Сліди засобів вчинення злочину

9.4.

Засоби вчинення злочину — це матеріальні об'єкти, які використо­вують для досягнення злочинного результату. Це можуть бути со­кира, камінь, палиця, відмичка, автомобіль, вибухівка, отруйна чи сильнодіюча речовина.

Криміналістична трасологія об'єктом дослідження вважає знаряд­дя злому, зброю, транспортні засоби, інструменти та предмети.

Знаряддя злому — це спеціально виготовлені, перероблені чи при­стосовані для умисного застосування під час вчинення злочинів засо­би (лом, "балерина", "клешня рака"). До знарядь злому не належать інструменти, які можуть бути використані для здійснення злому. На­приклад, сокира, стамеска можуть бути засобами вчинення злочину, але не знаряддями злому. Від знарядь злому необхідно відрізняти та­кож предмети (скажімо, камінь, палицю), що не є інструментами, тоб­то не пристосовані для трудової діяльності, але можуть бути застосо­вані з метою злому. За механізмом утворення слідів засоби вчинення злочину поділяються на такі:

* знаряддя (знаряддя злому, інструменти та прилади, предмети);

* зброя (вогнепальна,холодна);

* джерела підвищеної небезпеки (транспортні засоби, механізми, обладнання виробничого та побутового призначення);

* фізичні явища (електричний струм, випромінювання, сильно­діючі та отруйні речовини);

* явища природи (землетрус, вогонь, вода).

Сліди засобів вчинення злочину утворюються здебільшого внас­лідок механічно дії. Розрізняють такі види руху засобів вчинення зло­чину: прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-посту­пальний, обертально-поступальний і обертання-котіння. Кожному виду руху відповідають певні сліди.

У разі прямолінійного руху об'єкт, що утворює сліди, переміщуєть­ся перпендикулярно до об'єкта, який сприймає їх, і утворює слід тис­нення внаслідок формування, руйнування, залишкової деформації, нашарування, перерозподілу частин речовини, зміни та перебудови внутрішньої структури об'єкта.

Під час прямолінійно-поступальному руху об'єкт, що утворює сліди, переміщується під дією двох сил, спрямованих по вертикалі та горизонталі, уздовж поверхні, сприймає сліди і водночас тисне на по­верхню. У результаті утворюються сліди ковзання у вигляді системи валиків і рівчачків.

При зворотно-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, по черзі змінює напрям горизонтального руху, а під дією вертикальної сили роз­різає предмет. У результаті утворюються сліди розпилу чи тертя.

При обертально-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, обертається і водночас переміщується прямолінійно.

У разі обертання-котіння об'єкт, що утворює сліди, обертаючись навколо осі, переміщується по поверхні, що сприймає сліди, утворю­ючи поверхневі або об'ємні сліди котіння (сліди колісних транспор­тних засобів). Гусеничний транспорт утворює сліди за схемою прямо­лінійного руху, а сліди полозкового транспорту утворюються так само, як сліди ковзання при прямолінійно-поступальному русі.

Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил і прийомів за допомогою фотографуван­ня, вимірювання, опису, копіювання, моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для моделювання слідів на дереві найчастіше застосовують пластилін, пасту К, сієласт, стене і віск. На металевих об'єктах використовують легкоплавкий метал — сплав Вуда, який застосовують у зубопротезній практиці, пасту К, сієласт та ін. Однак рекомендується вилучати сліди разом з предметом. Забарвлені сліди та сліди контакту знарядь обов'язково потрібно вилучати з предме­том, на якому вони залишені.

Сліди транспортних засобів поділяють за видами транспорту (са­мохідним і несамохідним). Кожний з них поділяють на колісний, гусеничний і полозковий. Колісний транспорт залишає сліди котіння, гусеничний — тиснення, полозковий — ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими; інколи об'ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід. Сліди транспортних засобів містять озна­ки ходової частини транспорту: вид, ширину колії, базу транспорт­ного засобу, кількість осей і коліс, модель шин.

Слід одного колеса, трака, полоза називають біговою доріжкою. Дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Від­стань між осями транспортного засобу називають базою. Вимірюють її між слідами передніх і задніх коліс, які утворюються на місці сто­янки транспорту. Ширина колії — це конструктивна ознака, її вимі­рюють між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок — від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками. У обіговій доріжці виокремлюють ширину протектора, тобто шири­ну малюнка, який утворюється у сліді, і загальну ширину сліду, яку називають шириною бігової доріжки.

Слід гальмування — це довжина бігової доріжки від початку гальму­вання транспорту до повної його зупинки. Цей слід складається з двох частин. Перша відображає початок гальмування; у ній слід переривча­стий, бо колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатися. Пізніше воно повністю припиняє обертатись і ковзає по дорозі, утво­рюючи другу частину — слід ковзання, який ще називають слідом юза.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірю­ванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду ра­зом з предметом. На місці дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса, детально фіксують особливості будови малюнка протектора і виготовляють зліпки цієї частини слі­ду. Поверхневі сліди, наприклад пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (ошкурену гуму, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП потрібно фіксувати ширину бігової доріжки, ширину протектора, його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частинки вантажу, що відокремилися, плями мастил, шматки скла від фар, ча­стинки грунту, мікро- та макрочастинки тощо.

Дата добавления: 2014-01-07