Поняття, завдання та форми профілактичної діяльності слідчого

Профілактична діяльність — це система заходів економічного, соціально-культурного та правового характеру, що їх застосовують державні органи та громадські організації з метою боротьби зі зло­чинністю, усунення причин і умов вчинення злочинів, запобігання їм. Тому за видом суб'єкта профілактичну діяльність поділяють на слідчу профілактику, яку здійснює слідчий, оперативну, яку здійсню­ють органи дізнання, експертну, судову та ін.

Профілактика може бути загальною та індивідуальною.

Розслідування злочинів і справедливе покарання злочинців, як і боротьба з правопорушеннями загалом, спрямовані на виконання загальнопрофілактичної функції. Разом з тим органи дізнання та попереднього слідства під час виконання своїх функцій зобов'язані здійснювати також індивідуальну профілактичну роботу: виносити застереження, попередження, накладати штрафи тощо.

Відповідно до ст. 22 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка здійснює дізнання, зобов'язані вжити всіх необхідних передбаче­них законом заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного дос­лідження справи.

У зв'язку зі здійсненням дізнання, попереднього слідства та судо­вого розгляду справи орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобо­в'язані згідно зі ст. 23 КПК України виявляти причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. Засобами й методами виявлення причин є слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, розвиток і узагальнення слідчої та судової практики, анкетування та опитування різних кате­горій осіб — слідчих, оперативних працівників, засуджених і тих, хто відбуває покарання, посадових осіб та ін. На основі зібраної інфор­мації формулюють загальні й конкретні причини та умови, які спри­яють вчиненню злочину. Узагальнені матеріали доводять до гро­мадськості (наприклад, через пресу, лекції на підприємствах). Один із процесуальних засобів впливу слідчого — внесення подання у відпо­відний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі стосовно прийняття заходів щодо усунення виявлених причин злочи­ну (ст. 23-1 КПК України).

Форми профілактичної діяльності різняться за етапами розсліду­вання злочинів. На етапі порушення кримінальної справи орган ді­знання і слідчий виконують профілактичну роботу обмеженими про­цесуальними засобами: за допомогою бесід, попереджень, контролю за рухом та розподілом матеріальних засобів (якщо у вчиненій події відсутні ознаки злочину, вживають адміністративних заходів).

Основна робота з профілактики здійснюється на наступному етапі розслідування, коли зібрано всю інформацію, досліджено механізм злочину і встановлено його причини. Наприклад, дотримуючись принципу збереження таємниці слідства, на цьому етапі слідчий рідко виступає перед колективом, де вчинено крадіжку, і не розкриває спо­соби її вчинення. Він найчастіше вносить подання і ще до кінця слідства зобов'язує керівництво організації ліквідувати причини та умови вчинення злочину (встановити охоронну сигналізацію, поси­лити пропускний режим, огородити територію, освітити конкретні ділянки території сховища чи складу тощо).

На заключному етапі розслідування судового розгляду організо­вуються виїзні сесії суду на виробництві, вносяться подання, окремі ухвали та ін.

Дата добавления: 2014-01-07