Тема 3. Психіка як об’єкт психології. Виникнення і розвиток психіки

Тема 3. Психіка як об’єкт психології. Виникнення і розвиток психіки.

1. Психіка як об’єкт загальної психології. Функції психіки.

2. Психіка та нервова система; загальна будова нервової системи.

3. Рефлекс як основна форма взаємодії організму з середовищем. Умовні і безумовні рефлекси.

4. Основні процеси і закони вищої нервової діяльності.

5. Ідеалістичні, релігійні та матеріалістичні уявлення щодо виникнення психіки. Теоретичні підходи до проблеми виникнення психіки: антропопсихізм, біопсихізм, панпсихізм, нейропсихізм, сигналопсихізм.

6. Розвиток психіки у філогенезі: елементарна чутливість, предметно-перцептивний рівень, інтелект.

7. Людська свідомість та її структура.

8. Уявлення про виникнення і розвиток свідомості у філогенезі.

9.Сутність відмінностей психіки людини і тварин.

10. Співвідношення між свідомим та несвідомим. Рівні прояву неусвідомлюваних психічних явищ.

1. Психіка як об’єкт загальної психології та форми її прояву: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості. Функції психіки.

Психіка – загальне поняття, об'єднуюче багато суб'єктивних явищ, що вивчаються психологією як наукою. Відповідно до ідеалістичного розуміння психіки – в світі існує не одне, а два початки – матеріальне і ідеальне, які незалежні, вічні, не зводяться та не виводяться одне з одного. Взаємодіючи в розвитку, вони розвиваються за своїми законами. На всіх ступенях свого розвитку ідеальне ототожнюється з психічним.

З матеріалістичної точки зору, психіка – функція мозку, що полягає у відображенні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму. При цьому головна її особливість полягає в здатності високоорганізованої живої матерії відображати об'єктивний світ, тобто в отриманні інформації про навколишній її світ, яке пов'язане із створенням певного психічного образу (суб'єктивного за своєю природою і ідеального – нематеріального за своєю суттю), який з певною мірою точності є копією матеріальних об'єктів реального світу. Вважається, що цю властивість має лише та жива матерія, у якої є специфічні органи, що обумовлюють можливість існування психіки. Ця жива матерія, що володіє психікою, здатна реагувати на зміну зовнішнього середовища або на дії об'єктів навколишнього середовища.

Психіка –це відображення об'єктивного світу в його зв'язках і відносинах. Психіка людини включає її уявлення, думки, відчуття і почуття, звички, індивідуальність, а також те як, і за допомогою яких засобів або механізмів це робиться.

Психіка є засобом орієнтування організму в навколишньому світі та регулятором поведінки в динамічних умовах. Отримувана живою істотою інформація про навколишній світ є основою для регуляції внутрішнього середовища її організму і формування її поведінки, що визначає можливість її тривалого існування в постійно змінюваних умовах.

Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало або фотоапарат), воно зв'язане з пошуком, вибором, в ньому інформація, що поступає, піддається специфічній обробці. Тобто, психічне відображення – це активне і суб'єктивне, виборче відображення об'єктивного світу у зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, бо завжди належить суб'єкту, поза яким не існує, залежить від суб'єктивних особливостей.

Психіка – це суб'єктивний образ об'єктивного світу. В результаті психічного відображення матеріальної дійсності формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Поняття психічного образу є одним з основних в психології. Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це її інформаційна модель, що використовується вищими тваринами і людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Психічні образи забезпечують досягнення певних цілей, а їх зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їх адекватність дійсності, а загальною функцією – регуляція діяльності. Отже, психіка – це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем. Але психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти – загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумові дії. Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ, які виникають у різних людей своєрідно і залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Вищою формою психіки є свідомість людини, яка нерозривно пов'язана з мовою, завдяки якій людина довільно регулює свою поведінку. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами. Але поняття психіки ширше свідомості, бо психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості. Психіка (з матер. точки зору) є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку або вищої нервової діяльності, а основними механізмами психіки людини є відображення, проектуваня та опредмечування ( перетворення сил та здібностей людини в форму матеріальних предметів і знакових систем).

Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – нервовою системою та мозком – психіка характеризується низкою наступних особливостей, а саме психічне відображення має:

– активний характер – пов ’ язаний з пошуком та добором способів дій, які відповідають умовам середовища: робота психіки здійснюється тільки в процесі активної діяльності людини, яка є важливою умовою розвитку психіки, її удосконалення та ускладнення. Найвищий рівень розвитку психіки має людина.

– випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці, що характерно в більшому ступені людині, завдяки їй ми можемо планувати власну діяльність, ставити цілі, підготуватися до важливої події.

– психіка має індивідуальний характер (суб’єктивне відображення) – кожен психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя, на відношення до свого оточення і свідчить про відмінність людини від інших та неповторність.

Дата добавления: 2014-01-07