Екологічні ризики інновацій

Інноваційно-інвестиційна діяльність є одним із способів поліпшення життєвого рівня населення. Однак інноваційна діяльність призводить до істотних змін у довкіллі, наслідки такої діяльності можуть проявлятися через десятки років. Наприклад, нераціональні поливи сільськогосподарських культур спричинили підняття рівнів ґрунтових вод, а як наслідок — засолення ґрунтів.

Екологічний ризик інновацій (лат. innovatio — оновлення, зміна) — імовірність втрати ресурсів, зниження чи недоотримання прибутків, збільшення витрат суб'єктами інноваційного процесу внаслідок деструктивного впливу інновації на навколишнє середовище.

Вплив інноваційного ризику на суб'єктів інноваційної діяльності виявляється в недоотриманні прибутків, втраті коштів (неприйняття споживачами нової продукції чи послуги, яку пропонують виробники, або ті, хто надає послуги); збитках від використання продукції, сировини (неконкурентоспроможна, екологічно небезпечна продукція). Однак застосування інновацій дає змогу впроваджувати сучасні, екологічно безпечні, ресурсо- та енергозберігаючі технології.

Екологічні ризики інновацій поділяють на такі групи:

— еколого-політичні (нові програми, проекти на різ них рівнях, ресурсна експансія);

— соціально-екологічні (непередбачуваність розвитку еколого-соціальної сфери, соціальні протести (акції), морально застаріла продукція);

— еколого-демографічні (збільшення захворювань та смертності, небезпека для життя від стаціонарних та пересувних джерел, старіння населення, зменшення народжу ваності);

— еколого-економічні (погіршення ресурсо-сировинного становища країни, стану виробництв, необхідність фінансування природоохоронної діяльності);

— нормативні (незбігання параметрів якості продукції з вимогами стандартів, у т. ч. міжнародних, посилення екологічних вимог у стандартах, відсутність сертифікованих систем екологічного менеджменту);

; — антропогені (результати впровадження інновацій в І промисловості та сільському господарстві тощо, збільшення кількості автомобілів, значна розораність угідь);

— природно-екологічні (порушення рівноваги в екосистемах, ландшафтах, у довкіллі загалом, зниження класів якості поверхневих вод фактично на всій території країни, втрата сільськогосподарських земель тощо).

Еколого-політичні, еколого-економічні, нормативні ризики супроводжують усі етапи життєвого циклу проектів, антропогенні — проявляються на всіх етапах, крім етапу проектування, а природно-екологічні, еколого-демографічні виникають після впровадження проектів.

Екологічні ризики інновацій контролюють за допомогою екологічного аудиту, який дає змогу їх зменшити. У процедурі аудиту враховується поняття екологічної безпеки як стану захищеності людини, суспільства й навколишнього природного середовища від надмірної екологічної 1 небезпеки. При цьому за екологічний збиток приймають збиток навколишньому середовищу від несприятливого впливу, виражений у натуральних (фізичних) показниках (одиницях), а за ціну екологічного ризику — сукупний ефект впливу екологічного ризику й економічного збитку на навколишнє середовище.

Екологічний аудит інноваційно-інвестиційного проекту дає змогу:

— за рівнем екологічного ризику оцінювати прийнятність і надмірну небезпеку видів діяльності, пов'язаних з можливими позаштатними (аварійними) ситуаціями;

— адекватно оцінювати екологічну небезпеку й відповідальність за можливий збиток навколишньому середовищу;

— сприяти управлінню екологічним ризиком, тобто в межах процедур аналізу ризику домагатися зниження ціни екологічного ризику при заданих обмеженнях на витратні ресурси;

— ранжувати несприятливі екологічні впливи за реальною і прогнозованою екологічною небезпекою, ран жувати території і групи населення за величиною екологічного ризику;

— використовувати категорію екологічного ризику як основу для прийняття рішень із питань екологічної безпеки, прийняття правових актів, розпорядницьких і норма тивно-методичних документів;

— формувати на основі аналізу екологічного ризику територій планування розміщення нових і модифікації існуючих підприємств, що спричиняють екологічно небезпечний вплив на довкілля.

Екологічний ризик інноваційно-інвестиційного проекту може характеризуватися такими нормативними рівнями:

— прийнятний екологічний ризик: ризик, рівень яко го виправданий з погляду екологічних, економічних, соціальних та інших умов у конкретному суспільстві у ви значений час;

— гранично припустимий екологічний ризик: максимальний рівень прийнятного ризику, який визначається за сукупністю несприятливих екологічних ефектів незалежно від інтересів економічних або соціальних систем;

— мінімальний екологічний ризик: рівень фонового ризику, що визначається як 1% від гранично допустимого екологічного ризику).

На кожному етапі екологічного аудиту необхідно аналізувати екологічний ризик.

На етапі ініціювання й підготовки аудиту:

— визначають (уточнюють) галузі діяльності, які потребують перевірки (технологія виробництва, продукція, послуги, зберігання, утилізація);

— з'ясовують критичні з погляду екологічної безпеки види діяльності (обіг з небезпечними матеріалами, спалювання великої кількості палива, перекачування великих обсягів рідин і газів);

— відбирають об'єкти аудиту, які потребують аналізу ризику (людина, тварини, рослини, екосистеми, властивості навколишнього середовища);

— визначають екологічні аспекти діяльності (можливість випадкових викидів, вибухів, розливів, шкідливих випромінювань, наявність відходів та ін.);

— обирають критерії для оцінки ризику за екологічними складовими діяльності на підставі діючих нормативно-правових актів, методичного й аналітичного матеріалу (гранично допустимий ризик, прийнятний ризик, мінімальний ризик і т. д.), тобто встановлюють значення (межі) ризиків і за потреби узгоджують їх з відповідними регулювальними органами.

На етапі проведення аудиту:

— встановлюють можливі прямі і непрямі впливи (ефекти) на об'єкти аудиту (забруднення повітря, ґрунти або води, консервація відходів, захворюваність населення, збільшення норм споживання природних ресурсів, у т. ч. води, лісу);

— встановлюють ступінь або істотність впливів (мас штаб і тривалість впливу, характеристики шкідливих речовин);

— оцінюють імовірність аварій або аномалій з урахуванням можливого впливу природних факторів (повені, урагани, землетруси);

— оцінка величини екологічного ризику для об'єктів аудиту і порівняння їх з обраними критеріями. Встановлення меж мінімального, прийнятного й гранично допустимого ризику для кожного об'єкту;

— оцінюють можливі збитки для об'єктів навколишнього середовища та населення (площі ураження лісів, ґрунтів, водойм, кількість постраждалого населення, кіль кість постраждалих особин видів тваринного світу).

На етапі формування висновків аудиту:

— оцінюють можливі збитки за рахунок непрямої складової (тривала фаза реакції на вплив, віддалені впливи на здоров'я населення, недоотриманий доход та ін.);

— розраховують прогнозовані соціально-економічні збитки;

— обчислюють ціну ризику, розробляють і пропонують рекомендації з управління ризиком.

Екологічний аудит, який містить аналіз ризику, є ефективним інструментом для процедур екологічного страхування, приватизації підприємств, підготовки угод про розділ продукції, екологічної паспортизації підприємств і територій.

Дата добавления: 2014-01-07