Кар’єра індивідуала

Кар’єра підприємця.

До такої кар’єри, відзначають соціологи, здатні люди з “неспокійною душею”. Професійно творчі, вони постійно націлені на створення нового, пошук таких рішень, які в межах чинного законодавства дають підприємству нові прибутки, розвивають виробництво, створюють нові робочі місця і т. ін. Правда, як відзначають американські й західноєвропейські соціологи, кар’єра таких людей має дуже багато вразливих місць. Їх можна при нагоді притягти до кримінальної відповідальності, а це не важко зробити в умовах недосконалості визначених правових положень, їхня постійна налаштованість до змін не викликає особливого захоплення в частині працівників, котрі звикли до традицій, встановлених колись норм. Такі люди зустрічають завжди шалений опір з боку конкуруючих фірм, відчувають перешкоди з боку державних органів і т.ін.

Є багато людей, для яких підкорятися іншим психологічно справжня мука. Гаслом таких людей, пише М. Костера, є “Сам хочу бути керівником, моряком і кораблем”. Часто вони є прикладом відповідальності, компетентності й уміння. В ім’я успіху організації, відзначає М. Костера, їх не варто в жодному разі ігнорувати, ставити поза колективом, а спробувати залучити на службу загальній справі. Для цього необхідно створити умови для раціональної діяльності таких людей, не втручатися в неї, але користуватися її результатами. М. Костера наводить приклад, як в одній з американських фірм директор кадрів був дуже стурбований ситуацією, яка склалася на підприємстві, що славилося високими заробітками, але всупереч усьому мало високу плинність кадрів. Керівництво фірми звинувачувало директора в невмінні керувати персоналом. Щоб якось виправити ситуацію, директор намагався запрошувати кращих фахівців у регіоні, проте ті через якийсь час розраховувалися, не ясно вказуючи на причини. А були це люди висококваліфіковані, амбіційні.

Директор, здивований “невдячністю” цих фахівців, на одній із нарад працівників фірми висловив думку: “А може ми мало платимо?” Виявилося, що дана фірма платить якраз більше всіх. Інші фірми платять менше, але всі йдуть чомусь до них.

Тоді адміністрація попросила керівництво одного із соціологічних центрів вивчити ситуацію й виявити причину плинності кадрів. Група співробітників цього центру була надіслана на “розвідку” в ті фірми, що “переманювали” фахівців.

У результаті аналізу з’ясувалося, що всі ті, хто трудився на підприємстві, яким керував вищевказаний директор, були задоволені своїми заробітками, проте вкрай не задоволені ставленням до них. Їх часто вважали “хлопчиками на побігеньках”. Адміністрація на свій розсуд, як картоплю у своєму погребі, змінювала посади, напрями діяльності фахівців, розпорядок дня, робочі місця тощо.

Молоді люди, котрі щойно закінчили вузи, заради високих заробітків штурмували ворота цієї фірми, але після того, як “ставали на ноги” відразу звільнялися. Причиною була неуважність до їхньої кар’єри, до них як до людей. Тому вони із задоволенням приймали пропозиції конкуруючої фірми, що гарантувала їм те, чого були позбавлені на цьому підприємстві.

Однією з основних цілей кадрової політики є створення максимальних можливостей для просування людей, розвитку їхньої кар’єри, що було проігноровано керівництвом вищезазначеного підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07