Епоха товарних грошей

ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМ ГРОШЕЙ. ПРИЧИНИ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕМОНЕТИЗАЦІЇ ЗОЛОТА.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші.

Повноцінні гроші — ті гроші, що виготовляються з матеріалу та мають в собі свою внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару. який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети.

Неповноцінні гроші — це гроші, що не мають в собі власної субстанціональної вартості, а набувають цієї вартості у процесі обміну. При цьому вартість грошей може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Сучасні гроші	→	Кредитні гроші	→	квазігроші	→	Довгострокові депозити
→	Чеки
→	Векселі
→	Депозитні гроші	→	Електронні депозити
→	Традиційні (чекові) депозити
→	Паперові гроші
		Змішані форми	→	→	Нерозмінні банкноти
→	Білонна монета
→	Казначейські білети
→	Розмінні банкноти
→ → → → → →	золота	срібна	Мідна
						↑	↑	↑
Поява грошей	→	Повноцінні гроші	→	Металеві гроші	→	монета
→	Куски металу
→	товарні гроші	→	прикраси
→	Предмети першої необхідності

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку роль загального еквівалента виконували предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів — слов’ян, індійських племен, інших кочових племен[2].

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об’ємним, ніж на предмети першої необхідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш гро­міздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість.

Тобто спочатку роль грошей виконували реальні матеріальні блага, вартість яких створювала основу формування вартості грошей. Такі гроші були відносно стійкими. Особливість таких грошей полягає в тому, що вони однаково були здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та інструментом обміну. Важливими вимогами до таких грошей стають найбільша вживаність і найбільша бажаність на території обміну.

На території Київської Русі з цього різновиду товарних грошей найбільш поширеним було хутро. Слово «гроші» тут з’явилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом «куна», що означало «хутро». Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть, навіть у середні віки. «Руська правда» часто використовує термін «куни» в розумінні грошей: «кунамися викупати», «давать куни в рези» тощо.

Проте як перший, так і другий різновид товарних грошей був надто примітивним, функціонував поштучно, не підлягав поділу, виступав у своєму природному вигляді. Такі гроші відповідали потребам обміну на його найнижчих стадіях.

Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги — бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв’язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал (золото, срібло).

Важливим кроком до початку нової епохи грошей стає монетизація.

Дата добавления: 2014-01-07