Зовнішня торгівля України

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Показники обсягів МТ:

1) експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2) імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

- товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;

- товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:

1. За специфікою об’єкту:

- торгівля товарами: сировинними; паливними; продовольчими; напівфабрикатами; готовими виробами:

а) виробничого призначення;

б) невиробничого призначення;

- торгівля послугами: виробничими; транспортними; експедиторськими; консультаційними; консигнаційними; посередницькими; туристичними; маркетинговими; обліковими; орендними; ліцензійними; іншими послугами.

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1) торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем);

2) через посередників.

Переваги залучення посередників:

- підвищують оперативність збуту;

- підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;

- посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;

- підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;

- являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.

Зовнішня торгівля є вагомим чинником розвитку національної економіки. Сьогодні процес входження України у світове госпо­дарство супроводжується формуванням національної структури експорту. Це створює підґрунтя для нееквівалентної до сучасних умов моделі міжнародної спеціалізації в національній економіці.

Основні елементи експортних потоків з України це передусім метали, руди, харчові продукти, транспортні послуги, які є не динамічними та малоприбутковими.

Тому система зовнішньої торгівлі в національній економіці потребує суттєвого структурного реформування, перш за все в напрямі інноваційного розвитку.

У цьому контексті особливості набуває створення системи конкурентоспроможних виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал не лише готової продукції, але і науково-технічних, інжинірингових, освітніх та інформаційно-програмних послуг.

Можна виділити такі пріоритети покращення її структури:

- орієнтація на експорт високоякісного прокату, метало місткої продукції, включаючи морський транспорт, екскаватори, металорізальне устаткування;

- розвиток системи виробництва ракетної та авіаційної техніки, зорієнтованої на зовнішні ринки;

- розвиток мікроелектроніки, виробництва комп'ютерів, побу­тової електроніки;

- створення системи наукомістких виробництв, зокрема в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури через посеред­ництво мережі інноваційної інфраструктури: технополісів, технопарків венчурних фірм тощо;

- розширення та модернізація транспортної системи та її інфраструктури для реалізації транзитів за напрямами Схід-Захід, Північ-Південь;

- розвиток експортної спеціалізації за окремими видами сільськогосподарської продукції та її переробки (зерно, олія, м'ясопродукти, цукор, молокопродукти);

- формування потужної курортно-оздоровчої та туристично-рекреаційної індустрії та мережі відповідної інфраструктури.

Структурна динаміка зовнішньої торгівлі в національній економіці. Частка зовнішньої торгівлі України ВВП досить висока (більш ніж 70 % ВВП). Основну експортну позицію України склали постачання чорних металів. Водночас знизилася частка продажів високотехнологічних товарів - машин, устаткування і транспортних засобів. Імпорт України - це в більшості ввезення енергоносіїв - природного газу, нафти, нафтопродуктів.

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД (на країни СНД та країни Східної Європи припадає основна частка експорту України - тільки на Російську Федерацію - 40 %), і це за умов відсутності платоспроможності попиту з їх сто­рони. Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки і погіршує її загальну інтеграційну позицію.

Дата добавления: 2014-01-07