Майор О. Семиренко

Р.

Р.

Вик. Мягкоход.

Надр. 10 прим.

Р.

Вик. Мягкоход.

Надр. 2 прим.

Р.

Вик. Мягкоход.

Друк. Клєба.

№ 158

б) від двох до шести примірників:

Прим. № 1 – у адресу.

Прим. № 2 – у справу.

Друк. Клєба.

№ 158

в) Шість та більше примірників:

На примірнику, який залишається у справі

Згідно розрахунку розсилки.

Друк. Клєба.

№ 158

На інших примірниках

Друк. Клєба.

№ 158

Якщо документи розсилаються кільком адресатам, то кількість віддрукованих (написаних) примірників, прізвища виконавців та кому вони призначені (адресовані) указуються тільки на примірнику, який залишається у справі. Розрахунок розсилки у цьому разі розробляється на звороті останнього аркушу примірника, який залишається у справі штабу, або на окремому аркуші.

Розрахунок розсилки розробляється посадовою особою, яка відпрацювала документ, і затверджується начальником штабу. У розрахунку розсилки, крім адресатів, також указується, кого необхідно ознайомити з документом, не розсилаючи його.

Приклад:

Відмітка про час відправлення і отримання документу робиться на звороті аркушу документа, який залишається у справі штабу, або у розрахунку розсилки. Ці відмітки засвідчуються підписом посадової особи, яка розробила документ.

Приклад:

Відіслано – 15.00 23.02 2002 р.

Отримано – 15.30 23.02 2002 р.

Начальник організаційно-планового відділення

Час і дата отримання документу ставляться негайно при його отриманні самим адресатом або посадовою особою, яка розпакувала пакет з документами. Посадова особа, яка робила розсилку, проставляє час і дату отримання документу адресатом після того, як надійде підтвердження від адресату про отримання документу.

Назва адресату друкується (пишеться) великими буквами над службовим заголовком з вказівкою посадової особи, якій відсилається документ.

Якщо документ направляється кільком адресатам, то у верхній частині друкується загальна адреса, а нижче, після слова “Тільки” указується конкретно, кому відправляється цей примірник документу.

На телеграмах (телефонограмах, телеграмах ЗАЗ, радіограмах) замість назви адресату указується позивний вузла зв’язку (станції), куди вона повинна бути передана, і посадова особа, якій вона адресована.

Для затвердження документу посадовою особою (командиром, заступником командира, начальником) у лівому верхньому куті друкується великими буквами “ЗАТВЕРДЖУЮ”, а нижче указується посада, військове звання та прізвище посадової особи, а також дата і рік затвердження документу.

Помилки дозволяється виправляти підчищення або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж самому місці виправленого тексту друкарським способом або чорною тушшю рукописним способом. Усі виправлення у документі повинні бути вказані. Позначення повинні бути конкретні: “Перекреслене … не читати”, дописаному … вірити”. Усі виправлення засвідчуються підписом посадової особи, яка розробила документ, і гербовою печаткою, які розташовуються під підписом командира.

При розробці і веденні графічних бойових документів як основні кольори використовуються червоний, чорний, синій і зелений.

Червоним кольором наносяться: положення, завдання та дії своїх об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, крім тих, які наносяться чорним кольором, розмежувальні лінії, тилові межі, пункти управління, у тому числі об’єднань і з’єднань Військ ПО, межі зон ураження зенітних ракетних і зенітних артилерійських об’єднань, з’єднань і частин.

Чорним кольором наносяться: положення і дії з’єднань, частин та підрозділів ракетних військ і артилерії, берегових ракетно-артилерійських військ, зенітних ракетних військ і зенітної артилерії (крім пунктів управління і меж зон ураження), з’єднань та частин військ зв’язку, радіотехнічних, залізничних, дорожніх і трубопровідних військ, з’єднань та частин радіоелектронної боротьби і радіорозвідки, технічного забезпечення, інженерно-аеродромних, топогеодезичних, гідрометереологічних частин і підрозділів, військово-будівельних установ та частин; засоби берегової системи спостереження; межі зон виявлення надводних цілей; удари своїх військ ракетами у звичайному спорядженні, вогонь артилерії, рубежі досяжності ракет; всі пояснювальні написи за свої війська (нумерація, назви та ін.).

Синім кольором наносяться: положення і дії військ (сил) противника, всі пояснювальні написи (нумерація, назви та ін.) із застосуванням умовних знаків та скорочень, прийнятих у Збройних Силах України.

Зеленим кольором наносяться: демонстративні, імітаційні дії своїх військ (сил), заходи щодо дезінформації, а також несправжні райони, рубежі, споруди, об’єкти з позначкою буквою “Н”.

Джерело відомостей щодо противника, час і дата їх одержання указуються чорним кольором. Відомості, які потребують перевірки, позначаються знаком питання червоного кольору.

Умовні позначення положення, завдань і дій військ (сил), вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту (схему) згідно з їх фактичним положенням на місцевості і орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому точка, яка указує фактичне положення, є центром умовного знаку. Якщо знак має неправильну геометричну форму, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини.

Умовні знаки з’єднання, частини, підрозділу, корабля, літака, які рухаються, наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або у місці виявлення. Проміжне положення на маршруту, курсі відображається колом (фактичне положення) або поперечними штрихами із зазначенням часу; при розділенні спільного маршруту (курсу) положення складу сил, засобів, що відокремились, та їх маршрути (курси) від точки розділення указуються умовними знаками.

Пункти управління наносяться на карту так, щоб основа флагштоку упиралась у точку, яка є центром його фактичного знаходження на місцевості, а фігура знаку розташовувалась: при діях військ у західному або східному напрямку – у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному напрямку – праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч для південних.

При розробці і веденні графічних документів фактичне положення і дії військ (сил), об'єктів наносяться суцільною лінією; дії, що передбачаються і плануються, а також об'єкти і споруди, які будуються і ремонтуються позначаються переривчатими лініями (пунктиром). Запасні та тимчасові райони і позиції позначаються переривчатою лінією (пунктиром) з підписом відповідно “Зап”, “Тим” в середині знаку або поряд з ним.

Знищення цілі, об'єкту позначається двома лініями, які перекреслюють умовний знак; пошкодження, придушення – однією; знищення, пошкодження та придушення, які плануються – штриховими лініями. Колір ліній – за кольором сторони, яка уражає об'єкт.

При нанесенні положень військ (сил) на різний час їх умовні знаки доповнюються пунктирними, штриховими лініями або відтіняється різними кольорами. Час, до якого належать положення, указується під назвою об’єднання, з’єднання, частини, підрозділу в середині умовного знаку або поряд з ним. На одну карту наноситься, як правило, не більше чотирьох положень.

Пояснювальні написи розміщуються у середині умовного знаку або поряд з ним (з боку, протилежного фронту), під знаком або в стороні на вільному місці, але з показом об'єкту, до якого вони відносяться, стрілкою (лінією), спрямованою вістрям до відповідного знаку.

При розробці бойових документів для подальшої передачі з використанням технічних засобів автоматизації управління необхідно враховувати можливості апаратури для відображення обстановки у конкретній системі (формат документу, розміри умовних знаків та ін.).

Якщо графічний документ призначається для передачі фототелеграфом у чорно-білому зображенні або з допомогою чорно-білої телевізійної системи, то всі умовні знаки і пояснювальні написи робляться чорним кольором, при цьому умовні знаки, якими наноситься противник, виконуються подвійними лініями.

При відсутності установлених умовних знаків або скорочених позначень застосовуються довільні, значення яких пояснюється на вільному місці карти (схеми). Відомості, що неможливо відобразити умовними знаками, викладаються на карті або у пояснювальній записці (робочому зошиті) письмово.

Всі графічні документи повинні виготовлятись таким чином, щоб їх графічну частину можна було читати без пояснень. Текстуально викладаються тільки ті відомості, які необхідні для пояснення змісту документу але їх неможливо відобразити графічно.

Для відображення обстановки на графічному документі, карті використовуються поза масштабні умовні знаки (додаток ___.). Використання умовних знаків є обов’язковим. З метою полегшення та прискорення нанесення на карту умовних знаків рекомендується користуватись офіцерською лінійкою (трафаретами).

При розробці карт допускається використання таблиць. Таблиці на карті розміщуються у вільній частині таким чином, щоб не затемняти елементи обстановки, які підлягають відображенню, як правило, поблизу від об’єктів, що ними пояснюються. При накресленні таблиць необхідно керуватись правилами розробки і оформлення табличних бойових документів.

У різних ланках управління для відпрацювання графічних бойових документів вибираються топографічні карти відповідного масштабу: у з’єднаннях – 1:100 000, 1:50 000; в частинах (підрозділах) – 1:50 000, 1:25 000. При плануванні пересування (маршу) масштаб карт може бути зменшений.

Для наочності та зручності орієнтування топографічна основа карти підіймається кольоровими олівцями із застосуванням умовних скорочень та картографічних знаків. Зеленим кольором підіймається рослинність, синім – гідрографія та болота, світло-коричневим – рельєф місцевості, темно-коричневим – дорожня мережа (крім залізниць, які підіймаються чорним кольором). Населені пункти підіймаються штрихуванням або збільшеним написом власної назви. Орієнтири підіймаються колом або підкресленням та нумеруються чорним або коричневим кольором.

За основу для визначення висоти букв у всіх написах під час оформлення графічних документів приймається висота букв (h) у першому слові назви документу (План, робоча карта, рішення та ін.). Висота цих букв визначається залежно від кількості аркушів (n) у склейці карти (табл. 1.).

Таблиця 1.

ТАБЛИЦЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА h

n, шт	до 6	6 - 10	11 - 20	21 - 30
h, мм

Приклад:

Кількість аркушів у склейці – 15 (n = 15), тоді h = 40 мм;

Кількість аркушів у склейці – 22 (n = 22), тоді h = 50 мм.

Висота букв решти слів у написах розраховується у частках від h згідно з рисунками ______.

Приклад:

“ЗАТВЕРДЖУЮ” – 1/3 h;

“ТАЄМНО” – 1/4 h;

Якщо n = 15, тоді h = 40 мм, а 1/3 h = 13 мм, 1/4 h = 10 мм.

Ширина букви складає 3/4 їх висоти (для букв М, Ж, Ш, Щ ширина і висота букв однакові). Товщина елементів букви складає 1/7 її висоти.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Управління тилом процес творчий, в основі якого лежать мислення і інтелект людини. Надійність і ефективність управління тилом забезпечуються: високим рівнем професійної підготовки і організаторської роботи посадових осіб, глибоким розумінням ними характеру і способів ведення сучасних бойових дій, твердим знанням можливостей і основ застосування підпорядкованих органів тилу, умінням правильно організувати роботу при прийнятті рішень, постановці (уточненні) завдань підлеглим і плануванні тилового забезпечення, дисциплінованістю, старанністю, розумною ініціативою, умілим використанням засобів зв'язку і автоматизації управління тилом.

Організація і методи роботи посадових осіб по управлінню тилом у всіх випадках повинні забезпечувати тверде та безперервне управління тилом, своєчасне прийняття рішень, повне та якісне виконання заходів по плануванню і організації забезпечення частин (підрозділів), узгоджену діяльність посадових осіб всіх ланок тилу, надання підлеглим по можливості більше часу для безпосередньої підготовки до виконання завдань, оперативне реагування на зміни обстановки, найбільшу ефективність використання сил та засобів тилу.

Доцент кафедри підготовки офіцерів запасу А.І.Клименко

“___”_______________2009 р.

Дата добавления: 2014-01-07