Паблік рилейшнз у діяльності міжнародних організацій

Ефективну комунікацію із громадськістю намагаються налаго­дити не лише компанії та уряди, а й міжнародні організації, які ставлять за мету:

• зробити організацію знаною (видимою);

• добитися позитивного ставлення до неї з боку міжнародної громадськості;

• створити образ значущої в міжнародних справах структури.

Комітет Міністрів Ради Європи 11 квітня 2000 р. схвалив інфор­маційну стратегію цієї найстарішої європейської організації. Згідно з резолюцією 2000-2 зазначена стратегія покликана поліпшити про­зорість та ефективність діяльності Ради Європи, посилити її при­сутність і вагу у країнах-учасницях. Програму розроблювали три роки; увесь цей час інформаційну діяльність організації ретельно вивчали відповідно до вимоги Страсбурзького саміту лідерів країн (жовтень 1997 р.) "зосередитися на завданні стати видимішою та ближчою до громадян". Резолюція 2000-2 поставила завдання під­креслити в очах європейців "унікальність" Ради Європи, її роль в європейській організації "у досягненні єдності Великої Європи".

Інформаційна концепція Ради Європи ґрунтується на таких заса­дах:

• спільній інформаційній діяльності чотирьох головних органів Ради Європи (Комітету Міністрів, Парламентської Асамблеї, Європейського Суду з прав людини, Конгресу місцевих і ре­гіональних властей), "що дасть змогу спонукати громадян до співробітництва". Водночас кожний орган здійснює власну інформаційну діяльність у співпраці з Генеральним Секретарем Ради Європи;

• наданні пріоритету використанню новітніх інформаційних тех­нологій, особливо створенню сторінок в Інтернеті.

Отже, засоби масової інформації і в цьому разі є найважливішим знаряддям досягнення бажаного результату.

У грудні 1999 р. ООН у меморандумі наголосила, що тепер "кожний працівник секретаріату може говорити із пресою без об­межень". Для персоналу ООН навіть виробили правила комуні­кації з журналістами:

-говорити лише в межах своєї компетенції та відповідальності;

-надавати факти, а не судження або коментарі;

-за­лишати проблеми, питання для коментарів офіційним особам які уповноважені говорити від імені організації.

Загалом робота над цією своєрідною інструкцією тривала майже чотири роки в дискусіях між вищими керівниками, хоча й вмістилася на двох сторінках, в інструкції зазначається, що "ООН має на меті бути відкритою і прозорою у своїх відносинах із пресою. У наших інтересах працю. вати з мас-медіа чесно і швидко, запровадити послідовну комуніка­ційну стратегію, що базується на цих самих принципах"

У розглядуваній інструкції встановлено норми спілкування з пресою залежно від посади. Генеральний секретар ООН є основним голосом організації, який "часто спілкується з пресою у штаб-квар­тир, та під час подорожей. Натомість перший заступник Генерального секре­таря та його штат спілкуються з журналістами від імені генсека протягом дня. Кількість офіційних осіб, які уповноважені відпові­дати на проблемні питання, обмежена: речник генсека, спеціально призначені члени штату генсека, керівники департаментів у межах їхньої компетенції, працівники, уповноважені керівниками депар­таментів, директори інформаційних центрів ООН за кордоном В інструкції зазначається: "ніхто не може говорити від імені Гене­рального секретаря без його чіткої згоди". "Усі працівники ООН повинні висловлюватися публічно", але за певних обставин, зокре­ма в разі проблемних запитань, "можуть допомогти журналістам глибше зрозуміти проблему, спілкуючись без мікрофона". Тому як зазначено в меморандумі, журналістам слід чітко пояснювати, коли розмова може відбуватися під запис (on the record) і з посиланням на їм я працівника, а коли не під запис (off record), тобто в цьому разі журналіст має обнародувати своє джерело інформації лише словами представник ООН". Нарешті, у меморандумі зазначаєть­ся, що працівники 'не повинні вважати, що мусять відповідати на кожне питання, зокрема, гіпотетичного характеру".

Міжнародні організації, як правило, діють в умовах обмежених ресурсів, що, зрозуміло, негативно позначається на їх можливос­тях. Проте великі витрати на саморекламу також завдають шкоди передусім репутації. Адже міжнародні урядові структури фінансу­ються за рахунок платників податків. У 1996 р. Європейський Союз з метою розвіяти скептицизм в окремих європейських краї­нах, передуєш у Британії, щодо спільної європейської валюти вирішив виготовити серію рекламних телевізійних 4роликів і купити газетні площі для публікацій, які доводили б переваги євро. Це рішення викликало неоднозначне ставлення. Багато хто звинува­тив чиновників Європейського Союзу у витрачанні коштів плат­ників податків для рекламування своєї діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Чому міжнародні організації потребують паблік рилейшнз?

2. Що обмежує ПР-кампанії міжнародних організацій?

7. Лобіювання — це спеціалізована частина паблік рилейшнз, яка будує та підтримує відносини з органами державної влади з метою вплинути на процес ухвалення сприятливого для організації законо­давчого або нормативного рішення.

У XVI ст. слово "лобі" (від англ. іоЬЬу — закритий майданчик, коридор, кулуари) вживали для позначення майданчика для прогу­лянок у монастирі. Політичного відтінку це слово набуло три сто­ліття потому в Америці, коли термін "лобіювання" почав означати купівлю голосів депутатів за гроші в коридорах Конгресу.

Нині лобіювання — це тиск на парламентарів з боку груп або приватних осіб з метою домогтися прийняття або відхилення певно­го законопроекту.

Лобіювання може здійснюватись на користь певних соціальних і політичних сил, окремих країн і регіонів (наприклад, протистояння в конгресі США китайського й тайванського або вірменського та ту­рецького лобі), а також стратегії розв'язання певних глобальних проблем.

Лобізм у законодавчій владі існує в усіх демократичних держа­вах. Його вважають життєво необхідною складовою демократично­го процесу, оскільки цивілізоване лобіювання полягає в наданні особі (або групі осіб), від якої залежить доля бажаного рішення, не­обхідної інформації, здатної переконати цю особу (або групу осіб) в доцільності ухвалення рішення. У комунікаційній площині лобію­вання тотожне описаному процесу переконування.

Тут наголошується саме на цивілізованому лобіюванні, оскільки часом його підозрюють мало не в узаконеній корупції. Лобіювання певних інтересів у виконавчій владі здебільшого кваліфікується як злочин: зловживання службовим становищем, корупція тощо. Звідси посилена увага громадськості й преси до поведінки не так лобістів, як лобійованих. Наприклад, Конгрес США постійно вдосконалює кодекс поведінки члена Конгресу з метою унеможливлення будь-яких спроб корупції. Так, конгресменам забороняється отримувати подарунки вартістю понад 5 дол., а також приймати запрошення на обід, де збирається понад 10 осіб, оскільки це вже вважатиметься банкетом, відвідувати які так само заборонено. Якщо під час зібран­ня (прийому) подають напої та перекуску, конгресмен зобов'язаний стояти. У противному разі це вважатиметься банкетом. У цьому ро­зумінні роздачу московським рестораном "Національ" карток на 20-відсоткову знижку депутатам Державної Думи Росії не можна вважа­ти "чистою" рекламною акцією, а піарівською й поготів. Водночас отримання таких карток депутатами цілком можна вважати дією, що тягне звинувачення в корупції.

Лобізм — це не лише діяльність окремої уповноваженої особи чи організації. Лобісти активно шукають шляхи залучення громад­ськості для досягнення своєї мети. Наприклад, у США лобісти через агітацію у громадських місцях, листівки, оплачені оголошення у пресі закликають виборців писати своїм обраним представникам ли­сти з вимогою підтримати бажане рішення.

Мало того, масові громадські організації — найвпливовіші лобі­сти у США. За словами колишнього посла США в Україні В. Міллера, найвпливовішими лобі у США є Асоціація людей похилого віку і організації захисту інтересів ветеранів. Потім ідуть лобі універ­ситетське і представників освіти взагалі, і лише потім — так звані групи особливих інтересів: спілки фермерів (які вирощують пшени­цю, кукурудзу), представники нафтопереробної, вугільної та тю­тюнової галузей промисловості. Помітна також Асоціація мерів ве­ликих міст, які проштовхують урбаністичні проекти. Працюють і групи з чітко визначеною позицією з питань релігії, абортів, еко­логічних проблем тощо.

Інвесторські відносини — це спеціалізована частина паблік рилейшнз, що будує і підтримує взаємовигідні відносини з акціонерами та іншими членами фінансової громади. На практиці застосовують усі розглянуті комунікаційні техніки: безпосереднє спілкування, лис­тування, публікації, організовані події, виставки тощо.

Приватні неприбуткові організації (наприклад, фонди, дослід­ницькі установи) свою діяльність у сфері паблік рилейшнз часто на­зивають " питанням розвитку ". Це також спеціалізована діяльність, спрямована на побудову і підтримку відносин з організаціями-донорами та заінтересованими особами з метою отримати фінансову та во­лонтерську підтримку.

Корпорація Громадського Мовлення США (а вона діє як непри­бутковий приватний фонд) отримує приблизно 20 відсотків коштів від організацій-донорів і меценатів. Це спосіб збирання коштів відо­мий як фандрейзинг. Зрозуміло, що Громадське Мов­лення США змушене враховувати комерційні інтереси корпорацій та компаній, головна мета яких — продаж власної продукції. Слід наголосити, що Громадське Телебачення не може запропонувати корпораціям послуги, які надає комерційне телебачення (наприклад, час для реклами). Головне, що привертає увагу, наприклад, під­приємців до Громадського Мовлення і спонукає до підтримки, — це престиж. Компанію переконують, що вона зміцнить свою репутацію, якщо широкому колу глядачів стане відомо, що вона спонсорує не-комерційне мовлення, яке служить громадським інтересам.

Кожна теле- або радіостанція, яка входить до системи Громадсь­кого Мовлення, двічі на рік розсилає поштою близько тисячі яскра­вих конвертів із листом-запрошенням взяти участь у лотереї. У спе­ціальній брошурі вміщено інформацію про те, які призи розігрують­ся для учасників, які зробили благодійні внески станції в розмірі 10, 20, 50 дол. Наприклад, якщо внесок становить 50 дол., учасник бере участь у розігруванні знижки на квиток однієї з авіакомпаній. У листі-запрошенні міститься також інформація про те, для яких по­треб телестанції проводиться ця лотерея. Зрозуміло, що переможці запрошуються до студії для участі у спеціальному шоу за підсумками кампанії. Така акція щорічно приносить великій за обсягами мов­лення телестанції, наприклад, у Нью-Йорку до 1 млн. дол.

Інший вражаючий приклад успішного фандрейзингу — впливова екологічна організація "Грінпіс", яка не лише організовує резо­нансні масові акції в різних куточках світу, а й облаштувала потуж­ну телевізійну базу із супутниковим зв'язком, через яку надсилає те-лекомпаніям відеоматеріали про свої екологічні виступи.

Питання для самоконтролю

1. Чому управління проблемами має бути упереджувальним?

2. Засоби лобістської діяльності.

3. Які організації вдаються до такої діяльності, як питання розвитку?

Дата добавления: 2014-01-07