ТНК та інтернаціональний ринок праці

У формуванні світового ринку праці значну роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), які представляють собою інтегровану структуру, що поєднує на основі науково-технічної, виробничої і комерційної кооперації у своєму складі підприємства будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності, які діють у двох і більше країнах, та проводять єдину політику й загальну стратегію через один і більше центрів прийняття рішень. Вони мають можливість переносити своє виробництво і фінансовий капітал у периферійні райони світу, де є резерви дешевої робочої сили.

У межах ТНК утворюється свій внутрішній ринок праці, де відбуваються не лише міжнародні переміщення транснаціональної робочої сили, а й зближення соціальної політики різних країн (оплати праці, способів найму і звільнень, тривалості робочого часу, відпочинку тощо). Вони сприяють покращенню змін соціальної і кваліфікаційної структур національних ринків праці, тому що безпосередньо впливають на процеси освоєння науково-технічного прогресу, передових навичок праці, демократичних форм взаємовідносин, мобільності та обміну знаннями.

У результаті діяльності ТНК у систему світогосподарських процесів залучається все більше країн, які інтегруються до світового ринку праці і починають впливати на зайнятість та відтворення робочої сили. Транснаціональні корпорації з імпортерів кваліфікованих фахівців перетворюються на експортерів.

Зарубіжні середні та малі підприємства, а також приватні підприємці дуже часто використовують працю нелегальних робітників, тому що не можуть собі дозволити застосування у широких масштабах дорогої працезберігаючої технології. Такі підприємства не можуть у випадку необхідності вдатися до переведення своїх підприємств у країни з дешевою робочою силою, як це нерідко роблять гігантські ТНК.

Історично у кожній країні (групах країн) з урахуванням специфіки власної економіки виникли певні відмінності у формуванні ринків праці, які пов’язані з ступенем втручання держави, організацією профспілок, наймом, підготовкою персоналу та інше.

Можна виділити чотири найпоширеніші моделі ринку праці: ліберальна (США, Канада та Австралія), соціал-демократична (Швеція, Австрія, Германія), консервативна (патерналістична) (Японія) та перехідна (Україна, Росія, Молдова). Головні відмінності цих моделей наведені у табл. 12.1. Серед усіх моделей ліберальна є найбільш динамічною і відповідно найбільш адаптованою до сучасного етапу розвитку економіки.

Сьогодні можна говорити про те, що у світі створюються передумови для формування інтегрованої моделі ринку праці. Під впливом цих і деяких інших чинників формуються певні загальні підходи до регулювання ринків праці, підходи, що спираються на інтеграцію всього того, що виявилося найефективнішим у кожній окремій моделі.

Знання типології ринків праці в залежності від інтенсивності потоків і тривалості безробіття також має принципове значення для визначення засобів його подолання. Характеристика входу, виходу з нього та тривалість дозволяють зрозуміти відмінності між ринками праці різних типів. В одних випадках безробіття характеризується відносно невеликими потоками, низьким рівнем, але високою тривалістю (Бельгія, Франція, Німеччина, Данія, Великобританія). В інших – за рахунок великої динамічності ринку праці, як вхідні, так і вихідні потоки достатньо потужні, що заважає формуванню “застійного” запасу тривалого безробіття. Тому середня тривалість безробіття значно нижча, навіть коли рівень безробіття достатньо високий (Фінляндія, Норвегія, Швеція). Найбільш динамічними є ринки праці у США і Канаді, які відрізняються високими показниками входу і виходу з безробіття, короткою його тривалістю і середнім рівнем.

Ознаки	Ліберальна	Соціал- демократична	Консервативна (патерналістична)	Перехідна
Територіальна мобільність	Висока	Висока	Низька	Середня
Рівень безробіття	Високий	Низький	Низький	Високий
Гарантована зайнятість	Незначна	Значна	Значна, “найом на все життя”	Незначна
Різниця в оплаті праці	Висока	Низька	Низька	Висока
Наявність профспілок	Галузеві, малочисельні	Галузеві, малочисельні	Корпоративні, розвинуті	Галузеві, малочисельні
Характер трудових відносин	Протиборство	Консенсус	Патерналізм	Конфліктне співтовариство
Державна підтримка	Підтримка нужденних, але не втручання у процеси на мікроекономіч-ному рівні. Децентралізація.	Активне державно-ринкове попередження безробіття, регулювання доходів	Пасивна політика зайнятості	Недостатній взаємозв’язок адміністративних і ринкових мето-дів регулювання зайнятості
Підвищення кваліфікації	Найом уже підго-товлених в учбо-вих закладах кад-рів і мінімум ви-трат підприєм-ства на виробни-че навчання. Вну-трішньофірмова підготовка тільки специфічних спеціальностей	Виділення значних фінансових ресурсів підприємствам на перепідготовку і підвищення конкурентоспро-можності робітників	Підготовка і перепідготовка на фірмі, переміщення відбувається чітко за планом	Учбові заклади готують спеціалістів для всіх секторів економіки. На державних підприємствах відсутня база підготовки
Вирішення проблеми скорочення потреб у робочій силі	За рахунок скорочення, повідомляючи перед самим звільненням	За рахунок надання субсидій на утримання неконкуренто-спроможних працівників чи надання їм робочого місця у державному секторі	За рахунок ско-рочення робочого часу (переводу на умови неповної зайнятості) або переводу за взаємною згодою на дочірні підприємства	За рахунок звільнень або за рахунок скорочення робочого часу