Опис експорту. Примітка:підрозділ exports можна використати тільки в програмах, які транслюються версіями компілятора ВР.ЕХЕ, ВРС.ЕХЕ й BPW.EXE

Примітка: підрозділ exports можна використати тільки в програмах, які транслюються версіями компілятора ВР.ЕХЕ, ВРС.ЕХЕ й BPW.EXE

Підрозділи опису експортованих імен exports можуть багаторазово зустрічатися в будь-якому місці описової частини програми або динамічно зв’язуємої бібліотеки (DLL). Кожний запис у реченні exports задає ідентифікатор експортованої процедури або функції. При цьому необхідно стежити, щоб ця процедура або функція була описана до вказівки її імені в підрозділі exports. Крім того, опис експортованої процедури або функції повинне містити директиву export (без букви "s" наприкінці!). Як експортовані імена можуть виступати уточнені ідентифікатори.

Нижче показаний синтаксис опису підрозділу exports.

У підрозділах описів exports перераховуються всі процедури й функції, які експортуються даною програмою або динамічно зв’язуємої бібліотеки. Відмітимо, що хоча програма може містити речення exports, однак на практиці це зустрічається досить рідко. Як правило, воно вказується в DLL.

Речення exports допускаються тільки в зовнішньому розділі описів програми або DLL. У розділі описів процедури, функції й модуля вони використовуватися не можуть.

Кожний запис експорту може містити в собі ключове слово index, за яким треба вказати цілочислове значення в діапазоні від 1 до 32767. Число, зазначене в index, ставить у відповідність експортованій процедурі або функції спеціальне порядкове значення. Якщо в записі експорту опис index відсутній, то порядкове значення привласнюється автоматично.

Запис речення exports може містити ключове слово патe, за яким потрібна рядкова константа. Ця константа задає процедурі або функції ім'я, з яким вона буде експортуватися. Якщо опис патe в записі експорту відсутній, то процедура або функція експортується зі своїм ідентифікатором, символи якого перетворяться у верхній регістр.

Крім того, запис експорту може містити в собі ключове слово resident, при вказівці якого інформація про експорт буде залишатися в оперативній пам'яті, поки DLL завантажена. Це дозволяє істотно зменшити час пошуку підпрограми в динамічно завантажуваній бібліотеці по імені.

Розділ операторів (операторний блок)

Це єдиний обов'язковий розділ у структурі програми. Класична найпростіша програма має такий вигляд.

begin Writeln (’Hello, World’) end.

Але, як відзначалося вище, без використання попередніх розділів можна написати, хіба що, такі примітивні програми. Синтаксис розділу операторів має вигляд:

Множину операторів будемо вивчати далі.

Стандартні процедури введення (Read, ReadLn) і виведення (Write, WriteLn)

Елементами списку параметрів процедури Write і WriteLn можуть бути вирази цілого, дійсного, символьного, рядкового й логічного типів. Елементами списку параметрів процедури Read і ReadLn можуть бути вирази цілого, дійсного, символьного, рядкового типів.

Введення даних. Надати значення змінним можна за допомогою команди присвоєння. Такий спосіб є найпростішим, однак не найкращим, оскільки програми від цього стають неуніверсальними (немасовими). Ось чому в усіх алгоритмічних мовах використовують принцип введення даних у пам’ять за допомогою команди введення даних. Команда введення даних має вигляд: read (<список змінних>).

Дія команди. Коли в програмі зустрічається команда read (<список змінних>) – виконання програми призупиняється для введення значень змінних (екран буде чорним або відкриється екран для введення даних). Значення відповідних змінних зі списку набирають на клавіатурі через пропуск, якщо їх декілька. Після цього натискають на клавішу вводу – змінні отримають значення, і програма виконуватиметься далі.

Приклад. Нехай трьом змінним треба надати значення 2, 5 і 1. Для цього запишемо команду read (a, b, с). Під час виконання команди настане пауза – середовище перейде у режим введення даних. Треба набрати числа на клавіатурі через пропуск так: 2 5 1 і натиснути на клавішу вводу. Змінна а набуде значення 2, змінна b - значення 5, а змінна с - значення 1. Клавішу вводу можна також натискати після кожного числа.

Якщо набрати недостатню кількість чисел, то середовище очікуватиме на наступні дані. Окрім чисел цією командою можна вводити текстові дані типу string (тексти без лапок).

Зауваження. Використовують і різновид команди введення – readln (<список змінних>). Ця команда є особливо корисною під час роботи з текстовими файлами. Середовище ігноруватиме числа, якщо їх набрано у рядку більше, ніж є змінних у списку. А наступна команда введення буде читати дані з нового рядка.

Виведення даних. Команда виведення призначена для виведення значень на екран. Вона має такий загальний вигляд: write <список>.

Список може складатися зі сталих, змінних, виразів, текстових даних, записаних у лапках.

Дія команди. Вирази обчислюються і їхні значення виводяться на екран без пропусків. Це може призвести до злиття даних на екрані. Команда write виводитиме дані у тому ж рядку, а щоб виводити дані у наступному рядку, застосовують команду writeln.

Приклад. Нехай змінні a, b та с отримали такі значення: 2, 5, 1. Команда write (a, 9, b + с) виведе у лівому кутку екрана: 296.

!!! Команду readln без параметрів використовують, щоб оглянути результати виконання програми на екрані, а команду writeln без параметрів – для переходу на новий рядок або для пропуску рядка.

Дата добавления: 2014-01-07