Теоретичні засади створення агропромислових формувань

Як теоретичні засади створення агропромислових формувань варто відзначити наступні:

1. Визначення і визнання на загальнодержавному і особливо регіональному рівні важливості і необхідності об'єктивної потреби створення агропромислового формування. Якщо така необхідність суспільно визначена, то необхідно здійснити техніко-технологічне та організаційно-економічне обґрунтування створення найприйнятнішого для конкретних умов агропромислового формування.

2. Орієнтація агропромислового формування не лише на задоволення внутрішніх потреб регіону, а й на задоволення зовнішніх потреб (вивіз чи експорт продукції). Надання переваги самозабезпеченню (автаркії) може призвести до негативних наслідків - викликати дисбаланс у виробництві продукції та сировини, порушити міжгалузеві пропорції тощо. Саме тому в рамках агропромислового формування слід розробляти баланси продовольства (чи іншої продукції АПК), в яких передбачати всі можливі канали руху кінцевої продукції (внутрішнє споживання, виробниче споживання (вторинна переробка), формування резервів, запасів, можливостей вивозу і експорту).

3. Спрямування агропромислового формування на максимальне використання можливостей кожного регіону з мобілізації всіх джерел одержання продовольства. Такий підхід дозволяє реально спинити спад виробництва і домогтись досить важливої концентрації ресурсів, вивести на прибутковий шлях розвитку збиткові підприємства, а також вдосконалити територіальне розміщення аг­ропромислового виробництва, створити нові робочі місця тощо.

4. Здійснення системи заходів із стабільно-пропорційного розвитку ринків сировини та готової продукції. До того ж ринок сировини має чітко узгоджуватись з потужностями переробки, а це потребує створення оптимальних і стабільних сировинних зон, зорієнтованих на тривалі строки, заготівлю за принципом центровивозу. Організація збуту готової продукції повинна враховувати всі можливі канали та принципи мотивації – дегустація з одночасним продажем, створення власної харчової мережі, участь в ярмарках і виставках, аукціонах, застосування такого ін­струментарію, як франшиза, тощо.

5. Розрахунок на важливість державного впливу і регулювання виробництва та реалізації кінцевого продукту агропромислового формування. Йдеться, передусім, не про прямий адміністративний вплив, а про формування такого зовнішнього середовища, яке б спонукало до об'єднання ресурсів, розвитку інфраструкту­ри, унеможливлювало будь-яке адміністрування та прояви моно­полізму, не допускало виникнення надмірних ланок посередників та псевдо ринкових структур, заохочувало аграрні і переробні підприємства до поглиблення інтеграційного процесу.

6. Економічно-правова безпека агропромислового формування, під чим слід розуміти такий стан даної структури, за якого суб'єкти державного управління та самоврядні регіональні організації були б позбавлені права втручання у внутрішні справи інтег­рованого виробництва, а інтегровані структури мали можливість автономно визначати шляхи економічного розвитку і формувати власний, внутрішній економічний механізм функціонування.

Дата добавления: 2014-01-07