Особливості заповідальних розпоряджень заповідача

До таких відносяться:

· підпризначення спадкоємця (ст. 1244 ЦК);

· заповідальний відказ (статті 1237-1239 ЦК);

· покладання (ст. 1240 ЦК);

· встановлення сервітуту (ст. 1246 ЦК);

· призначення виконавця заповіту (статті 1286-1295 ЦК).

У заповіті можуть бути тим чи іншим способом не тільки визначені основний спадкоємець або спадкоємці, а й призначений запасний спадкоємець. Підпризначення спадкоємця застосовується на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спад­щини; не прийме її; відмовиться від її прийняття; буде усунений від права на спадкування; у разі відсутності умов, визначених у заповіті (ст. 1242 ЦК).

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, зазначе­на уст. 1222 ЦК.

До числа особливих заповідальних розпоряджень заповідача нале­жить і заповідальний відказ (легат). Заповідач покладає на спадко­ємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання на користь од­нієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання.

Відкзаоодержувачами можуть бути як осо­би, що входять, так і які не входять у коло спадкоємців за законом. Таким чином, в силу легату між спадкоємцем і відказоодержувачем (легатарієм) виникає зобов'язання, у якому легатарій виступає як кредитор, а спадкоємець як боржник. Право вимоги має відказоодержувач до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнового пра­ва або речі, що входить або не входить до складу спадщини (ч. 1 ст. 1238 ЦК).

Спадкодавець має право встановити сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (ст. 1246 ЦК).

Правила ч. 1 ст. 1224 ЦК щодо негідних спадкоємців, які усуваю­ться від права на спадкування, застосовуються і до відказоодержува­чів (ч. 6 ст. 1224 ЦК). Якщо відказоодержувач шляхом умисних про­типравних дій, які підтверджені судом, сприяв складанню на його користь заповідального відказу, то він на нього права не має.

Заповідальний відказ підлягає виконанню лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до спадкоємця, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на цю частку (ч. З ст. 1238 ЦК). Якщо заповідальним відказом обтяжений спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, то відказ підлягає виконанню лише у тій частці, в якій спадкове майно перевищує обов'язкову частку.

Якщо відказоодержувач відмовився від права, що обумовлене на його користь у легаті, то воно переходить до спадкоємця за запо­вітом, на якого було покладено виконання заповідального відказу.

Відповідно до ст. 1240 ЦК заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру. Таке розпорядження називається покладанням. Якщо такі дії носять майновий характер, то до покладання застосовуються правила про легат. Визначення особи, яка може вимагати від спадкоємця здійснення відповідних дій, зале­жить від характеру певної мети, що має бути досягнута. Це може бути і орган місцевого самоврядування, і громадська організація, і іні­ціативна група громадян. Наприклад, на спадкоємця покладений об­ов'язок здійснити певний ритуал поховання спадкодавця та увічнен­ня його пам'яті. Заповідач може зобов'язати поховати його із додер­жанням релігійних обрядів, вчинити після похорон поминки, збу­дувати на могилі певний пам'ятник. Ці розпорядження підлягають виконанню лише у межах дійсної вартості спадкового майна. За всіх обставин вказані розпорядження не повинні виходити за межі розум­ного і відповідати звичаям даної місцевості. Заповідач може покласти на спадкоємця обов'язок вчинення певних дій загальнокорисного ха­рактеру.

До особливих заповідальних розпоряджень спадкодавця відно­ситься призначення виконавця заповіту. Виконання покладається на призначених у заповіті спадкоємців. У той же час виконання заповіту може бути покладено і на спеціальну особу, яка не є спадкоємцем. Та­ка особа називається виконавцем заповіту. Для цього вимагається письмова згода виконавця, яка виражається на тексті самого заповіту або додається до нього. Заява про згоду бути виконавцем заповіту по­дається нотаріусу за місцем відкриття спадщини після смерті заповід­ача (ст. 1289 ЦК), Виконавець заповіту може відмовитись від здійс­нення своїх повноважень, але повинен негайно повідомити спад­коємців про таку відмову. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невід­кладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадко­ємцям. За збитки, завдані ним у зв'язку з невиконанням вимог, вико­навець заповіту несе відповідальність. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираже­ної у заповіті.

Дата добавления: 2014-01-07