Відбір ідей

Після завершення фази генерації ідей наступає час їх відбору. Цей процес складається із декількох етапів:

Відсічення (відтинання)

Перший етап полягає у відсіченні тих ідей, які не варті уваги. Ведучий починає з короткого представлення кожної ідеї і одночасно питає у зібравшихся, чи є ця ідея допустима. Нікому із учасників не потрібно захищати або проголошувати своє авторство; кожний може підтримати або спростувати будь-яку ідею.

Ведучий питає учасників, чи заслуговує ідея подальшого розгляду. Якщо це не правильна ідея, то він просто видаляє її, але якщо хоча б мізерне непогодження серед учасників, вона залишається в списку. Якщо учасники знаходять два листи з однаковими ідеями – об’єднують їх.

Групування ідей

Корисно по ходу процесу групувати аналогічні ідеї. Найбільш зручно, коли учасники засідання можуть, по бажанню, підходити до стіни і здійснювати групування. Взаємопов’язані ідеї групуються рядом на стіні. Групи отримують назви в залежності від того, за яким принципом здійснюється групування. Наприклад:

Нові функції;

Питання продуктивності;

Пропозиції по покращенню існуючих функцій;

Інтерфейс користувача і питання простоти користування.

Групи можуть бути спеціально орієнтовані на можливості системи і способи підтримки різноманітних типів користувачів.

Визначення функцій

В цей момент, людині, яка запропонувала ідею, необхідно дати можливість здійснити її короткий опис. Це дозволить їй більш детально описати функцію і допоможе переконатися, що учасники розуміють її однаково. Крім того, це дозволить уникнути грубих помилок в процесі визначення пріоритетів. І так, ведучий називає всі ідеї, що залишилися в списку, і просить авторів дати їх опис, що складається з одного речення.

Розстановка пріоритетів

В більшості випадків, необхідно визначити пріоритети ідей, які залишилися після відсікання. В кінцевому випаду жодна команда розробників не може зробити «все, що тільки забажається». Є декілька методів розстановки пріоритетів, розглянемо 2.

1. Накопичувальне голосування: стодоларовий тест. Кожному учаснику видається 100$ «ідейних грошей», які можна потратити на купівлю ідеї. Кожному учаснику пропонується записати на листку паперу, скільки грошей він виділяє на кожну ідею. Потім, коли учасники проголосують, ведучий підраховує результати і пропонує порядок класифікації. Можна зобразити гістограму, щоб наглядно представити результат учасникам.

Наприклад:

Ідея 1 - 380$

Ідея 2 - 200$

Ідея 3 - 180$

Зазвичай даний процес працює дуже добре. Але він спрацьовує тільки інколи. Його не можна повторно використовувати в одному і тому ж проекті, так як результати першої спроби відомі, це вплине на думку учасників при наступному голосуванні. Наприклад, якщо Ваша улюблена функція є першою в списку, а функція, яку ви ставите на друге місце, навіть не отримала пристойного згадування, ви можете поставити всі Ваші гроші на другу. Ви впевнені, що решта учасників потурбуються про те, щоб Ваша улюблена функція як і раніше залишилася в списку.

2. Розбиття на категорії «критична, важлива, корисна»

Кожному учаснику дається кількість голосів, що рівне кількості ідей, кожний голос має відноситися до однієї із трьох категорій «критична, важлива, корисна». Суть метода в тому, що голоси, що належать кожному учаснику, розподілені по категоріям рівномірно (одна третина «критична», одна третина «важлива» і одна третина «корисна»); відповідно, тільки одну третину ідей учасник може віднести до критичних.

- Критична – обов’язкова. При відсутності даної функції учасник не зможе користуватися системою. Без неї система не буде виконувати свою основну місію. Тому немає сенсу робити систему без цієї функції.

- Важлива. При відсутності даної функції відбудеться значна втрата споживчої цінності, долі на ринку або прибутку або зменшиться приплив нових обслуговуємих клієнтів. Якщо важливі пункти не будуть реалізовані, деяким користувачам продукт не сподобається і вони не будуть купувати його.

- Корисна. Це означає, що було б добре мати її. Така функція робить життя простішим, систему привабливою і приязною або приносить велику користь.

Зауваження. При використанні даного методу всі ідеї, які «пережили» етап відсічення, отримують, як мінімум, статус «корисних», що дозволяє уникнути образ зі сторони їх авторів

Коли учасників багато, одна і таж функція може бути віднесена різними учасниками до різних категорій. Ведучий робить наступні дії: множить «критичні» голоси на 9, «важливі» на три, а «корисні» на 1 і підраховує суму. Це розподілить результати на користь «критичних» голосів.

Мозковий штурм з використанням Веб

Якщо всіх зацікавлених осіб можна зібрати разом і вони являються відносно активними і не дуже сором’язливими, ведучий – досвідчений, то ефективно використовувати «живий» МШ.

Але інколи «живий» МШ неможливий. В цих ситуаціях альтернативою є використання Інтернет або локальної мережі для організації МШ шляхом створення дискусійної групи. Цей метод особливо підходить для розробки перспективних додатків, коли необхідні дослідження або довготривалі прогнози, концепція спочатку неясна і вимагається широкий діапазон поглядів (думок) велика кількість користувачів і зацікавлених осіб.

При використанні цього методу керівник проекту спонсорує почтовий сервер або веб-сторінку для фіксації властивостей продукту і коментарів до них. Запис ідей і коментарів може відбуватися як анонімно так і з вказанням авторства, в залежності від створеної адміністратором схеми. Перевага даного методу – ідеї і коментарі можуть циркулювати в мережі протягом значного періоду часу. При цьому відображається весь процес еволюції кожної ідеї. Самою найважливішою особливістю є удосконалення ідей з спливанням часу.

Створення прототипів

Прототипування (prototyping) - це найбільш часто використовуваний сучасний метод виявлення вимог. Програмні прототипи конструюються для візуалізації системи або її частини для замовників з метою отримання їхніх відгуків.

Прототип – працююча модель програми з неповним функціоналом. Він зазвичай містить графічний інтерфейс користувача і виглядає як справжня програма, однак активізація елементів інтерфейсу не приводить до отримання результату.

Прототип ПЗ - це часткова або можлива реалізація нового продукту, що пропонується. Прототипи дозволяють вирішити три основні задачі:

- Прояснення і завершення процесу формулювання вимог. Використовуваний в якості інструмента формулювання вимог прототип представляє собою попередну версію частини системи, розуміння якої викликає труднощі. Оцінка прототипу користувачами вказує на помилки в формулюванні вимог, які можна виправити без великих витрат до створення реального продукту.

- Дослідження альтернативних рішень. Прототип, як інструмент конструювання, дозволяє зацікавленим в проекті особам досліджувати різні варіанти реалізації користувачів, оптимізувати зручність роботи і оцінити можливі технічні прийоми. Прототипи дозволяють на робочих зразках показати, наскільки здійсненні вимоги.

- Створення кінцевого продукту. Прототип – це ніщо інше, як функціональна реалізація первинних елементів системи, яку можна перетворити в готовий продукт, здійснюючи послідовний ланцюжок невеликих циклів розробки (Аналіз здійсненності).

Основна мета створення прототипу – усунення неясностей на ранніх стадіях процесу розробки. Саме виходячи з них потрібно вирішувати, для яких частин системи необхідний прототип і що надіялись з’ясувати, оцінюючи його. Прототип корисний для з’ясування і усунення двозначних і неповних тверджень в вимогах. Користувачі, менеджери та інші зацікавлені особи вважають, що прототип дає їм розуміння конкретики, поки реальний продукт документується і розроблюється. Прототипи, особливо наглядні, легше зрозуміти, чим технічний жаргон розробників.

У загальному випадку, прототип - це дуже ефективний спосіб виявлення вимог, які важко отримати від замовника за допомогою інших засобів. Найчастіше така ситуація зустрічається для систем, які повинні надати в розпорядження користувачів нові бізнес функції. Подібна ситуація також характерна для випадків суперечливих вимог та наявності проблем у кооперації між замовниками і розробниками.

Класифікація прототипів:

В даний час усі види прототипів прийнято класифікувати наступним чином:

- За призначенням: горизонтальні і вертикальні;

- За глибиною опрацювання: одноразові і еволюційні

- В залежності від використовуваних інструментальних засобів: розкадровки і електронні прототипи

Горизонтальний прототип його іще називають поведінковий прототип або модель. Горизонтальним прототип – прототип в якому не реалізуються всі шари архітектури і нюанси системи, але втілюються деякі особливості інтерфейсу користувача. Він дозволяє користувачам дослідити поведінку очікуваної системи в тих або інших ситуаціях для уточнення вимог, а також з’ясувати, чи зможуть вони за допомогою системи, що базується на прототипі, виконувати свою роботу.

Горизонтальний прототип, подібно кінофільму, створює видимість функціональності не забезпечуючи його дійсного втілення. Він показує зовнішній вигляд екранів користувальницького інтерфейсу і дозволяє здійснити часткову навігацію між ними, але не містить ніякої або майже ніякої діючої функціональності.

Горизонтальні прототипи демонструють функціональні можливості, які будуть доступні користувачу, зовнішній вигляд інтерфейсу (кольори, планування, графіку, елементи управління) і структура доступу до інформації (структура навігації).

Горизонтальний імітує інтерфейс користувача, не зачіпаючи при цьому логіку обробки та базу даних. Такі прототипи зазвичай використовуються для прояснення неясних або багатоальтернативних вимог.

Дата добавления: 2014-01-07