловлені ними наприкінці 70-х, які деяким чином підсумовують нашу розмову про глибинні творчі можливості людини: “Основними чинниками виробництва є прагнення орієнтації, симпатії людей, їхня готовність добровільно виконувати роботу”.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 382; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.