Державні виконавці

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державну виконавчу службу” державними виконавцями є:

- заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальник відділу примусового виконання рішень;

- заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники підрозділів примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники;

- головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець;

- старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.

Працівникам органів державної виконавчої служби видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.

Заступником директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальником відділу примусового виконання рішень, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, його заступником, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальником районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції призначається громадянин, який постійно проживає на території України не менше п'яти років, має вищу юридичну освіту і стаж юридичної роботи не менш як три роки.

Не можуть бути призначеними на посаду державного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені Законом України "Про державну службу".

Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції - через відповідні відділи державної виконавчої служби.

Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом.

У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV передбачено, що виконанню Державною виконавчою службою підлягають:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини".

Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державний виконавець

при здійсненні виконавчого провадження має право:

- одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

- проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;

- здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

- на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

- звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

- звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання;

- викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

- залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки;

- при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення;

- вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;

- повідомляти з метою профілактичного впливу органи державної влади, громадські об'єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на:

1) будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

2) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

3) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

4) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

5) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” та іншими законами.

-

ІІ. ОРГАНИ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ

Правові та організаційні основи діяльності органів реєстрації актів цивільного стану визначають:

1. Закон України „Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993 року № 3807-ХІІ.

2. „Сімейний кодекс України” від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ.

3. „Цивільний кодекс України” від 16 січня 2003 року № 435-ІV.

4. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Типового положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення) відділ реєстрації актів цивільного стану” від 17 квітня 2002 року № 30/5.

5. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні” від 18 жовтня 2000 року № 52/5.

Акти цивільного стану – це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків.

Акти цивільного стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану.

Система органів реєстрації актів цивільного стану:

- відділи реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

- виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України.

Діяльність органів реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці реєстрації актів цивільного стану, своєчасного і належного документального оформлення проведеної реєстрації.

Інформація, яка міститься в акті цивільного стану, є конфіденційною, має обмежений доступ і розголошенню не підлягає.

Завдання органів реєстрації актів цивільного стану:

- забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів цивільного стану;

- внесення до актових записів необхідних змін, доповнень та виправлень;

- поновлення втрачених та анулювання повторно складених актових записів;

- видача громадянам свідоцтв про реєстрацію;

- збереження архівного фонду.

Керівництво відділами реєстрації актів цивільного стану здійснюють Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Органи реєстрації актів цивільного стану мають право безкоштовно одержувати від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій необхідні документи і відомості, пов'язані з реєстрацією актів цивільного стану.

Підстави відмови у реєстрації акта цивільного стану:

- реєстрація суперечить законові;

- реєстрація повинна провадитися в іншому органі реєстрації актів цивільного стану;

- з проханням про реєстрацію звернулася недієздатна особа або представник, який не має на це необхідних повноважень.

Зміст актів цивільного стану, а також відмова в реєстрації актів цивільного стану, в тому числі у переміні прізвища, імені та по батькові, внесенні змін, доповнень, виправлень до записів актів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні, можуть бути оскаржені до вищестоящого органу та до суду.

Вимоги до працівників відділів реєстрації актів цивільного стану

Керівником та спеціалістом відділу реєстрації актів цивільного стану може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту і рекомендований кваліфікаційною комісією для роботи у відділах реєстрації актів цивільного стану.

Працівники органів реєстрації актів цивільного стану не мають права реєструвати акти громадянського стану щодо себе, другого з подружжя, своїх дітей та родичів.

Керівник та спеціалісти відділів реєстрації актів цивільного стану не можуть перебувати у штаті інших підприємств будь-якої форми власності та об'єднань громадян, а також безпосередньо займатися підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької та наукової у вільний від роботи час.

Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівника та спеціалістів, у Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції утворюється кваліфікаційна комісія, Положення про яку затверджується Міністерством юстиції України.

Відділ реєстрації актів цивільного стану є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Фінансування відділів реєстрації актів цивільного стану здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок ведення діловодства у відділах реєстрації актів цивільного стану встановлюється Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Відділи реєстрації актів цивільного стану ведуть статистичну звітність, встановлену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики та Міністерством юстиції України, і складають адміністративні дані. Діловодство в органах реєстрації актів цивільного стану ведеться мовою, визначеною законодавством України про мови.

За реєстрацію актів цивільного стану, а також за видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв у зв'язку із зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів цивільного стану справляється державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

За надання працівниками відділів реєстрації актів цивільного стану додаткових послуг правового і технічного характеру, не передбачених Законом, справляється окрема плата в розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.

Повноваження органів реєстрації актів громадянського стану

1. Відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів цивільного стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять реєстрацію народження, смерті, одруження та встановлення батьківства.

3. Реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи і дипломатичні представництва України. Зазначені установи та представництва також приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання записів актів цивільного стану.

Реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів цивільного стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів. Зразки книг реєстрації актів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації актів цивільного стану встановлюється Законом і Правилами, що затверджуються Міністерством юстиції України (Див.: наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні” від 18 жовтня 2000 року № 52/5).

Порядок реєстрації актів цивільного стану дипломатичними представництвами і консульськими установами визначається Консульським статутом та Інструкцією про реєстрацію актів цивільного стану, яка затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

При реєстрації актів цивільного стану подається паспорт або паспортний документ заявника, а також документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації. Перелік цих документів визначається правилами реєстрації відповідних актів цивільного стану.

Дата добавления: 2014-01-07