Місця події

ПРОТОКОЛ ОГЛЯДУ

Місто (село)________________ «___»________20 ___ року

Огляд почато о «____» год. «____» хв.

____________слідчий__________________________________________________

____________________________________________________________________

(найменування органу, спеціальне звання, прізвище)

на підставі___________________________________________________________

(вказується ухвала слідчого судді, якщо огляд житла чи іншого володіння особи, якщо огляд ________________________________________________________________________________________________місця події проводиться до початку кримінального провадження, вказується на підставі заяви чи повідомлення про подію)

У відповідності ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України в присутності понятих:

1)___________________________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові, адреса)

2) ___________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, адреса)

яким у відповідності зі ст.ст. 11, 13, 15, 223 КПК України роз’яснені їхні права і обов’язки.

За участю потерпілого:

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання)

якому у відповідності з ч. 1, 2 ст. 56. ст. 57 КПК України роз’яснені його права і обов’язки.

За участю підозрюваного:

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання)

якому у відповідності з ч. 3, 5, 6, 7 ст. 42 КПК України роз’яснені його права і обов’язки.

За участю захисника:

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання)

якому у відповідності зі ст. 46, 47 КПК України роз’яснені його права і обов’язки.

За участю представника:

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання)

якому у відповідності зі ч. 5 ст. 44, ч. 4 ст. 58, ч. 2 ст. 59 КПК України роз’яснені його права і обов’язки.

За участю експерта (спеціаліста):

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання)

яким у відповідності з ч.3, 4, 5 ст. 69; ч. 4, 5 ст. 71 КПК України роз’яснені їхні права і обов’язки.

За участю власника (користувача) приміщення чи іншого володіння ососби__________________________________________________________________________________________________________________________________

(прізвище ім'я, по батькові, адреса)

____________________________________________________________________

Провів огляд (огляду місця події)

(вказується адреса житла чи іншого володіння особи)

____________________________________________________________________

Проведеним оглядом встановлено:______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Під час огляду виявлено__________________________________________

(вказуються сліди, речові докази що в’ялені під час огляду)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виявлене під час огляду вилучено:_________________________________

(вказуються що в якій послідовності виявлено і яким чином опечатано)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Під час огляду застосовані технічні засоби:__________________________

(вказуються застосовування фото відео зйомки, інші технічні та спеціальні засоби, їх технічні параметри)

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Огляду проводився:______________________________________________

(вказуються погодні умови, освітлення, температура повітря інші дані які необхідні)

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Огляд закінчено о «____» год. «____» хв.

Протокол прочитаний, записано___________________________________

(зауваження учасників огляду) ____________________________________________________________________

Поняті: 1)____________________________2)______________________________

(підпис) (підпис)

Присутні:

1.___________________________________________________________________

(П.І.Б., підпис)

2.___________________________________________________________________

(П.І.Б., підпис)

3.___________________________________________________________________

(П.І.Б., підпис)

_____________слідчий_____________________________________________________________________________________________________________________

(посада, спеціальне звання, П.І.Б., підпис)

Стаття 104. Протокол

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

2. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

3. Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії

4. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

5. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

6. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Стаття 105. Додатки до протоколів

1. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

2. Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Стаття 106. Підготовка протоколу та додатка

1. Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

2. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Стаття 110. Процесуальні рішення

1. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

2. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.

3. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

4. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

5. Постанова слідчого, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце і час прийняття постанови;

прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:

зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:

зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання;

особу, якій належить виконати постанову;

можливість та порядок оскарження постанови.

6. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

7. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Глава 6. Повідомлення

Стаття 111. Поняття повідомлення у кримінальному провадженні

1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

2. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.

3. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Стаття 112. Зміст повідомлення

1. У повідомленні повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення;

2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення;

5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;

6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;

7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;

8) вказівка щодо необов’язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;

9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Стаття 133. Виклик слідчим, прокурором

1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні

1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Стаття 137. Зміст повістки про виклик

1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;

9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Стаття 200. Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Стаття 234. Обшук

1. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

3. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку;

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Стаття 235. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

1. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

2. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;

5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

3. Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.

Стаття 236. Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

1. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

2. Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

3. Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

4. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

5. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

6. Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

7. При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

8. Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Коваль П.Ю.

ОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ СКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ В

КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

У статті розглядається питання про обов’язковість складання протокола судового

засідання в кримінальному процесі України. Питання про правову ролі та юридичне

значення обов’язковості складання протоколу в суді вже тривалий час відноситься до

проблем, які недосить розроблені у вітчизняній кримінальнопроцесуальній

науці.

Автор робить висновок про актуальність та доцільність глибшого вивчення питання

про протокол судових дій, як джерела доказів в криминальному судочинстві.

Ключові слова: протокол судового засідання, джерело доказів, кримінальний

процес України.

Прийнята 28 червня 1996 року на п'ятій сессі Верховної Ради України Конституція

України визнала як пріоритетний напрямок державної діяльності захист прав, свобод і

законних інтересів кожної людини. Важливим елементом цього напрямку є правосуддя

в кримінальних справах, яке має здійснюватися на засадах гласності судового процесу

та його повного фіксування технічними засобами (п.7 ч.З ст. 129 Конституції України)

[1, с.61].

Піднесення фіксування засідання суду технічними засобами до рівня конституційного

принципу кримінального процесу в Україні не пов'язується зі скасуванням

або якимось обмеженням такого традиційно обов'язкового засобу фіксації перебігу ї

результатів судових дій як протоколювання. Проте, питання про правову роль і юридичне

значення обов'язковості складання протоколів в суді тривалий час відносяться до

проблем недостатньо розроблених у вітчизняній кримінальнопроцесуальній

науці, що

в кінцевому рахунку негативно позначаеться на рівні судового захисту прав, свобод і

законних інтересів особи в кримінальному процесі України.

Дослілженням проблем, пов'язаних з визначення поняття, правової природи і значення

протоколів судових дій, переважно як доказів або джерел доказів у

кримінальному процесі, займалися Л.Є. Ароцкер, І.С. Биховський, Ю.М. Грошевий,

В.Я. Дорохов, Р.С. Бєлкін, В.О. Комишин, В.О. Коновалова, А.М. Копєва, Б.І. Пінхасов,

П.А. Лупинська, М.М. Михеєнко, М.В. Салтєвський, С.М. Стахівський, С.А. Шейфер та

інші науковці. До загальних питань протоколювання кримінальнопроцесуальних

дій

зверталися І.М. Бацько, Н.В. Глинська, В.М. Іщенко, А.В. Красницька, О.Р. Михайленко

та інші. Але, ціла низка розглянутих ними положень щодо фіксації судових дій у

стадії досудового розслідування і під час розгляду кримінальноі справи в різних судових

інстанціях порізному

сприймається суддями, залишається не реалізованою в законодавстві

и на практиці. Наслідком цього є численні випадки порушення правил

протоколювання перебігу і результатів судових дій, неналежне фіксування перебігу судового

процесу і тривале виготовлення протоколів судових засідань[2].

З історії права відомо, що судові засідання раннього середньовіччя не відрізнялися

формальним характером і були більш схожі на збори. Особи до суду викликалися

публічно через заклик на майдані, докази заслуховувалися судом в формі усних показань,

змагання сторін було словесне й, навіть, судове рішення не залишало по собі

письмових слідів [3, с. 82]. Повна відсутність писемності в судочинстві була джерелом

незрілих і необгрунтованих рішень у кримінальних справах, породжувала зайве и

шкідливе для правосуддя ораторство, завдяки якому злодій під розлючений глас народу

виходив із суду з титулом порядної людини [4, с. 68]. Проте поступово впроваджується

необхідність правильного і грамотного оформлення всієї документації в суді для

фіксації точної інформації, збереження її і забезпечення перевірки. Особливо корисним

у цьому було канонічне і церковне право, оскільки судочинству у церковних справах

людство зобов'язане не лише тим, що воно розробило струнку систему судів, але і тим,

що воно зробило певне просування у сфері процесуальної техніки, а саме: правосуддя

стало письмовим. Саме тоді став вестися і протокол судових слухань [5 с. 187188].

Відомий вітчизняний юрист другої половини XIX століття О.Ф. Кистяківський відзначав

важливе практичне значения канцелярського протоколювання судочинства в

системі судових гарантій. Він слушно наголошував, що визнавши абсолютну необхідність

дотримання встановлених форм і обрядів при проваджені в кримінальному

суді, варто також визнати важливість посвідчення такого дотримання. Це посвідчення

не може бути довірено ні обвинуваченню, ні захисту, які мають власні, хоч і протилежні

інтереси, не може бути довірене воно і судді. Щоб з такого посвідчення можна було

довідатися, чи був належним чином дотриманий судовий процес, і які були в ньому вимоги,

заперечення и заяви обов'язково в усному процесі повинен брати участь секретар,

який би мав спеціальний обов'язок до реєстру все те, що робиться, і все те, що говориться

обвинувачем, обвинувачуваним, свідком, захисником, суддею. Вірна реєстрація

всього, що відбувається в словесному судочинстві є абсолютно необхідним документом,

з якого вищий суд міг встановити істотні порушення закону и усунути помилку

шляхом скасування дій, виконаних всупереч закону [6, с. 3233].

Його слова не втратили

актуальності і зараз.

Кримінальнопроцесуальним

законодавством передбачена фіксація доказів у

формі: протоколювання, аудіозапису, відеозапису, фотокінозйомки, виготовлення

діаграм, графіків, зліпків, відбитків, що мають своїм призначенням процесуальне

оформления (закріплення) доказової інформаціі, дозволяє їх зберегти і використовувати

для обгрунтування висновків і рішень у справі [7, с. 43].

Протокол судового засідання відтворює у письмовій формі діяльнють суду, учасників

процесу з розгляду справи, і саме на його підставі апеляційна і касаційна інстанції

перевіряють і вирішують питання правильності дій суду при розгляді справи,

відповідності вироку даним, встановленим у судовому засіданні [8, с. 417].

Як стверджує Г.М. Колбая, тільки протоколювання, з усіх названих форм процесуального

закріплення доказів, може застосовуватись самостійно, інші ж носять допоміжний,

пояснювальний характер. На його думку лише протоколювання є единою

формою процесуального закріплення доказів [9, с. 8081].

Невипадково, в ч.1 ст.87 КПК

України зазначено, що саме протокол судового засщання є основним засобом фіксації

перебігу судового розгляду кримінальної справи [10, с. 48]. Таким чином український

законодавець визначив протоколювання серед численних засобів (способів, форм)

фіксації судового процесу і дій, які в ньому відбуваються, як основний, а інші як

факультативні або допоміжні.

Протокол має складатися під час кожного судового засідання суду першої інстанії,

а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій поза постійним місцем засідання

суду першої інстанції, і в ньому повинні відображатися всі істотні моменти розгляду

справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при

вчиненні судом (суддею) окремої процесуальної дії. У суді апелящйної інстанції протокол

судового засідання обов'язково ведеться у випадках, передбачених процесуальним

законом (ч.1 ст.87 КПК України).

Протоколи судових дій, а саме протоколи судового засідання, в яких фіксується

факт проведення судових дій, їх зміст і наслідки, відіграють провідну роль у порівнянні

з іншими створеними судом носіями інформації як процесуальні джерела судових доказів,

в яких підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення

справи в суді, як першої, так і апеляційної та касаційної інстанції, що й закріплено у

статі 82 КПК України.

Тільки протокол судового засідання може засвідчити виконання судом першої інстанції

своїх обов'язків під час судового розгляду кримінальної справи, і перш за все,

закріпленого у ч. 1 ст.257 КПК України обов'язку безпосередньо дослідити докази: допитати

підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові

докази, оголосити протоколи та інші документи. Це обумовлено тим, що суб'єктом,

який досліджує докази в судових стадіях кримінального процесу, є суд. І тим самим суд

формує доказову базу для доказування свого висновку про винуватість чи невинуватість

підсудного, про наявність чи відсутність фактів, які входять до предмету доказування

у кримінальній справі. Тільки за такої умови суд може поставити вмотивований

вирок [11, с. 121].

Стаття 87 КПК України встановлює не лише загальні вимоги, що ставляться до

протоколу судового засідання, а й визначає структуру u1081 його загального змісту, через

обов'язковість зазначення в ньому відомостей про: 1) дату і місце судового засідання; 2)

час початку судового засідання або проведения окремої процесуальної дії; 3) назву суду,

який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання;

4) справу, що розглядається, учасників процесу; 5) явку учасників процесу або

їх неявку, причини відсутності та про вручення їм судових повісток; 6) особу підсудного

і 7) час одержання ним копії обвинувального висновку; 8) роз'яснення учасникам

процесу їх прав та обов'язків; 9) ухвали та постанови, прийняті без виходу суду до нарадчої

кімнати; 10) всі розпорядження головуючого і дії суду, в тому порядку, в якому

вони відбувались; 11) всі клопотання і заяви учасників процесу; 12) докладний зміст

записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого, свідків, пояснень

спеціалістів, відповідей експерта на усні запитання; 13) послідовність і стислий зміст

судових дебатів; 14) короткий зміст останнього слова підсудного; і15) проголошення

вироку та роз'яснення порядку і строку його оскарження, роз'яснення права та строку на

ознайомлення з протоколом судового засідання, подачу на нього зауважень; 16) час закінчення

судового засідання у справі.

В кримінальнопроцесуальному

законі підкреслено, що на вимогу хоча б одного

учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної

інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального

технічного засобу (ч.4 ст. 87 КПК України).

Законодавець вказує на обов'язковістъ ведення протоколу в суді першої інстанції

та його підписання головуючим і секретарем судового засідання. Вбачаєься, що обов'язок

вести протокол виникає не лише у випадку проведенням судом першої та апеляційної

інстанції судового слідства по справі, завданням якого є дослідження и оцінка

доказів у справі, а й при проведенні судом окремих судових дій.

На думку деяких авторів неприпустимим є здійснення будьякоі

процесуальної дії,

чи прийняття юридичного рішення без передбаченого законом процесуального документа.

Принцип документування процесу, рівно як інші принципи кримінального процесу,

справедливо вважаються важливою гарантією правосуддя [12, с. 273].

Основними рисами, які відокремлюють судові дії від слідчих, є такі: а) суб'єктом,

який вчиняє судові дії, є суд; б) судові дпії здійснюються лише під час судового

слідства судом першої або апеляційної інстанції за обов'язковою участю сторін обвинувачення

і захисту, які мають власний процесуальний інтерес у кримінальній справі; в)

вони істотно відрізняються від слідчих за характером, тактикою, обсягом та умовами їх

проведення.

Характер збирання доказів у суді, в той же час, дозволяє вести мову і про наявність

спільних ознак слідчих та судових дій, що обумовлено необхідністю підпорядкувати

пізнавальний і посвідчувальний характер діяльності слідчого і суду єдиним правовим

вимогам з точки зору процесуальної форми [13, с. 10], а також з урахуванням, як уявляється,

існуючих в процесуальній науці підходів щодо розуміння проблеми и

уніфікації і диференціації.

Протокол судового засідання є тим єдиним документом, в якому відображено весь

перебіг судового розгляду справи, вся інформація про дослідження судом доказів у

справі, якими u1073 було встановлено винність особи у вчиненні злочину, в тому числі, всі

заявлені клопотання, скарги та інші звернення учасників судового розгляду та способи і

результати їх вирішення.

Виключно на відомостях, відображених у протоколі судового засідання, учасники

судового процесу мають можливість обгрунтувати свою незгоду з рішенням суду у

кримінальній справі, практично реалізувати положення такого конституційного принципу

правосуддя, як забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судового

рішення, будьто

вироку, ухвали чи постанови суду при розгляді кримінальної справи

по суті (п.8 ч.З ст. 129 Конституцій України).

Розділи КПК України, присвячені регламентації судового провадження у першій та

апеляційній інстанції, не містять переліку дій суду, які повинні фіксуватися шляхом

саме складання окремих протоколів судових дій, тобто процесуальних дій, спрямованих

на формування доказів у кримінальній справі під час судового слідства. Але правила

протоколювання в суді, які слушно розглядаються науковцями в системі загальних

положень судового розгляду [14, с. 30, 4243],

вимагають обов'язкового складання протоколу

про проведення кожної судової дії, якщо вона здійснюються за межами залу су

дового засідання (про огляд місця події, допит свідка щодо якого вживаються заходи

безпеки тощо).

Зміни, які відбулися у кримінальнопроцесуальному

законодавстві України у останні

роки, зокрема передача суду повноважень щодо вирішення питань про обрання

підозрюваному чи обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взятгя під варту, продовження

строку тримання особи під вартою, в

повній мірі відповідають вимогам

міжнародних нормативноправових

актів з захисту прав людини, зокрема ст. 6 Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод [15].

Визнання Україною загальноправових засад, приєднання до ряду міжнародних

нормативноправових

актів і визнання їх частиною національного законодавства

відповідно до ч.2 ст.9 Конституції, все

це піднімає Україну на якісно новий щабель

розвитку відносин, спрямованих на інтеграцію в світове співтовариство.

На даних, зафіксованих в протоколах судових засідань суду першої інстанції, суд

апеляційної і касаційної інстанції має можливість контролювати законність судового

розгляду справи, обгрунтованість вироку суду.

До деякого часу судді судів першої інстанції неоднаково ставились до питания ведення

протоколу судового засідання при розгляді подання органу досудового слідства

про обрання підозрюваному чи обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді

взяття під варту.

З веденням протоколу судового засідання пов'язаний обов'язок його виготовлення

в обмежений термін, право учасників процесу у певний термін ознайомитися з протоколом

судового засідання та надати на нього зауваження, які, в свою чергу, повинні бути

розглянутими головуючим.

Розгляд подання про обрання запобіжного засобу у вигляді взяття під варту проводиться

суддею одноособово. Постанова судді про результат розгляду подання може

бути оскаржена в триденний термін до апеляційного суду. Якщо вважати обов'язковою

загальну вимогу ч.1 ст.87 КПК України щодо ведення протоколу судового засідання і

під час розгляду подання прокурора або погодженого з ним подання органу досудового

розслідування u1087 про взяття особи під варту, оскільки прямо про це у ст. 1652

КПК України

не зазначено, то для судді виникає вагома загроза встановлення апеляційним судом

порушення прав підозрюваного чи обвинуваченого, якщо вони мали місце, при

наявності їх обгрунтованої скарги на цю постанову суду. Тому окремі судді намагаються

уникнути складання таких протоколів і стисло викласти всі обставини з розгляду

цього питания у постанові. Але цей підхід не відповідає демократичному духу українського

кримінальнопроцесуального

закону.

В прийнятій Пленумом Верховного Суду України постанові № 4 вщ 25 квітня 2003

року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства"

слушно зазначено, що з метою правильного та однакового застосування кримінальнопроцесуального

законодавства про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під

варту протокол судового засідання ведеться й при проведення даної процесуальної дії

[16].

Проте, й надалі виникають питания, які потребують подальшої наукової розробки.

Судді не безпідставно, вважають, що джерелом кримінальнопроцесуального

права є

виключно закон, тому порізному

сприймають і тлумачення судової практики найвищою

судовою інстанцією в системі загальних судів України. I доки законодавець не

дасть однозначної відповіді у питанні про обов'язковість складання протоколу при проведені

кожної окремої судової дії, будуть виникати суперечності в розумінні

кримінальнопроцесуальних

норм судами різних інстанцій. Наприклад, всупереч наведеному

роз'ясненню Генічеський районний суд Херсонської області під час розгляду

подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту С. протокол судового

засідання не вів. З матеріалів справи та постанови не можливо встановити, чи був

присутній С. у судовому засіданні, чи брав у ньому участь і висловлював свою думку

прокурор. Саме з цих підстав апеляційний суд Херсонської області скасував постанову

суду першої інстанції як незаконну.

Є й інші проблеми. Так, в чинному КПК України законодавчо не передбачена

можливість виготовлення протоколу судового засідання на друкарській машинці чи за

допомогою комп'ютера. Відсутня така вимога для протоколу судового засідання, як

фіксування запитань будького

з учасників судового засідання, а не тільки відповідей на

них, що унеможливлює категорично та однакового зрозуміти зміст відповіді того чи

іншого учасника, створює умови для інтерпретації одержаних судом відомостей, породжує

двоякість у розумінні відповіді та ін.

Вивчення протоколів судових засідань при розгляді кримінальних справ вказує на

наявність таких помилок як відсутність відомостей про: обговорювання тих чи інших

заяв і клопотань учасників судового розгляду; вихід суду до нарадчої кімнати, надання

підсудним права звернутися до суду з останнім словом, роз'яснення порядку ознайомлення

з протоколом судового засідання і надання на нього зауважень, та інше, що є

суттєвим порушенням кримінальнопроцесуального

законодавства і тягне за собою

скасування вироку.

З метою подальшого підвищення авторитету судової влади потрібно підвищити й

вимоги щодо відповідальності суддів і секретарів u1089 судових засідань за повноту і достовірність

змісту протоколу судового засідання, який потребує більш ретельного ставлення

до його складання і перевірки відомостей, що складають його зміст.

Вкрай необхідна подальша творча розробка науковцями проблеми удосконалення

процесуальних правил складання протоколу судового засідання при розгляді суддею

окремих питань як на стадії досудового розслідування, так і під час розгляду судом

справи по суті з метою забезпечення його належного використання для досягнення головної

мети кримінального судочинства визначення

винності особи у вчиненні злочину.

Актуальність і доцільність поглибленого дослідження питання про протоколи судових

дій, як джерел доказів у кримінальному судочинстві, зумовлена, перш за все, динамічним

розвитком нашого суспільства, суттєвими соціальнополітичними

змінами в

житті України, що потребує при цьому нових акцентів у підході до визначення самого

поняття протоколу судових дій, його місця серед інших доказів у кримінальному судочинстві.

Тому, відзначаючи актуальність, наукову та практичну цінність опублікованих

робіт по даній проблемі, необхідно перш за все зазначити, що деякі її сторони та положення

ще не набули всебічного висвітлення або залишаються дискусійними та потребують

подальшого теоретичного осмислення і наукової розробки.

Список використаних джерел та література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996

року. К.:

Преса України, 1997. 80

с.

2. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. //

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/firstview/index.html

3. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / [В 2х

т.].Т.

1. СПб.:

Альфа,

1996. 552

с.

4. Баршев Я.И. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому

уголовному судопроизводству. СПб,

1841.

5. Аннерс Э. История европейского права. М.,

1996.

6. Кистяковский А.Ф. Общая часть уголовного судопроизводства: Лекции, читанные в Импер.

унте

Св. Владимира (1874 г.). / О.В. Баулин, Н.С. Карпов, В.Я. Радецкая (научная

редакция и предисловие к современному изданию). К.:

Издво

Семенко Сергея, 2005. 118

с.

7. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій, як джерела доказів: Дис.... канд. юрид. наук.К.:

НАВСУ, 2003231

с.

8. Красницька А.В. Юридичні документи: Техніка складання, оформления та редагування:

Посібник. К.:

Парламентське видавництво, 2003. 500

с.

9. Колбая Г.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства в

советском уголовном процессе.М.:

Юрид. лит., 1975. 152

с.

10. Кримінальнопроцесуальний

кодекс України (відповідає офіційному текстові станом на 7

березня 2006 року). К.:

Вид. Дім "Скіф", 2006.176

с.

11. Грошевий Ю. Проблеми диференціювання порушень кримінальнопроцесуальних

норм в

доказуванні // Вісник Академії правових наук України.

№ 2 (9).Харків:

Право, 1997.С.

112121.

12. Уголовнопроцессуальный

кодекс Украины: Научнопрактический

комментарий / Под

ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина X.:

Одиссей, 2002. 960с.

13. Іщенко В.М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у

кримінальному судочинстві: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. X.:

Нац. юрид. академія

України імені Ярослава Мудрого, 2001 18

с.

14. Мытник П.В. Уголовный процесс: Судебные стадии: Лекции. Минск:

Тесей, 2001. 288

с.

15. Про ратифіксацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 150 року,

Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17

липня 1997 року № 475/97ВР

(із змінами, внесеними згідно із Законами № 551ХIV

від

24.03.99, ВВР, 1999, № 2223,

ст. 197 № 1420ІV

від 03.02.2004, ВВР, 2005, № 3, ст.76 №

3436IV

від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.216) // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1997.

№ 40. ст.

263.

16. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження

строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства: Постанова

Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 // Юридичний

вісник України. 2003.

червня.

Коваль П.Ю. Обязательность составления протокола судебного заседания в

уголовном процессе Украины.

Стаття 369. Оформлення виконавчого листа, виправлення
помилки в ньому та визнання виконавчого листа
таким, що не підлягає виконанню

1. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого
документа, встановленим Законом України "Про виконавче
провадження" (606-14).

2. Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача
або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або
видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає
виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане
стягувачем за виконавчим листом.

3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому
засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє
ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду
заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити
стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий
лист.

4. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у
разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника
відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням
добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших
причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню
повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом
уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу
боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем
за виконавчим листом.

{ Стаття 369 в редакції Закону N 3538-IV (3538-15) від
15.03.2006 }

Стаття 370. Видача дубліката виконавчого листа або судового
наказу

1. Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або
судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ,
має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця
видати його дублікат. Суд, який видав виконавчий лист про
стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у
разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів
боржника видати дублікат виконавчого листа.

{ Частина перша статті 370 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2677-VI (2677-17) від 04.11.2010 }

2. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому
засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не
є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

3. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або
судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому
законом.

{ Частина третя статті 370 в редакції Закону N 3674-VI (3674-17)
від 08.07.2011 }

Стаття 371. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення
виконавчого документа до виконання

1. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення
виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом
поважними, пропущений строк може бути поновлено.

2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду,
який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і
розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які
беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення
питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку
заяву в десятиденний строк.

3.1. Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону.

3.2. Підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред’явлений до виконання в установленому Законом порядку.

3.3. Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 Закону державний виконавець враховує таке:

а) повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

б) ім'я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;

в) відсутність ідентифікаційного коду суб'єкта господарювання - стягувача або боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі ідентифікаційного коду;

г) для фізичних осіб реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначається у виконавчому документі, якщо особа є іноземцем та законодавством країни, на території якої проживає фізична особа, встановлено інші форми обліку або якщо особа відмовилась його мати через свої релігійні переконання, про що є відповідна відмітка у паспорті особи.

3.4. Заява про відкриття виконавчого провадження подається до органу ДВС у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

3.4.1. До заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Начальнику _____________ відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

адреса: ___________________________

Товариства з обмеженою відповідальністю «________________»

адреса: ___________________________

Р/р ____________ в філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві

МФО ___________

Код ЄДРПОУ ____________

Свідоцтво № ____________

ІПН ____________

Справа № ____________

Дата добавления: 2014-01-07