Кількість і якість трудових ресурсів

Науково-технічний прогрес

Фактори економічного зростання

Особлива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить науково-технічному прогресу. Поняття прогрес (від лат. ргодгеззіуе, що означає рух вперед) означає поступальний розвиток по висхідній лінії від менш досконалих до більш досконалих форм. Науково-технічний прогрес — це еволюційний і поступовий розвиток науки і техніки.

Наука — це система знань про закони розвитку природи і суспільства, одна з форм свідомості людини, що об'єктивно відображає світ. Виникнення науки, її розвиток зумовлені суспільною практикою і перш за все матеріальним виробництвом. Потреби господарства — головна рушійна сила розвитку науки. Техніка — сукупність засобів праці, створених людиною для цілеспрямованої дії на предмети праці у процесі суспільного виробництва з метою полегшення умов праці та підвищення її ефективності.

Науково-технічний прогрес представляє собою взаємопов'язане функціонування науки і техніки, обумовлене нуждами матеріального виробництва, ростом і ускладненням суспільних потреб. НТП має дві основні форми: 1) еволюційну, що означає порівняно повільне і часткове удосконалення традиційних науково-технічних основ виробництва; 2 ) революційну, що значить різке прискорення науково-технічного прогресу — суть науково-технічної революції.

Науково-технічна революція (поч. в 50-і рр. XX ст.), яка реалізує сучасний новий тип економічного зростання, — це корінні зрушення в системі наукових знань, що відбуваються у безперервному зв'язку з історичним процесом розвитку суспільного виробництва, супроводжуються суттєвим удосконаленням технологій і якісним переворотом продуктивних сил, відкриттями і виноходами, які втілюються в практику, піднімаючи загальний рівень суспільного життя.

Для економіки науково — технічна революція залучила нові методи виробництва й форми управління, започаткувала нову еру — інформаційну в економічному зростанні. Але головним надбанням стала людина, зміна її місця й ролі у системі виробництва.

Продуктивна сила праці людини є важливішим фактором економічного зростання. Сукупні можливості людей до праці, що використовуються або готові до застосування у суспільному виробництві, складають суть поняття «трудові ресурси». У західній літературі часті¬ше вживається поняття «економічно активне населення». Це всі особи, які забезпечують пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг, тобто зайняті економічною діяльністю, що приносить дохо¬ди, та безробітні у віці 15-70 років. Кількісно це становить приблизно половину жителів країни.

Незважаючи на запровадження даного показника в офіційній статистиці України, варто сказати, що до економічно активного населення відносяться не лише працівники, метою яких є отримання прибутку. Наприклад, праця в особистих підсобних господарствах селян, городницьких і садівницьких товариствах, що переслідує цілі задоволення власних потреб сімей в необхідних продуктах харчування, то є також виробнича діяльність. Безробітних же, навпаки, досить умовно можна віднести до економічно активного населення. Незрозумілий і віковий період 15-70 років для обліку безробітних, адже в нашій країні робо¬чий вік поки що законодавчо окреслений для жінок — 55 років, для чоловіків — 60 років, а основне — навіть до цього пенсійного віку доживає зараз далеко не кожний працівник...

Продуктивна сила людини як фактор переважно інтенсивного типу економічного зростання в першу чергу залежить від якісного стану робочої сили працівника. Серед вимог, що висуваються сучас¬ною науково-технічною революцією, можна виділити високий рівень інтелектуального розвитку і професійної компетенції, творчий підхід до справи, прагнення до удосконалення процесу праці і реагування на зміни у виробництві, здатність самостійно ефективно виконувати роботу, володіння інформацією тощо.

В сучасних умовах зростає роль праці в економіці, посилюється тенденція до гуманізації виробництва. Вона означає необхідність постійно поліпшувати умови та безпеку праці, дбати про здоров'я працівників, створювати сприятливий соціально — психологічний клімат у виробничому колективі. Слід широко запроваджувати досягнення ергономіки — науки, яка комплексно вивчає людину економічну, обґрунтовує пристосування виробничого середовища до особливостей і можливостей організму людини, адаптує працю до умов сучасних технологій, вивчає інші сторони трудової діяльності з метою забезпечення гармонійного розвитку особистості.

Все це веде до підвищення якості праці, значення чого в умовах науково-технічної і технологічної революції незмірно зростає. Адже кардинально змінюється становище людини на виробництві. Вона перестає виконувати роль простого доповнення машин, поступово виходить із безпосереднього процесу виробництва і стає перед або ж і над ним. Людина стає регулювальником технологічного процесу, його контролером, управляючим електронних систем на виробництві.

Електронно-технологічна ера породила дію закону переміни праці — необхідність систематичного переміщення працівників по галузях і видах виробництва, зміни трудових функцій. Тому недоцільна вузька професійна спеціалізація. Широкий профіль підготовки необхідний для забезпечення безперебійного функціонування складного автоматич¬ного устаткування. Він повинен базуватись на глибокій загальнонауко-вій підготовці працівника з, як мінімум, середньою технічною освітою. Об'єктивно зростають вимоги до студентів вузів, якості їх навчання. Вони мають не лише отримати відповідні знання, а й навчитись регулярно їх потім поповнювати та удосконалюватись самостійно. Сучасні темпи про¬гресу науки і техніки змушують працівника за період трудової діяльності мінімум 3-4 рази оновити знання в аспекті підвищення кваліфікації.

Дата добавления: 2014-01-07