Судова система Японії

Характеризуючи судову систему Японії, необхідно відзначити, що в діючій судовій процедурі переплітаються елементи мину¬лого, пов'язані перш за все з інквізиційним процесом, в якому вирішальна роль належить визнанню обвинуваченого, та елементи запозичення з англо-американської системи судочинства, де всі¬ляко підкреслюється змагальний характер судового процесу і зовні неупереджена позиція суддів.1

Імператор уважається вищою судовою владою, від імені якого правосуддя здійснює Державна рада. Імператорові належить право помилування і амністії, затвердження смертних вироків, прийому апеляцій на незадовільні за змістом рішення Державної ради.

Сучасна судова система Японії склалася в результаті реформ, проведених після прийняття Конституції Японії в 1946 p., і має структуру, що включає Верховний суд, який очолює всю судову систему; вищі суди, які розташовані у великих містах і висту¬пають як суди апеляційної інстанції по цивільних і кримінальних справах; територіальні суди, що функціонують у центрі 47 пре¬фектур (багато з них має відділення в інших містах), розглядають по першій інстанції більшість кримінальних і цивільних справ. Також існують сімейні суди, що прирівняні за своїм статусом до територіальних судів, виконують функції примирення і вино-сять рішення у справах, пов'язаних із сімейно-правовими відно¬синами. Нижча судова інстанція — це первинні суди (близько 600), що розглядають цивільні справи з невеликою сумою по¬зову, і кримінальні справи, покарання по яких передбачено у вигляді штрафу і по деяких категоріях справ — позбавлення волі до трьох років. Усі справи розглядаються суддею одноособово. Усі судді призначаються на десять років із правом повторного обрання.

Інституту присяжних засідателів у сучасній японській су-довій системі не існує, хоча в 1923 р. даний інститут у законо-давчому порядку було введено, але незабаром було скасовано, оскільки переважна більшість осіб, що мали право на розгляд їх справи за участю присяжних, відмовлялася скористатися ним, оскільки винесений судом присяжних вирок, згідно з установ¬леним правилом, не можна було вже оскаржити до вищого суду. Конституція 1946 р. і подальші законодавчі акти не містять по¬ложень про суд присяжних.

Конституційний контроль, тобто перевірка всіх законодавчих або адміністративних актів на предмет їх відповідності консти¬туції, здійснюється не тільки Верховним судом, але й нижчими судами, деякі з яких неодноразово впродовж останніх десятиліть виносили ухвали про визнання неконституційними найважливіших урядових рішень.

З 1947 р. в Японії відсутня система адміністративної юстиції, і всі скарги на дії адміністративних органів розглядаються по першій інстанції територіальними судами як специфічний вид цивільного судочинства.

Незважаючи на сучасну структуру і механізм функціонування, примирливий характер залишається головною характерною рисою японського судочинства, яка пов'язана з конфуціанською етикою.

Згідно з японською правовою культурою, японським мен-талітетом звернення до суду вважається ознакою соціального неблагополуччя. Необхідно відзначити, що звернення до суду для задоволення своїх претензій мало відрізняється в право-свідомості японців від здирства. На думку японців, поняття суб'єктивного права знеособлює людські відносини. У разі порушення суб'єктивних прав постраждалі всіляко прагнуть уникнути втручання судді і звертаються до послуг досвідченого посередника для реалізації своїх вимог. Тобто перевага віддається традиційній формі примирливого посередництва при вирішенні суперечок.

Виділяють дві основні сфери для найбільш ефективного засто¬сування примирливого посередництва вирішення спорів: спори з відшкодування збитків при дорожньо-транспортних подіях і сі¬мейні спори. Відповідно існують два типи судової процедури: цивільне примирення і сімейне примирення.

Сучасне японське право разом із судовою процедурою надає сторонам можливість вибрати спеціальну, закріплену цивільно-процесуальним кодексом Японії, процедуру примирення.

Орган, що здійснює цивільне примирення, — комісія прими¬рення, до якої входять у теперішній час два примирителі, що призначаються з числа пересічних громадян (присутність юристів і експертів залежить від природи спорів).

Комісії по примиренню існують па території всієї Японії при судах відповідного рівня і діють на підставі «Правил процедури примирення по цивільних справах».

Передбачаються такі види мирових угод: мирова угода на досу-довій стадії, при досягненні якої значна роль відводиться поліції; відмова від позову і мирова угода в суді, при цьому суддя сприяє примиренню; звернення сторін з проханням до суду не виносити ухвали, але створити комісію по примиренню. При цьому суддя не бере участь у засіданнях комісії, і якщо сторони не згодні з пропозиціями посередників, вони мають право протягом двох тижнів звернутися до суду, який має право вирішити спор на підставі закону або підтвердити варіант урегулювання, запропо¬нований посередниками.

З кінця 1950-х pp. в Японії здійснюється інтенсифікація су-дочинства, що передбачає проведення «попередньої підготовки» за тиждень до судового розгляду: нарада судді, прокурора і ад¬воката. Мета цієї наради полягає в прискоренні відправлення правосуддя. Це також сприяє укладанню мирових угод на стадії досудового розгляду.

Дата добавления: 2014-01-07