Критерії зміни особистості при хронічному і тривалому захворюванні

Особливості ВКХ хворих на хронічні соматичні захворювання

1. Поняття „хронічне захворювання”. Специфіка ситуації хронічного захворювання.

2. Особливості переживання захворювання гастроентерологічними хворими

3. Специфіка переживання хвороби хворими на серцево-судинні захворювання

4. Психологічні особливості хворих і їхньої ВКХ при акушерській та гінекологічній патології

5. ВКХ при хірургічній патології

6. Клінічна психологія і психотерапія при деяких ендокринних захворюваннях:

- тиреотоксикоз;

- цукровий діабет.

7. Особливості ВКХ при наявності дефектів тіла та органів відчуттів.

1. Поняття „хронічне захворювання”. Специфіка ситуації хронічного захворювання

У клінічній психології вважають за можливе говорити про вплив самої хвороби на характер реагування на її прояви, плин, успішність лікування і прогноз. При цьому типовість реакції на захворювання залежить від параметрів хвороби такою ж мірою, як і від індивідуально-психологічних особливостей людини.

Параметри хвороби,

на основі яких оцінюється будь-яка хвороба і формується психологічне ставлення до неї:

1. Ймовірність летального виходу.

2. Ймовірність інвалідизації і хроніфікації.

3. Больові характеристики хвороби.

4. Необхідність радикального чи паліативного лікування.

5. Вплив хвороби на можливість підтримувати попередній рівень спілкування.

6. Соціальна значущість хвороби й традиційне ставлення до хворих у мікросоціумі.

7. Вплив хвороби на сімейну і сексуальну сферу.

8. Вплив хвороби на сфери розваг та інтересів.

Про хроніфікацію хвороби йдеться тоді, коли навіть після адекватного і повноцінного лікування в окремих органах спостерігаються так звані залишкові явища, які до певної міри порушують функцію цих органів, але не піддаються корекції. При цьому несприятливі чинники можуть викликати повторні загострення хвороби.

Ситуація „хронічного соматичного захворювання” описується В.В.Ніколаєвою як така, що провокує кризу психічного розвитку в цілому і розвитку особистості зокрема. Зміни особистості при важких хронічних захворюваннях розглядаються як новоутворення, які виникають в кризовий період.

Центральним психологічним механізмом особистісних змін в умовах хронічного соматичного захворювання є перебудова ієрархії мотивів за типом надання переваги перед ними новому смислоутворюючому мотиву – збереження життя і відновлення здоров’я (тобто відбувається зсув мети на мотив).

(за В.В.Ніколаєвою)

§ Зміна змісту провідного мотиву діяльності (формування нового мотиву діяльності), напр., голодування при анорексії.

§ Зміна змісту провідного мотиву змістом нижчого порядку, напр., мотив „самообслуговування” при іпохондрії.

§ Зниження рівня опосередкованості діяльності (діяльність спрощується, цільова структура її бідніє).

§ Звуження основного кола стосунків людини зі світом, тобто звуження інтересів, збідніння мотиваційної сфери.

§ Порушення міри самоконтролю й критичності.

При прогресуванні хронічної хвороби змінюється вся система ставлень хворих. Значимими стають лише ті події, які не суперечать новому смисло-утворюючому мотиву збереження життя. Виділення цього мотиву призводить до обмежувальної поведінки (інертності, зниження активності).

ВКХ стає тим основним змістовим новоутворенням психіки, в зміні структури якого відображається весь процес внутрішньої перебудови особистості людини, хворої на хронічне захворювання.

Різні нозологічні форми захворювань сприяють появі деяких специфічних особливостей психологічних змін. Вони, як правило, зумовлюються локалізацією патологічного процесу, тривалістю захворювання, виявом больового синдрому та іншими чинниками.

Дата добавления: 2014-01-07