Трансакційний попит на гроші

Попит на гроші: ефекти доходів, цін та процентних ставок

Основа сучасної грошової теорії — так званий портфельний підхід (те­орія портфельного вибору), який розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем ак­тивів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізувати прибуток і мінімізувати ризик. Портфель складає­ться з різноманітних активів — акції, облігації, нерухомість, гроші та ін. Попит на гроші визначається тим, яку частку портфеля своїх активів еко­номічний агент прагне тримати у ліквідній формі, тобто у вигляді грошей.

Для спрощення подальшого аналізу попиту на гроші припустімо, що портфель складається лише з двох активів: облігацій та грошей.

В цілому попит на гроші формується як попит на гроші для операцій (Трансакційний попит) та для накопичення купівельної спроможності (по­пит на гроші як на актив).

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування всіх видів угод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке є макроекономічним рівнянням обміну: M*V=P*Y, де М — кількість грошей в обігу, V — швидкість обігу грошей, Р — рівень цін, Y — обсяг випуску у реальному вираженні. Добуток PY є ціновою оцінкою випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій. Добуток M*V — це кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої про­дукції. Із рівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші: М^d=(PY)/V.

Рівняння показує, що Трансак­ційний попит на гроші залежить від таких факторів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Підвищен­ня цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші, зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує Транс­акційний попит. Якщо швидкість обігу грошей та рівень обсягу.ви­пускну реальному вираженні ста­більні, то кількість грошей, необ­хідних для обслуговування угод в економіці, змінюється пропорційно рівневі цін.

Мал. 7.1. Трансакційний попит на гроші.

Номінальний попит на гроші відображає ту кількість грошей, яку

економічні суб'єкти хотіли б мати для фінансування ділових операцій. З економічної точки зору, доцільніше розглядати реальний (коригований на рівень інфляції) попит на гроші, який визначається з урахуванням їхньої купівельної спроможності — реальної вартості грошей. Реальні грошові за­лишки, або реальні грошові запаси вимірюють той обсяг товарів та послуг, який можна придбати за певну номінальну кількість грошей —. Величина— отримала назву «реальних грошових запасів».

Проста функція Трансакційного попиту на гроші у реальному виразі по­казує що Трансакційний попит пропорційний реальному доходові, або кількості виробленої продукції: =k*Y, де k=l/V. Реальний попит на гроші позитивно пов'язаний із рівнем економічної активності. Якщо зро­стає реальний доход отже, і обсяг запланованих та непередбачених опе­рацій, то підвищується реальний попит на гроші, і навпаки.

На графіку, зокрема, показано, як змінюється Трансакційний попит на гроші під впливом зміни ВВП: зростання ВВП збільшує попит на гроші і зсуває лінію попиту праворуч, і навпаки, зменшення ВВП зсуває лінію попиту на гроші ліворуч, тобто попит зменшується (мал. 7.1).

Дата добавления: 2014-01-07