Основи методики дослідження почерку

12.3.

Почеркознавча експертиза може бути призначена як у криміналь­них, так і в цивільних справах. Вона розв'язує такі завдання:

· ідентифікаційні (пов'язані зі встановленням конкретного вико­навця тексту, підпису, цифрового запису);

· класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп насе­лення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);

· діагностичні (пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконан­ня конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця).

За допомогою діагностичного дослідження експерт встановлює придатність графічного матеріалу для ідентифікаційного досліджен­ня; чи виконано текст зі зміною ознак підпису, з копіюванням і за яких обставин; чи виконано рукопис одночасно двома особами; стан людини; час, що минув з моменту виконання рукопису.

Для здійснення почеркознавчої експертизи слідчому необхідно подати такі документи:

· для ідентифікації — рукописи, документи, що досліджуються чи є спірними; вільні та експериментальні зразки почерку;

· для класифікації і діагностики — тільки досліджувані рукописи.

Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, на­друковані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком з подією, яку розслідують. Вільні зразки по­черку слідчий добирає шляхом виїмки, обшуку, огляду. Вилучені зразки необхідно оглянути і встановити безсумнівність їх належності підозрюваному. Слідчий засвідчує вільні та експериментальні зразки.

Експериментальними називають зразки, одержані слідчим при розслідуванні кримінальної справи. Слідчий добирає їх згідно зі ст. 199 КПК України. Для цього слідчий викликає підозрюваного (чи обвинуваченого) і пропонує йому дати зразки почерку за певною методикою (наприклад, слідчий вибирає певний текст для письма, письмове приладдя тощо). Одержані зразки слідчий засвідчує і подає експерту для дослідження.

Почеркознавче дослідження підписів потребує таких порівняльних зразків:

· вільних зразків підписів (до 10 примірників);

· вільних зразків почерку особи, яку перевіряють;

· експериментальних зразків почерку особи, яку перевіряють, у вигляді написання прізвища особи, підпис якої досліджують (10-20 примірників).

Вимоги до зразків, які слідчий добирає для порівняльного дослі­дження:

· самостійність виконання, тобто текст має написати або надру­кувати виключно підозрюваний або обвинувачений;

· достатня кількість зразків для виявлення й формування комп­лексу ознак, які характеризуються неповторністю та індивіду­альністю;

· вільні зразки підозрюваний або обвинувачений повинен написа­ти у період, найближчий до часу виконання документа, який дос­ліджують. Перерва в часі виконання документа, який досліджу­ють, і зразка має бути мінімальною, якщо особа, яку ідентифіку­ють, перебуває на стадії формування почерку (учень, студент);

· тематика тексту зразків для дослідження почерку практичного значення не має, і тому бажано, щоб зразки були різноманітні за змістом.

Дослідження стилізованого письма потребує подібних зразків, на­писаних друкованими літерами, знаками, символами. За змістом ок­ремі зразки мають повторювати зміст тексту, який досліджують.

Методика почеркознавчого дослідження письма така:

· попереднє дослідження — огляд матеріалу, що надійшов на ек­спертизу, фіксація його цілісності, визначення характеру паку­вання, наявність засвідчених підписів;

· окреме дослідження — визначення кількості зразків, що по­рівнюються, виокремлення загальних та індивідуальних ознак у тексті, який досліджують, і в зразках, а також визначення ча­стоти їх повторювань (стійкості); відтворення ознак тексту до­кумента, який досліджують, і зразків почерку на окремих арку­шах (для цього складають таблицю, у першій графі якої пишуть літеру (знак), у другій — цю саму літеру з особливостями вико­нання, які властиві почерку, поданому на зразках);

· порівняльне дослідження — порівняння зразків ознак почерків, які досліджують, виокремлення збіжних і розбіжних ознак. Ма­тематичними методами розраховують ступінь надійності ознак, які збігаються, і формують ідентифікаційний комплекс, оціню­ють його як неповторний з урахуванням розбіжних ознак;

· оцінювання результатів порівняльного дослідження та висновки експерта — виявлені та сформовані збіжні й розбіжні ознаки зва­жують і оцінюють з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цьому оціню­ванні базуються відповіді на питання, які поставив слідчий.

Авторознавча експертиза допомагає встановити автора — укла­дача документа. Автор і виконавець можуть бути різними особами, якщо документ написаний під диктовку чи просто переписаний (пе­редрукований). Виконавця тексту встановлюють за ознаками почер­ку, тому для дослідження необхідний зразок почерку — графічне зоб­раження письма. Для встановлення автора зразок почерку мати не обов'язково, бо автора встановлюють дослідженням ознак писемної мови — стилістичних, лексичних і граматичних, які можуть бути як у рукописному тексті, так і в друкованому чи переписаній копії.

Об’єктами авторознавчої експертизи є рукописні, друкарські тексти, копії текстів, одержані друкарським способом.

За допомогою авторознавчої експертизи визначають автора доку­мента і встановлюють факти неідентифікаційного та діагностичного характеру.

Методика експертного авторознавчого дослідження базується на аналізі ознак писемної мови, які відображені в досліджуваному доку­менті. У методиці в комплексі застосовують лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні наукові методи, що дає змогу встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному авторові, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навичками мови, стать, вік, професію, незвичний стан авто­ра, тобто скласти його соціолінгвістичний портрет.

Дата добавления: 2014-01-07