Вид заняття: лекція. Тема заняття: Організаційно – правові форми підприємства

Тема заняття: Організаційно – правові форми підприємства

Дидактична мета заняття: дати характеристику організаційно – правовим формам підприємства згідно законодавства України

Виховна мета| заняття|: виховання| почуття| відповідальності

План заняття:

1. Організаційно – правові форми підприємства

2. Об’єднання підприємств

1. Організаційно – правові форми підприємства

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в рамках певної організаційної форми. Організаційно-господарською оди­ницею бізнесу є підприємство (компанія, фірма, організація, установа тощо) — це загальна назва будь-якого суб'єкта госпо­дарювання. Вона віддзеркалює лише той факт, що підприємство або організація має права юридичної особи, проте ці права не ві­дображають організаційно-правового статусу підприємства. То­му, окрім назви підприємства, для будь-якого підприємця важли­во обрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяль­ності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних та економічних засад діяльності суб'єкта господарювання.

Організаційно-правова форма підприємства — це система
корм, які визначають:

по-перше, відносини цього підприємства з державою, ін­шими фізичними та юридичними особами;

по-друге, відносини між партнерами (власниками) цього підприємства.

Найважливішими ознаками, що визначають різні організацій­но-правові форми підприємства, є:

· місія і цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), і шляхи їх досягнення в певному соціально-еконо­мічному середовищі;

· чисельність учасників створюваного суб'єкта господарю­вання;

· спосіб формування стартового капіталу;

· джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

· межі майнової (матеріальної) відповідальності;

· методи здійснення виробничо-господарської діяльності;

· організаційна структура та методи управління підприємством;

· спосіб розподілу прибутку та збитків;

· законодавча і нормативно-технічна база, що регламентує створення, функціонування та ліквідацію діяльності суб'єкта го­сподарювання.

Прийняття рішення про вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох факторів. До визначальних чинників слід віднести:

· відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена одних та обмежена решти засновників);

· оподаткування (податки фізичних, юридичних осіб, подвій­не оподаткування);

· потреби у фінансових коштах (власних, позикових);

· можливості зростання (передбачувана тривалість функціо­нування фірми);

· управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);

· можливість зміни власника (залучення до бізнесу третіх осіб);

· оперативність управління (швидкість реагування на зміни зовнішнього середовища компанії);

· труднощі у разі ліквідації (складність адміністративних про-. цедур у випадку припинення бізнесу).

Світовий досвід дає змогу виділити три класичні форми орга­нізації та функціонування бізнесу: одноосібне володіння, парт­нерство (товариство), корпорація.

Одноосібне володіння — це така організаційна форма, за якої власником бізнесу є фізична особа або сім'я. Одноосібне воло­діння пов'язане з індивідуальною підприємницькою діяльністю, яка здійснюється від свого імені, на власний ризик і спрямована на отримання певного прибутку. Тобто при виборі цієї організа­ційної форми підприємець несе повну, необмежену відповідаль­ність за результати діяльності і водночас є власником усього прибутку від свого бізнесу.

Партнерство (товариство) — це підприємство, створене на за­садах угоди про об'єднання майна та фінансових ресурсів двох або більше окремих фізичних чи юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів діяльності та безпосередньої участі у її здійсненні.

Організаційно – правова форма	Характеристика	Організаційно-економічні та соціальні
переваги	недоліки (вади)
Одноосібне володіння	підприємство, власни­ком якого є фізична особа або сім'я	• простота заснування • повна самостійність, свобода та оператив­ність дій підприємця • максимально можливі мотиви до ефекти­вного господарювання • гарантоване збереження комерційних та­ємниць	! • труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів • повна відповідальність за борги • відсутність спеціалізованого менеджменту • невизначеність терміну функціонування
Господарське товариство (партнерство)	об'єднання власних капі­талів кількох фізичних або юридичних осіб за умов: однакового розпо­ділу ризику і прибутку; спільного контролю ре­зультатів бізнесу; безпо­середньої участі у здійс­ненні діяльності	• широкі можливості виробничої та комер­ційної діяльності • збільшення фінансової незалежності й дієздатності • велика свобода дій та більша виваженість управлінських рішень • можливість залучення до управління то­вариством професійних менеджерів	• загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність, тобто можливість банкрут­ства через професійну некомпетентність одного з партнерів і • збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність про­цесу та результатів діяльності
Корпорація (акціонерне товариство)	підприємство, власника­ми якого є акціонери, що мають обмежену від­повідальність (у розмірі свого внеску в акціоне­рний капітал) і розпоря­джаються прибутком	• реальна можливість залучення необхідних інвестицій • більша можливість постійного нарощу­вання обсягів виробництва чи послуг • існування тільки обмеженої відповідальності акціонерів • постійний (тривалий) характер функціо­нування	• наявність розбіжностей між правом власності і функцією контролю діяльності • сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів • існування потенційної можливості посадо­вих осіб впливати на діяльність корпорації у власних інтересах

Товариство з обмеженою відповідальністю це суспільство, у якому його вкладники (засновники) несуть відповідальність по боргах суспільства (у випадку його ліквідації) тільки величиною свого внеску.

Товариство з додатковою відповідальністю це суспільство, у якому його вкладники (засновники) несуть відповідальність по боргах суспільства (у випадку його ліквідації) величиною свого внеску, а якщо його недостатньо, те додатково приналежним майном у кратному внеску розмірі.

Повне товариство - це суспільство, у якому його учасники ведуть спільну діяльність і відповідають по боргах суспільства всім своїм майном.

Командитне товариство - це суспільство, у якому поряд із засновниками (дійсні члени), які несуть відповідальність по боргах суспільства всім своїм майном, є члени - вкладники, які несуть обмежену відповідальність тільки величиною свого внеску.

Акціонерне товариство - це суспільство, статутний фонд якого розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, кожний акціонер відповідає по боргах суспільства величиною своєї акції. Бувають відкритого й закритого типу.

Також існують:

Кооперативы – это совместная организация граждан, которые добровольно объединились для совместной хозяйственной и др. деятельности на основе принадлежащего им имущества на правах собственности или взятого в аренду или предоставленного в безвозмездной форме, на принципах самостоятельности, самоуправления и самофинансирования.

Принципы организации кооператива

1. Добровольность членства

2. Неограниченное количество членов;

3. Мирные цели;

4. Материальная ответственность;

5. Самоуправление – управляется членами кооператива

6. Отличие от коммерческих предприятий – не получение прибыли,. а достижение определенных хозяйственных целей

Арендное предприятие – самостоятельная хозяйственная единица, которая осуществляет предпринимательскую и др. виды деятельности на основе срочного платного владения и использования имущества, переданного в аренду арендодателем на основе договора.

2. Об’єднання підприємств

У практиці існують наступні види об'єднань підприємств:

- асоціації – договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, але лише в тій області, до якої має відношення асоціація

- корпорація – договірні об'єднання, створені на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень центрального регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціум – тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети. Після виконання завдань консорціум припиняє своє існування;

- концерни – статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі й т.д. на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

- картелі – договірні об'єднання підприємств однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності;

- синдикати – різновид картельної угоди, що припускає реалізацію продукції через єдиний спільний збутовий орган або вже наявну збутову мережу одного з ділянок об'єднання;

- трести – монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належать різних підприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. Оскільки тут інтегруються всі напрямки діяльності, такі підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність;

- холдинг – специфічні організаційні форми об'єднання капіталів. Подібні об'єднання утвориться, коли акціонерне товариство (товариство) саме безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а лише використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших акціонерних фірм із метою фінансового контролю за їхньою роботою й одержання доходу на вкладений в акції капітал.

- Фінансові групи (фінансово-промислові групи) – об'єднання юридично й економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства, при формуванні яких у якості головних ставиться завдання об'єднання банківського капіталу й виробничого потенціалу. Фінансову групу очолює один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємства, що входять в об'єднання, координують всі сфери їхньої діяльності. При цьому основним доходом діяльності банку повинні бути дивіденди від підвищення ефективності роботи підприємств, а не відсоток на кредит.

Дата добавления: 2014-01-07